Властям пора озаботиться классиками-экстремистами. Ну, а уж о современниках молчу вообще.

Беркут
Іван Франко

З укритого гнізда в скалистій десь щілині
З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині —
З таємних мов джерел гнівлива думка рветься,
Облетить світ, і аж о неба звід опреться,
І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе,
І зве: "Де правда та? Де ти, великий боже?
Всі зорі збігла я, атоми всі в природі
Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі".

В блакиті він завис недвижний, розпростертий,
Мов над життям грізний, невпинний образ смерти.
Здаєсь, що до небес він гвоздями прибитий,
Та чуєш, що він гнеть вниз вержесь- кров пролити.
Ти чуєш се, і жах тебе проходить зимний:
Таж над тобою тож завис беркут нестримний!
Він не хибне тебе, хоч як високо висить!
Чи много то ще хвиль тобі гуляти лишить?.

Ось рушив він. Пливе без маху крил в блакиті,
Мов човник Долі тче днів наших пасма скриті.
Спокійно колесить, знижаєсь, знов зриваєсь.
За хмару криється, в лазурі розпливаєсь.
Лиш острий крик його вістить, що він голодний!
Так в час тиші не раз прорветься плач народний.
І защемить в душах вельможних біль таємний,
Мов землетрясіння віщун, той грім підземний.

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.

І замість нести смерть згори на земне ложе,
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь беркут, полоще кров’ю рот,
Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —
Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.
А труп бездушний ми без жалю, без промови
Ногою копнемо й підемо дальш на лови.

22—24 мая 1883 .

Беркут
Павло Коробчук

Я працюю у спецпідрозділі

                                              Беркут
Міністерства Внутрішніх Справ.
На все,
             крім наказів зверху,
я
    тупо
              клав.


У мене замість серця
                                     ще одна простата.
Замість мозку –
                             щит
                                       зі спецсплаву.
Свобода людини – це її зарплата,
а кількість розбитих облич –
                                                 слава.


Потрощені мегафони,
                                     порваті куртки,
вибиті
            на мітингу
                             студентські брекети –
це прояв
                 відданості наказам
                                 і того, який я крутий.
Я працюю у спецпідрозділі
                                               Беркут.


Проти геїв,
                  підприємців,
                                      опозиції,
                                                    нациків,
що для мене одне й те саме,
                                           любе – голубе,
у органів є спецоперації,
                         спеціальні фізичні навики.
Кожна
          позиція мас
                             залежить від нас.
                                                       І не їбе.


Навіщо аргументи і доводи,
                                       заплутані, як змії,
навіщо суперечки,
                            тривалі,
                                як судовий процес? –
кількість людей,
                які не змінюють свої принципи
під ударами
                   дубинок –
                                   нульовий процент.



Так, як мама бере до грудей,
 контролюючи
                        час годування,
                                                   дитинку,
так і моя поведінка контролює
                                               тих людей,
яким здається, що вони
                         контролюють
                                       свою поведінку.


Я працюю у спецпідрозділі
                                                    Беркут
Міністерства Внутрішніх Справ.
На все,
            крім наказів зверху,
я
  тупо
          клав.

2011(?)