Вересневий полудень, сонце м яке,в оксамитовому повітрі висить бабине літо – природа грає свою найпопулярнішу симфонію . Здається , нема нещасливих в такі благодатні дні... Та ні... Зупинка Хіміки. На лавочці сидить жіночка віку мудрості і , здається ,нікуди не поспішає. Мимоволі звертаю увагу- Господи, вона плаче!
-Пані, що з Вами?- мовчить, а сльози потекли ще рясніше .
-Жах !- трохи згодом прошепотіла вона , -Жах ! . Коли сльози вщухли ,оговтавшись і набуваючи потроху впевненості , заговорила про свої два жахи життя . Гвардії полковник інженерних військ, колишня зам головного архітектора міста тендітна жіночка з блакитними бездонними очима, гордою поставою і не по рокам гострим розумом і змістовною, швидкою мовою- майже 90 річна Зоя Федорівна Решетнякова.
Пізніше , повертаючись додому, мої думки займала тільки ця жіночка. Я захоплювалася єю. Скільки життєлюбності, ресурсу для життя в цій тендітному тілі, скільки цікавості і небайдужості до життя міста, кр
...