23 ЛЮТОГО

Знаю, що сьогодні ті, хто служив в Радянській армії ввечері сядуть за святковий стіл і з келихом відзначать цей день. Підніме келих мій батько, і сиві ветерани, і офіцери і багато інших.

Хоча вже 17 років ми маємо свою, українську армію, ця традиція хберігається. Сьогодні, в день свого 55-ти річчя Президент України Віктор Ющенко запропонував перенести День захисника вітчизни на інший день - наприклад, 29 січня. Подвиг Героїв Крут, безумовно, важливий, але не вичерпний. Я думаю, це неправильна позиція.

В незалежності від того, підпише Віктор Андрійович відповідний указ чи ні - це ніяк не вплине на ситуацію, а лише посилить напругу. Більше того, не змінить свідомості людей, які зивикли суспільну свідомість людей, які звикли святкувати цей день саме 23 лютого. Для багатьох це день Чоловіків, день Мужчин. Служили вони в армії українській, радянській чи взагалі не служили - не має особливого значення. Головне готовність захищати. Країну, родину, власну справу...

6 грудня - день Української армії. Сьогодні це професійний день людей у погонах. Мій брат, який служив у прикордонних військах Української армії, а після служби до сьогодні захищає кордони України, як і десятки тисяч інших відзначатиме своє професійне свято. Велика частина суспільства робить це 23 лютого. Це нормально, природньо. Так склалося історично...

Я б хотів, щоб 6 грудня святкувала вся країна. Але сьогодні це не так і не буде такого завтра. Причин багато - стан армії, її фінансування, ставлення до неї і військової служби вцілому не дають перетворити це свято на загальнонаціональне. В радянські часи було по-іншому. Це підтвердить кожен, хто щиро, через 17 років, як уже не існує радянської армії відзначає 23 лютого.

Тож мої вітання Чоловікам! Насамперед тим, хто захищав нашу Батьківщину на минулих війнах! Тим, хто завтра її захищатиме і сьогодні стоїть в армійському строю. Добра вам, здоров’я, сили і Мужності! Витримка, мужність і честь, притаманна військовим сьогодні потрібна всім. Владі, державі, суспільтву.

Вірю, що мине кілька років і ставлення до армії зміниться кардинально. З боку і держави, і суспільства в цілому. Замість ритуальних обіцянок і заклинань про необхідність боєздатної армії, буде більше логіки, здорового глузду і більше реальної турботи про українську армію. Але це вже інша історія... Не святкова, на жаль...