Зробити стартовою Мобільна версія сайту Головна сторінка » Блоги » Здесь даже солнца не видно... » "Навіщо міряти чужі штани". / Політичні роздуми. Частина І.

"Навіщо міряти чужі штани". / Політичні роздуми. Частина І.

21 січня 2014 22:45   Переглядів: 9577
Мітки: політика, соціальна криза, держава, лідер
Подобається Рейтинг поста: 0
Політичні роздуми.

Частина І - «Навіщо міряти чужі штани».

Найкраща політика - бути чесним зі своїм народом, адже правда, що проступає крізь туман часів, зрештою викриває всіх, прикрашених фальшивою позолотою, зводячи нанівець величезні зусилля, витрачені на обман людей за життя. (Алі Апшерон)

 У нашої опозиції немає чіткої програми вирішення соціальних проблем. Саме соціальна криза стала підґрунтям створення політичного конфлікту. Якщо б опозиція мала свою особисту (українську) програму подолання соціальної кризи в межах Закону та ще б і сама в неї вірила, все було б набагато краще. Жоден з них, ні Яценюк, ні Кличко, ні Тягнибок не хоче брати на себе обов’язків лідера та нести за це відповідальність. Ніхто, з існуючих на даний момент, політичних активістів (жовто-блакитний, помаранчевий, червоний, білий, зелений та т. д), нездатен очолити управління державою та Урядом.
     
Понад 20 років в Уряді і в Парламенті одні і ті самі люди або пов’язані з ними особи. Вони не здатні і не можуть діяти інакше. Проведення нових виборів буде тільки перетасуванням карт у колоді і нічого суттєво не змінить. Ми будемо продовжувати товктися на одному місті стільки, поки не зрозуміємо, що необхідно повністю змінити концепцію управління державою Україна, яка має свої певні особистості. Необхідний взагалі новий, до цього неіснуючий проект управління українською державою. Можливо навіть такий, якого ще немає ніде. Це дуже складно, але це реально. Суттєво заважає грошова залежність, особливо зовнішня, але і ці питання можливо вирішити, було б бажання.

Україні не потрібні, а ні російські, а ні європейські подачки, вона була і має залишатися незалежною. Україна має сама вирішувати з ким і які угоди укладати. І про це необхідно повідомити зовнішню спільноту, яка постійно зазіхає на нашу територію та на наші землі. Ми маємо укладати лише такі угоди, які нам і тільки нам економічно вигідні. Якщо міжнародні угоди, а особливо ті, що пропонуються нам, а не ми пропонуємо, містять соціальні дефекти, завуальовані механізми звуження існуючих прав, або хоч натяк на кабалу, вони не можуть і не повинні укладатися.

Можновладці та паразитуючі олігархи так прикипіли до своїх місць та умов життя, що вони і думати не хочуть про найновіші та прогресивні проекти розвитку держави. Майже 80% українців згодні, що треба щось міняти, але як і на що? Навіщо нам чуже краще майбутнє і навіщо нам чужі програми розвитку? Навіщо нам міряти і носити чужі штани? У нас що кравців не вистачає, чи тканина не така? Хіба ми не здатні розробити свою особисту програму і будувати своє краще майбутнє? Здатні, але як? 80% населення здатні змінити все що завгодно, але продовжують сподіватися, що хтось за них це зробить.

Очікування нічого не дало і не дасть. Обирати і шукати лідера треба не у теплих кріслах, а серед тих, хто ще не втратив української вільної, незалежної, стійкої , принципової, непідкупної … душі. Державна концепція управління має враховувати менталітет свого народу. Лояльний та м’який підхід має застосовуватись лише для вирішення внутрішніх проблем, а питання зовнішнього характеру необхідно вирішувати жорстко і принципово.

В Україні змінити життя на краще здатен лише такий лідер, який ставитиметься до держави, як до себе, чи до своєї сім’ї. Уявіть, хоча б на хвилину, себе державою, або державу своєю сім’єю, хіба ви вирішували б свої особисті чи сімейні проблеми так, як їх вирішують опозиція і правляча партія. Ні. Хто підтримає заклик: «Зруйнуймо сім’ю!», або «Створимо нову сім’ю Василя, до складу якої будуть входити Петро і його дружина Галка та Микола і його дружина Одарка»? Впевнена, що ці 80% не дозволять руйнувати свою сім’ю або створювати спільну сім’ю, в якій не зрозуміло хто кого і за кого має.

Доки ми не усвідомимо, що ми потрібні і цікаві лише нам самим, і не припинимо чекати та сподіватися на допомогу із зовні, зміни на краще нам і не світять.

Необхідно не чекати, а шукати свого лідера, а якщо знайдемо, то просити його повірити в нас, а не навпаки. Можливо тоді ми отримаємо право на краще майбутнє.

…….
Додати в:
 

Коментарі (8)

Додати коментар
bobay 22 січня 2014 г. (06:20) #[1]
Озвучивайте имя нового лидера!
Ms_Brainy 22 січня 2014 г. (10:00) #[2]
Відповідь на [1]
Если бы я его знала, то скорее всего озвучила бы. Я же пишу искать надо, может найдем, а может сам появиться, не знаю. Был бы лидер, было бы проще.
bobay 22 січня 2014 г. (11:38) #[3]
Скорее всего выбирать придется из известных и богатых. (( Никого нового они не пустят. Просто "перетасуют колоду". Карты останутся те же. (это слова кого-то из блогеров)
Ms_Brainy 22 січня 2014 г. (12:16) #[4]
Відповідь на [3]
Не пустят нового - ничего не измениться. Грустно) Доживем ли - когда помрут? Может детям и внукам повезет больше.
2001 23 січня 2014 г. (00:37) #[5]
В Україні змінити життя на краще здатен лише такий лідер, який ставитиметься до держави, як до себе, чи до своєї сім'′'ї. 
1.Вставай, проклятьем заклеймённый,Голодный, угнетённый люд!Наш разум - кратер раскалённый,Потоки лавы мир зальют.Сбивая прошлого оковы,Рабы восстанут, а затемМир будет изменён в основе:Теперь ничто - мы станем всем! Время битвы насталоВсе сплотимся на бой.В ИнтернационалеСольётся род людской! 2.Никто не даст нам избавленья:Ни бог, ни царь и ни герой.Добьёмся мы освобожденьяСвоею собственной рукой.Чтоб вор вернул нам всё, что взял он,Чтоб дух тюрьмы навек пропал,Ковать железо будем с жаром,Пока горяч ещё металл. 3.Держава - гнёт, закон лишь маска,Налоги душат невтерпёж.Никто богатым не указка,И прав у бедных не найдёшь.Довольно государства, право,Услышьте Равенства завет:Отныне есть у нас лишь право,Законов же у равных нет! 4.Дошли в корысти до пределаМонархи угля, рельс и руд.Их омерзительное дело -Лишь угнетать и грабить Труд.Мы создаём все капиталы,Что в сейфах подлецов лежат.Вперед! Теперь пора насталаСвоё потребовать назад! 5.Довольно нас поить дурманом!Прощай, военная муштра!Народам - мир, война - тиранам!Забастовать, солдат, пора.Когда ж прикажут каннибалыНам всем геройски околеть -Тогда по нашим генераламСвоим же пулям полететь! 6.Рабочие, крестьяне, будемВеликой армией Труда.Земля дана для счастья людям,Прогоним трутней навсегда!Напившись крови до отвала,Стервятник пьян, и ворон сыт.Добьёмся, чтобы их не стало,И вновь мир солнце озарит!
Ms_Brainy 23 січня 2014 г. (09:02) #[6]
Відповідь на [5]
Все замечательно. А теперь можете объяснить своими словами связь между выделенной Вами строкой и литературным творением про голодных и угнетенных. Было бы очень интересно почитать.
2001 23 січня 2014 г. (10:18) #[7]
Відповідь на [6]
Никто не даст нам избавленья:Ни бог, ни царь и ни герой.Добьёмся мы освобожденьяСвоею собственной рукой.Чтоб вор вернул нам всё, что взял он,Чтоб дух тюрьмы навек пропал,Ковать железо будем с жаром,Пока горяч ещё металл.
Так понятно? Всё зависит от нас самих в первую очередь, а ждать что кто то за вас всё сделает и принесёт на блюдечке с золотой каёмочкой по детски наивно.
Ms_Brainy 23 січня 2014 г. (14:40) #[8]
Відповідь на [7]
А разве я писала, что нужно ждать? По-моему там такого нет.
 

Ваш коментар

Ім'я:
Коментар:
  Якщо у вас не виходить залишити коментар,
будь ласка, оновіть ваш браузер до останньої версії