Ще трошки про плагіат

Вчора був дуже здивований указом Ющенка про призначення Володимира Литвина ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Очевидно, це був крок до порозуміння з лідером фракції, яка і не в опозиції і не в коаліції.
Прикро, що в таких торгах розмінною монетою стають посади ректора національного університету.
Колишній голова адміністрації президента Кучми, який, за словами багатьох людей, приклав руку до вбивства Гії Гонгадзе, а зараз – найбільш „білий та пухнастий” український політик, а також – академік Володимир Литвин чомусь не викликає у мене поваги та довіри. Але це Литвин-політик.
Литвин-ректор викликає у мене огиду. Він не один раз попадався на плагіаті. Про це можна пересвідчитися тут:

АВТОРА!!!

До питання про "деміфологізацію громадянського суспільства" і методів, якими це робиться

Потрапили в історію

Що тут скажеш? Наведу цитату випускника Київського національного, політолога Олексія Гараня:
„Литвин – це символ того, що наука стає номенклатурною, де посади купуються і продаються, де тепер діють за принципом "ти – мені, я – тобі". Як можна вчити студентів? Ото приклад для молоді! Як можна їй пояснювати, що плагіат має каратися, що дипломи, дисертації не можна покупати, що корупція також має каратися. Мовчали академіки, соромливо ховали очі, обираючи Литвина академіком після міжнародного скандалу, мовчали наукові інститути, якими він опікується в ролі віце-президента НАН України, мовчить команда Ющенка. Мовчать журналісти.
Чи будуть мовчати студенти і професура Київського університету?”

В країах заходу, якщо історик чи інший науковець за плагіат втратить довіру суспільства і з ганьобою завершить свою кар'єру... В Україні, через політичну доцільність таких можуть призначати ректорами націоальних університетів...

Прикро