Чи збільшиться польський вплив на українську політику?

 Західний сусід України починаючи з середини 90-х небезпідставно вважається "адвокатом" України в світі та одним з кращих друзів.

Враховуючи, що згідно з мудрими словами про те, що в політиці немає друзів чи ворогів, є тільки вічні інтереси, зрозуміло, що Польща робила таку послугу нам виходячи виключно з національних інтересів своїє країни.

В цьому немає нічого дивного. Німці так само підтримували розширення ЄС, щоб створити для себе буферну зону на сході. Поляки теж бажають нам добра, але насамперед прагнуть мати "заслін", що оборонятиме їх від різкого напливу з-за кордону.  Крім того, як сказав Бжезінський, поляки переконані – що більше незалежності має Україна, то менш імперською буде Росія. Це також логічно - за всю свою історію Польща сильно постраждала від імперських амбіцій Росії, а останні 45 років існування СССР пам'ятають багато сучасних політиків. Звісно, поляки найбільше боять повторення тих років та втрати незалежності або чергового, п'ятого за рахунком поділу Польщі.

Не дивно, що Польща переконливо підтримувала Україну під час газової війни з Росією. Після її закінчення надзвичайно цікаво було перечитувати матеріали в польській пресі про українсько-польські стосунки.

"Україна нас втомила" - називається матеріал в одному з номерів "Газети Виборчої", що вийшов на минулому тижні. Ця фраза найбільш чітко характеризує внутрішню дискисію в середовищі інтелектуалів, журналістів та політиків в Польщі. 

Польщі інколи захищала інтереси України більше, ніж сама Україна. А що отримала за це? Задаються питанням самі поляки. Зусилля із підтримки Києва лише створили Польщі проблеми у відносинах з Росією. До того ж, українські політики не дуже цінують польську допомогу. Як висновок, поляки вважають, що їм менше потрібно займатися Україною. 

Читаючи польські газети у мене склалося враження, що після газових подій стався певний перелом у сприйнятті України. Багато представників польської еліти втратила віру в Україну. Все частіше доводеться чути фразу про те, як Україна втомила Польщу своїм безладом.

Водночас, цікавою видається теза про те, що якщо Польща вже не може відмовитися від співпраці з Україною в тих рамках, як раніше, то в такому разі Польща має максимально збільшити свій реальний вплив не українську політику. Зверніть увагу, у нас зараз політиків можуть називати "проросійськими", "проросійськими", інколи "проєвропейськими", але ніколи не говорять про польський вплив. Хоча, в усі найбільш складні для нас часи "брати-поляки" завжди були поруч. Під час усіх крих, Помаранчевої революції, переговорів з ЄС та НАТО та всіх конфліктів з Росією, включаючи останній.

Як можливих майбутніх "пропольських" українських політиків говорять про Григорію Немирю та Арсенія Яценюка. Так само, поляки говорять про необхіжність висувати перед Україною більше вимог - в першу чергу маючи на увазі демократичні реформу та боротьбу з корупцією.

Крім того, поляки активно почали говорити про необхідність надати Україні допомоги під час кризи, маючи на увазі, очевидно, фінансову складову. Нагадаю, не так давно Польща надала таку допомогу Латвії. 

Від більш прагматичної, а не романтичної політики Польщі стосовно України наша країна тільки виграє. Я давно перестав вірити в бажання наших політиків здійснювати реальні демократичні перетворення, боротися з корупцією та запроваджувати очікивані економічні реформи. Каталізатром до таких змін може бути тільки потужна вимога європейських країн, поки наші політики декларують необхідність євроінтеграції нашої країни. Це поки єдина можлива користь від прозахідних декларацій. 

Зі свого боку Польща прекрасно розуміє, що така підтримка України створює для неї більше проблем, ніж надає переваг. 

На закінчення хочу навести цитату, яка як на мене красномовна:

 

Тим часом в Польщі все більше говорять про необхідність розширення своїх геополітичних інтересів. Польське МЗС планує підготувати цього року урядову стратегію польської присутності в Азії.В усій країні створюються кафедри синології в університетах та думають про розширення свого впливу на країни, що зараз активно розвиваються (зокрема - зону БРІК - Бразилії, Росії, Індії та Китаю). Поляки говорять про те, що повинні відкрити ще не одну Україну для своєї зовнішньої політики.