Чернігівська міська рада: діагноз за рік до виборів

У квітні виповнюється 3 роки роботи депутатського корпусу Чернігівської міської ради V скликання.

Чи варто і чи є сенс докладно аналізувати її помилки, здобутки та прорахунки? За рік до чергових виборів, які скоріше за все відбудуться 28 березня 2010 року це вже не змінить ситуацію та не вплине на роботу партійних обранців, що раз в місяць збираються в сірій будівлі на Магістратській,7.

Зараз є сенс лише звернути увагу на головні тенденції та поставити “діагноз” цій міській раді.

А він, як на мене, очевидний. Міська рада V скликання виявилася неефективною, малопрофесійною та такою, що не виправдала очікування виборців.


Стосовно очікувань та сподівань, які покладали виборці на діючий склад депутатського корпусу можна говорити абсолютно об’єктивно.

По-перше, варто глянути на результати всіх соціологічних опитувань, які проводилися в місті. Лише 2,4% чернігівців восени минулого року сказали, що партія, за яку вони голосували повністю виправдала їх очікування (згідно з результатами Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень). Мабуть, це найбільш щирі прихильники певних партій, кількість яких менша соціологічної похибки. В цілому ж роботу міської ради позитивно оцінило лише 15% опитаних, а більше 35% - негативно. Це оцінка виборців.

По-друге, представлені в міськраді партії апріорі не можуть говорити, що справдили покладені на них сподівання. Про це найбільш яскраво говорить той факт, що вони практично не займалися реалізацією своїх програм та передвиборчих обіцянок. Якщо б ми сказали, що вони виконали на 10% програми, з якими йшли на вибори – це був би комплімент для 8 партій, що представлені в міськраді.

Зменшений патент та єдиний податок, чистий Стрижень та завод з переробки сміття, низькі тарифи та якісні послуги ЖКГ, відремонтовані дороги та будинки, продаж земельних ділянок лише на аукціонах та реконструкція комунального господарства, фінансова допомога сім’ям на виховання дітей та харчування в школах по собівартості продуктів... Ці обіцянки, навіть, ніколи не ввійдуть в історію. Їх автори забули про свої слова відразу після оголошення результатів виборів. Їм завідома не судилося стати “дороговказом” в роботі депутатів. Навпаки, нерідко обранці голосують навпаки.

Абсолютно правим виявиться той, хто назве партії, представлені в міській раді безвідповідальними та брехливими.


Для об’єктивності скажемо, що в виправдання депутатів можна привести немало аргументів. Насправді, вони і не могли реалізувати більшості з того, що наобіцяли. Немає у них повноважень. Реально, на що впливає депутатський корпус – формування виконкому (обрання заступників та секретаря міськради), розподіл земельних ділянок та певним чином – прийняття бюджету міста та міських програм (планів роботи). В більшості випадків ситуація виглядає саме так.

Але це вже проблема загальнодержавна. Місцеве самоврядування в цій країні практично відсутнє – воно не наповнене реальним змістом у вигляді грошей та повноважень. Про адміністративно-територіальну реформу та сильне місцеве самоврядуванні в Парламенті наговорили на багатотомне видання. Але реальних кроків досі немає.

Крім того, давайте не забувати про те, яким чином формувався цей склад міської ради та за яких умов це відбувалося. Виборча система з жорсткими закритими списками (вперше, і хочеться вірити, востаннє). Корупція при визначенні кандидатів в депутати в більшості партій – як результат близько половини депутатів – представники місцевого бізнесу. Вже забули, але давайте згадаємо про те, що вибори відбувалися в той час, коли в країні діяля норма закону про недоторканність депутатів місцевих рад.

Цілком очевидно, що значна кількість депутатів з самого початку прийшли в раду зовсім не для того, щоб серйозно та системно там працювати.
Звичайно, є виключення, але на початку статті було зазначено, що мова йтиме про загальні тенденції.

Хочеться відмітити, що особисто всі 50 депутатів міської ради переважно є прекрасними, порядними людьми. Вони і танцювати вміють, і про інтереси міста дбають, і не такі вже погані, як один про одного інколи говорять. Більше того, всі вони багато чого досягли в житті та показали себе професіоналами в своїй справі – чи то в бізнесі, чи то в соціальній сфері тощо.

Але використати свій досвід та потенціал для розвитку міста не змогли. Можливо, аура з самого початку склалася невідповідна. Кілька моїх знайомих депутатів неодноразово говорили про те, що коли балотувалися в міську раду, вони сподівалися конкретними справами покращити ситуацію в місті в тій сфері, де вони є професіоналами. Виявилося, що їхні старання нікому не були потрібними.


Вцілому ж кадровий потенціал міської ради не можна назвати високим.

Про це свідчить, хоча б та кількість рішень, що не входять до компетенції міської ради, але все ж виносилися на кількагодинне обговорення та голосувалися кілька разів (оголошення Чернігова територією “без НАТО”, “вільною від генно-модифікованих продуктів”, визнання російської мови регіональною тощо).

Політика в нашій міській раді займає набагато більше місця, ніж допускає філософія ефективного місцевого самоврядування.

Кількість протестів прокуратури на рішення міської ради часто говорить про те, що вони були далекими від юридичної досконалості. Про порушення процедури та маніпуляції з регламентом та підрахунком голосів говорить вже не прокурор, а самі депутати, але ситуація від цього не змінюється.

“Дерибан” – це слово можна досить часто почути під час сесій від депутатів біля мікрофону або в кулуарах.

Звичайно ж, це слово звучить коли на порядку денному стоять земельні питання. Так, не один десяток депутатів за останні 3 роки стали власниками земельних ділянок. Деякі віртуозно заволоділи 5-7, а то й більшою кількістю “десятисоткових” ділянок в Чернігові. Не говорячи вже про кількість пролобійованих за “дякую” клаптиків чернігівської землі. Дерибан без партійного кольору – земельні питання викликають інтерес та особливу увагу у всіх фракцій.

Міська рада неодноразово показувала свою недемократичність. На пам’яті спостерігачів та журналісті близько 10 прикладів, коли депутати або виконком порушували принципи гласності та прозорості в своїй роботі у вигляді недопуску журналістів чи представників громадських організацій до сесійної зали, засідання комісій, отримання матеріалів сесії тощо.

Співпраця ж міської влади з громадськості окрім кількох виключень полягає в проведенні круглих столів на різноманітну тематику без конкретного результату. Обіцянки та спроби створити громадську раду, як дорадчий орган при міській раді або міському голові залишилися в минулому і на папері.

Звичайно ж, депутати брали участь в розробці та приймали багато потрібних рішень. Але, в більшості випадків, не беруть участі в їх реалізації та контролі. Дуже позитивним стало прийняття Стратегічного плану розвитку міста. Але минуло 1,5 роки, але жодного слова чи звіту про його виконання ми не почули. І це слабкість депутатського корпусу, що вони не примусили виконком такий звіт зробити. В зв’язку з цим, ми досі не знаємо, як виконується цей важливий документ, і чи не забули про нього так, як це часто буває.


Хочу повторитися – у сьогоднішнього складу Чернігівської міської ради немає достатніх повноважень, бажання та спроможності реально впливати га ситуацію в Чернігові та кардинально її міняти.

В 2007 році в аналізі роботи міської ради автор вказував на основні помилки та закликав переоцінити свою роботу та зробити висновки. Це було за рік після виборів.

Сьогодні, менше ніж за рік до чергових виборів закликати до чогось марно.

Слід просто визнати, що міська рада V скликання виявилася непрофесійною, неефективною та такою, що не справдила покладених на неї очікувань.

Можливо, колись її назвуть перехідною, адже обрана вона за дуже недолугою виборчою системою та в надзвичайно складних умовах становлення політичних еліт.
В цій ситуації залишається лише чекати на обрання нової ради та вже сьогодні формувати новий порядок денний і пріоритети для її роботи. Важливо сформувати жорсткі механізми контролю та громадського тиску, які сприятимуть недопущення помилок сьогоднішнього складу міської ради.