Богдан мріє стати даішником і жити у місті, бо картоплю не хоче копати

Подружжя Науменків живе у селі Верба Коропського району. Зараз у них одна мрія – викопати картоплю і продати її по нормальній ціні. Мамі Людмилі Миколаївні 34 роки, вона працює нянею у сільському дитсадку. Батьку Анатолію Миколайовичу 40, він навчає: дітей історії і географії у місцевій школі. У них 4 гектари землі.

— Це батьківські паї, - говорить Анатолій Миколайович. — Влітку роботи в школі і в дитсадку немає, заробляємо картоплею. У цьому році картопля у нас непогана, але ми ще не всю викопали. Мо', десь і гірша буде.

— Раніше крайньою хатою був будинок батьків чоловіка. А коли ми одружилися, то побудували хату поряд. Тепер вона крайня. Чотирнадцять років тому я сюди прийшла, то був тільки фундамент, — каже Людмила Миколаївна. Уперше Людмила побачила свого чоловіка у 1993 році в школі. Вона ще вчилася у десятому класі, він був після армії. Якраз звільнилося місце педагога-організатора в школі, Анатолій Миколайович і пішов працювати. Але зустрічатися почали вже після того, як Людмила Миколаївна закінчила школу. У 97-ому одружилися.

— За картоплею нічого не бачимо, треба скоріше викопати. Дуже допомагає старший син Віталик, йому 13 років. А молодший Богдан, якому десять, — це мій подарунок на день народження, у нас різниця 30 років, — жартує батько. — Так-от, Богдан мріє жити у місті, бо картоплю не хоче копати. Мріє стати даішником, схожим на капітана Лаврова із серіалу «Гаишники».

Малий любить спорт, а особливо грати у футбол. Тату ця гра теж подобається. Вболівають за «Дніпро». Можна б і пограти, та ніде і ніколи..

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» № 36 (1374)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.