П’ятий за ліком. Наймолодший за віком!
Четверг, 5 Июня 2014 15:19 | Просмотров: 4569
Петро Порошенко
Отже, Україна має нового очільника держави. П'ятого за ліком. Наймолодшого за віком. Та й звуть його Петро, а не Леонід чи Віктор, як ми до того звикли за останні 23 роки. Порошенко переміг у всіх регіонах (це вперше в історії українських виборів!), набравши 54,7% голосів.
Мова піде про ці та інші цікаві факти з історії виборів та біографій українських президентів: Леоніда Кравчука (1991-1994), Леоніда Кучми (1994-2005), Віктора Ющенка (2005-2010), Віктора Януковича (2010-2014) та Петра Порошенка (2010-?).
Імена
П'ять президентів і лише три імені. Цікаво, що всі імена символізують щось дуже міцне і мужнє.
Леонід - ім'я грецьке, в перекладі означає «схожий на лева».
Віктор - римське, з латини - «переможець» (отак і вір у містицизм імені, зважаючи на те, як останній «переможець» на прізвище Янукович у лютому 2014 року залишав свою посаду). І, нарешті,
Петро - також грецьке ім'я, перекладається як «скеля» або «камінь».
На Схід, на Схід..., на Захід
Звернімо увагу на географію.
Кравчук народився
на Рівненщині, Кучма - на Чернігівщині, Ющенко - уродженець
Сумщини, а
Янукович - Донеччини. Як бачимо, місце народження кожного наступного президента (від першого до четвертого) дивним чином «дрейфувало» на Схід. Та щоб і надалі зберігалася ця тенденція, п'ятому главі держави потрібно було народитися на Луганщині (от би пані Королевській «підійшло»!). Але не судилося.
Петро Порошенко (незважаючи на те, що всі його вважають вінницьким) народився
в Одеській області в місті Болград.
Старі й молоді
На сьогодні всі п'ятеро - живі й здорові. Щоправда, час від часу стосовно четвертого (Януковича) виникають різні чутки.
Найстарший - президент №1.
Леоніду Кравчуку - 80 років (народився 10.01.1934 р.);
Леоніду Кучмі - майже 76 (09.08.1938 р);
Віктору Ющенку - 60 (23.02.1954 р);
Віктору Януковичу - через місяць виповниться
64 (09.07.1950 р.), а
Петру Порошенку - у вересні лише 49 (26.09.1965 р.)
Таким чином,
Порошенко і справді наймолодший -
48-річний - президент країни.
Кравчук став главою держави
у 57 років, Кучма - у 59, Ющенко - у 50, Янукович - у 59.
Народилися ж наші президенти під такими зорями:
Кравчук - Козоріг (згідно із зодіакальним гороскопом),
Кучма - Лев, Ющенко - Риби, Янукович - Рак, Порошенко - Терези.
А тепер серйозно - другого і п'ятого президентів українці обирали на позачергових виборах. І якщо попередник Кравчук у
1994 році цивілізовано змагався з наступником Кучмою, то в 2014-му попередник спостерігав за кампанією з еміграції.
Рекордсмени
І знову цифри.
Леонід Кравчук у 1991 році виграв вибори у першому турі, набравши
61,59% голосів виборців (у Чорновола, який посів друге місце, - 23,27%).
Леонід Кучма у 1994-му обійшов Кравчука у другому турі, набравши
52,15% (проти 45,1% у конкурента).
Вдруге Кучма став президентом у 1999 році, взявши
56,25% - знову ж таки у другому турі, де його головним суперником був комуніст Петро Симоненко (38% голосів).
У 2004 році хвилі Помаранчевої революції занесли Україну аж у третій тур, де з результатом
52% (проти 44% - у Януковича) президентом було обрано
Ющенка.
Вибори 2010 року дали такий результат:
48,95% - у Віктора Януковича; 45,47 - у Юлії Тимошенко. Тоді вперше і востаннє за переможця було віддано менше половини голосів виборців. Багато людей поставили «галочку» у графі «Проти всіх».
І ще одне. Петро Порошенко перший, кого обрано більшістю голосів у всіх(!) регіонах країни. Отже, тільки у 2014-му зник чіткий поділ електоральних смаків за формулою «Схід-Захід». Тут варто згадати й те, що Кравчук і Кучма примудрилися на одних виборах бути виразниками інтересів Сходу, а на других - Заходу.
І тільки у 1991-му та 2014 році українцям не знадобилося другого туру, щоб обрати главу держави.
Із селян, пролетарів, службовців
Є й інші цікаві факти. Наприклад,
перші три президенти - уродженці українського села. Двоє перших росли напівсиротами, бо й Макар Кравчук, і Данило Кучма склали голови, воюючи на фронтах Другої світової війни (до речі, обидва загинули у 1944 році).
Але якщо батьки Кравчука і Кучми - прості селяни, то Віктор Ющенко народився в родині сільських учителів (тобто він уже належить до сільської інтелігенції).
А от
четвертий президент народився у місті. Його батько Федір Янукович був металургом. Отже, у 2010 році
Україна вперше отримала президента-пролетаря.
І, нарешті, Петро Порошенко. Ось що про його походження сказано у «Вікіпедії»: «...народився в родині управляючого міської сільгосптехніки і головного бухгалтера управління сільського господарства...» Тож маємо
першого президента з родини службовців.
Звернімо увагу - жоден із «золотої п'ятірки» не народився не те що в обласному центрі, а й - у великому місті! Або село, або райцентр.
Моральна стійкість
Ще одне доволі «інтимне» спостереження. Президенти України були здебільшого морально стійкими, не схильними міняти жінок (принаймні, штампи у паспортах). Офіційно розлученим і одруженим удруге був лише перший Віктор - він же третій президент - Ющенко.
Двоє з наших президентів багатодітні батьки:
у Ющенка - п'ятеро дітей, у Порошенка - четверо. У
Януковича дітей
двоє. Кравчук і Кучма мають по
одній дитині.
Дороги і кадри
Отже, Україна пережила чотирьох президентів. Кого з них на Чернігівщині вважали «своїм», зрозуміло, - земляка, уродженця села Чайкине Новгород-Сіверського району
Леоніда Кучму. Досі, коли їдеш дорогою на Березну, Мену, Новгород-Сіверський, зітхаєш: «Ех, якою ж ця дорога була за часів Даниловича!» І справді, рівнесеньким і гарнесеньким був автошлях... Президент любив їздити на батьківщину, в рідному Чайкиному «робив Європу», ініціював будівництво чотиризіркового готелю в Новгороді-Сіверському, там же - реставрацію пам'яток давньоруської архітектури.
Була й ще одна «дорога Кучми» - на Городню. Полюбляв учащати Данилович і на свято Дружби в Сеньківці. А де їздить президент, там, зрозуміло, і автошляхи якісні.
І якби наступник Кучми надавав перевагу поїздкам у автомобілі, то Чернігівщина, напевне, мала б ще одну «європейську» дорогу, їздив би
Віктор Ющенко в свою Хоружівку на рідну Сумщину, так, гляди, й дороги туди пролягли б якісні - через Прилуцький та інші райони Чернігівщини. Так ні ж, більше літав на гелікоптері! І все ж треба віддати належне тим часам, коли було виконано капітальний ремонт московської траси. Хоча крила гелікоптера доносили президента і в Крути, і в Батурин. Ющенко мріяв про сотні тисяч туристів, які б могли добиратися автотранспортом у згадані місця. Сотні мільйонів гривень було тоді вкладено в реставрацію батуринських пам'яток старовини та спорудження меморіалу пам'яті героїв Крут. Тільки от навали туристів у ті місця Чернігівщина так і не дочекалася...
Бо прийшов
Віктор Янукович і знову змінив пріоритети, в яких уже не було місця нашій області... Були Донбас, Крим, Межигір'я. Тільки не ми...
Щодо часів першого президента
Леоніда Кравчука, то... тут і згадати нічого. На початку 90-х не до доріг було й не до пам'яток. Тоді все ділили... А як поділили, так уже Кучма прийшов.
Як буде за часів
Петра Порошенка? Хтозна. Довіру виборців він отримав колосальну, тож сподіватимемося, що працюватиме і на економіку, і на соціалку, знайде час і для розв'язання проблем нашого регіону, і Чернігівщина не буде для нового президента периферією, як для попередника...
Росіяни кажуть, що у них дві проблеми - дурні й дороги. Українці - нація ближча до Європи, тому ми дещо змістили акценти. Наша «проблемна» формула - «дороги і... чиновники». Про дороги згадали. Тепер про чиновників, яких в область призначали попередні президенти. Кадри є кадри. Вони багато важать і багато на що «натякають». Для прикладу візьмімо
голів облдержадміністрації. Валентина Мельничука на посаду
призначали і Кравчук, і Кучма (перший - у 1992-му, другий - у 2002 році);
Петра Шаповала призначав
Кучма (1994);
Михайла Каскевича - теж
Кучма (1998);
Миколу Бутка - знову він (1999).
Натомість
Ющенко призначав на головну посаду в області трьох: Владислава Атрошенка (2005),
Миколу Лаврика (2005) і
Володимира Хоменка (2007).
Каденцію останнього на посаді продовжив і Янукович, за часів якого Хоменко відпрацював від дзвінка до дзвінка.
А тепер кожен для себе: згадаймо діяльність наших губернаторів, пов'язані з ними здобутки і скандали - і робімо висновки. В очікуванні, так би мовити, нових... кадрів.
Олександр Супронюк, тижневик «Деснянка» №23 (499)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.