Це не політична криза. Це деградація.

Описувати всі деталі й варіанти цієї метушні можна дуже довго.
Заглиблюючись у питання можливості чи неможливості оголошення дострокових виборів раніше, ніж через рік після дострокових попередніх; аналізуючи склад потенційних перебіжчиків; можливість створення іншої коаліції в нинішньому складі Ради тощо. Але робити це — гидко. Тому що з лексикону українського політикуму випало слово «реформи»; тому що в нашій країні за дзвінком чиновника СП «закривають» академіка, котрий хай і скоїв порушення, але не є соціально небезпечним, зате з миром відпускають замовника низки убивств; тому що валютними курсами торгують так само легко, як і національними інтересами; тому що держінститути ведуть між собою війну на знищення незважаючи на 46 млн. осіб; тому що 27 червня ми можемо стати першою країною, у котрої принизливо й ганебно заберуть право проведення європейського чемпіонату з футболу.

Це уривок зі статті прекрасної журналістки, редактора тижневика "Дзеркало тижня" Юлії Мостової.
Рекомендую почитати цей матеріал за цим посиланням

Ранок суботи я завжди починаю з кави та свіжого "Дзеркала". Завжди цінува цю газету за правильні висновки, прогнози, що збуваються, гарну аналітику та громадську позицію.

Нагадую, що вчора криза в Україні перейшла в новий етап. Скоро всьому прийде повний ЄЦ.

Таке враження, що політики вирішили знищити один одного, а при цьому і всі 46 млн українців.
Дістали!