Кошевой Олег – герой Советского союза, комиссар Молодой Гвардии

Вторник, 9 Октября 2007 23:00 | Просмотров: 8967

Олег Кошевой

    Якщо спитати у покоління радянських часів, кого з членів "Молодої гвардіґ" пам'ятають, найпершим напевне буде ім'я Олега Кошового - комісара цієї організації.

    Дворянське походження комісара
    Олега Кошового завжди: і у книзі, і у фільмі, зображували світлим та щирим юнаком. А його усмішка говорила: я люблю увесь світ, всіх людей. Вже потім багато різних розмов велося навколо його постаті. Мовляв, і комісаром він не був, і молодогвардійці більше гралися у підпілля. Втім, це тема дослідження для істориків. Але були перекручення і в суто особистих деталях біографії Олега Кошового - нашого земляка і в будь-якому випадку неординарної особистості. Цьому сонячному хлопчику, виявляється, в дитинстві не дуже й щастило.

  Народився Олег Кошовий у 1926 році, восьмого червня. Нинішнього року йому б виповнився 81.1 називали б його Олегом Васильовичем. І, можливо, він розповів би про своє важке дитинство, яке починалося у місті Прилуки на Чернігівщині. Можливо, відкрив би таємницю складних стосунків його батьків, які розлучили хлопчика з його матір'ю.
    На відміну від багатьох тоді сімей робітничо-селянського класу сім'я Кошових мала дворянське коріння. Мати Олега - Олена Миколаївна (у дівоцтві Коростильова).- народилася у селі Згурівка недалеко від Прилук. Дітей у сім'ї було троє, і всім батьки дали гарну освіту та виховання. Працювала Олена у дитячому садку вихователем, а потім стала завідувачкою. Заміж вийшла сімнадцятирічною за бухгалтера Василя Кошового. Його сім'ю також дуже поважали у Прилуках. Оселилися вони у самому центрі міста. Там і народився єдиний син Кошових Олег. Він був улюбленцем не лише батьків. Дідусь бавив його і постійно займався з хлопчиком. У Прилуках сім'я прожила до вересня 1930 року. Потім вони кілька разів переїздили. Спочатку - Полтава, потім Ржищев. Однак у 1932 році у сім'ї Кошових стався розлад.

    Як Кошовий з Кашуком породичався
    Шлюб Олени Миколаївни і Василя Федосійовича був недовгим. Коли Олегу майже виповнилося три роки, Олена покинула на чоловіка сина і свою матір та поїхала з сусідом на прізвище Кашук. Олег разом із батьком ще раз переїздить - у місто Антрацит. Там батько працював головним бухгалтером Цен'їраЯьних електротехнічних майстерень. їх знайомі пізніше розповідали, що сімейний розлад, мабуть, відобразився на Олегові. Бо він став відлюдкуватим. Олег здавався старшим за своїх однолітків. Крім того, він заїкався і дуже цього соромився, особливо на уроках. Але у класі Кошового любили. І незабаром він став навіть одним із лідерів у школі. Батько одружився вдруге - на вчительці початкових класів. Але ще довго це все відбивалося на поведінці хлопця. Василь Кошовий згадував, що у Олега з'явилися дівчата значно старші за нього. А коли батько починав йому робити зауваження, той дорікав, що в нього забагато тат, мам, бабусь і дядьків.

    Але про ті роки у біографії молодогвардійця мало що згадується. Його батька Василя Олена Миколаївна взагалі практично поховала заживо. У спогадах вона говорила, що він помер у 40 році. За викривленою мораллю тодішніх часів, герой ніяк не міг мати батьків, що розлучилися. В цьому й була вся вина Василя Васильовича, який тривалий час виховував сина. Навіть екскурсоводи Красно-донського музею розповідали у післявоєнні часи, що його немає в живих. Хоч, бувало, він сам був присутній у залі музею. Тоді як насправді помер не Василь Кошовий, а другий чоловік Олени Миколаївни Ілля Кашук. До речі, підпільна кличка Олега виникла не як похідна від прізвища Кошовий, а була реальним прізвищем вітчима.

    Навіки в чужих краях
    Напередодні війни колишній наш земляк ще раз переїздить - до матері у Краснодон. Пісня смерті вітчима він не хотів залишати її саму. І коли закінчив семирічку, сказав, що він вже дорослий і може вчитися та працювати. А потім почалася війна. Вона назавжди розлучила батька із сином. Коли Олег загинув, Василь Кошовий був на фронті. Після війни він приїздить до Краснодона, де ніде не афішує, що він батько героя. А лише просить, щоб його влаштували бухгалтером на шахту імені Олега Кошового. Більше він дітей не мав і все життя жалкував за загиблим сином.

  Олена Миколаївна також тривалий час жила у Краснодоні. Після війни мусила взяти прізвище Кошова, а про історію з розлученням забути на все життя. Вона багато зробила для увічнення історії "Молодої гвардії". Авторитет Олени Кошової був настільки сильним, що вона часто допомагала вирішувати проблеми зовсім незнайомих їй людей.
    Справжню історію комісара молодогвардійців намагалася дослідити спеціально створена комісія. Вона виявила, що масштаби фальсифікації діяльності і загибелі героїв були величезними. Але ролі молодих людей, які билися із загарбниками, ніхто не може применшити. Вони загинули від рук фашистів. У 1943 році Олега Кошового удостоїли звання Героя Радянського Союзу. На його честь у Чернігові назвали вулицю, а у Прилуках відкрили меморіальний музей у тому будинку, де він народився.

    Підготувала Ірина ЛОМОНОС

    По материалам еженедельника "Місто"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в:

Версия для печати