Дебати, яких не буде

Сьогодні ЦВК визначилася з датою дебатів між кандидатами на посаду Президента. Вони мають відбутися 1 лютого. Мають, але не відбудуться. Тому що Віктор Янукович на них просто не прийде. А Юлія Тимошенко звинуватить його у відсутності мужності та спробує принизити. Але це не спрацює. Янукович не камікадзе. Він і його команда прекрасно розуміє, що в дебатах він програє. А це може серйозно вплинути на результат. Тому, пробачайте, але дебатів ми не побачимо.

Раніше Янукович відмовився брати участь в дебатах перед першим туром. Тут логіку зрозуміти можна - сліпий жереб міг призначити в пару лідеру рейтингів наприклад, Олега Рябоконя. Про що говорти? Навіщо йти на передачу, коли на 100% впевнений, що вона знизить рейтинг? Так само відмовилися від участі і інші "рейтингові". Бо дебати - не їх формат. Більшість кандидитів проводили віртуальну кампанію в якій місця длядискусій про майбутнє країни не було.

Тимошенко вже викликала Януковича на дебати на цих виборах. Але тоді Віктор Федорович відмовивя. Позицію головного регіонала пояснювала Ганна Герман. Мовляв, ми будемо дебатувати з тим, хто вийде до другого туру. Зараз немає смислу.

Тепер Герман пояснює, що її слова зрозуміли неправильно. Насправді, вона казала, що Янукович готовий до дебатів з ким завгодно, крім Тимошенко. Мовляв, з нею немає про що говорити, бо там одна брехня та популізм. А в таких шоу "господарник" Янукович участі брати не збирається.

Дивна позиція. Бо за кількістю брехні і популізма два кандидати достойні один одного. Обидва вони популісти та брехуни, які неодноразово виголошували обіцянки, яким ніколи не судилося бути виконаними. Обидва були при владі і могли довести, що спроможні на щось, крім пустих балачок. Але чогось серйозного крім того ж популізму та обіцянок, а також звинувачень про те, що всі заважають ми не бачили.

Дебати не вигідні Януковичу не тільки тому, що він програє (в цьому немає сумнівів). Головна ознака кампанії регіоналів (як і Юлі, Тігіпка та інших "рейтингових") - віртуальність. Чітке дотримання рекомендацій технологів, пул проплачених журналістів, відсутність гострих запитань, узгоджені вилизані сюжети, виглажені інтерв'ю, гумові посмішки, заздалегідь написані промови... За цим усім - відсутность щирості та несправжність.

Цю ідилію образів могли б зруйнувати дебати. Виборець міг на якусь мить побачити свого кандидата справжнім. А кандидати боялися цього протягом усієї кампаниї.

В умовах, коли медіа стали відкритими для всіх кандидатів (тільки плати), дебати втрачають свою сакральну значимість, якої набули пріснопам’ятного 2004-го. Тоді за дуеллю Ющенко-Янукович спостерігала вся країна, а їх обговорювали прості виборці не один тиждень після закінчення.

Зрозуміло, що Тимошенко зараз у більш вигідному становищі. Спрацювала її сміливість - вона не боїться йти на дебати, не боїться виглядати справжньою. Вона більш досвідчений політик і впевнена у своїх силах.

Але, навіть якщо дебати все-таки відбудуться, ми навряд чи побачимо там змістовну дискусію про майбутнє країни. Плану розвитку України, справжніх програм, покрокових планів їх реалізації та відповідних команд у Тимошенко і Януковича просто немає. Їх кампанія віртуальна, її мета - не змінити країну, а здобути владу. Тому ми спостерігали би шоу, де більше розмов було б про Межигір'я, газові схеми та про те, хто скільки вкрав, а не про економіку, вихід з кризи та реформи.

В будь-якому разі, відмова від участі в дебатах - це неповага. Не тільки до свого опонента (там поваги не має в принципі, як і довіри). Це неповага до українського виборця та народу.