Студент-герой врятував людей від пожежі

Андрій Бурда: «На цьому місці зовсім недавно стояв будинок, де все і трапилось»

З настанням весни на Чернігівщині почастішали випадки пожеж. Горять ліси і приватні будинки, майно, надбане наполегливою та тяжкою працею, страждають невинні люди. Часто причиною загоряння стає людський фактор. Лише в селищі Замглай, що на Ріпкінщині, невідомі зловмисники вісім разів поспіль свідомо нацьковували “червоного півня” на людське майно. Взагалі-то гасити полум'я та рятувати майно — справа пожежників, але що робити, коли вогонь вже охопив будинок, а в ньому знаходяться люди? Наш герой, не гаючи часу, кинувся витягувати з палаючого будинку людей. 

Через вікно витягнув людину
Андрій Бурда, з села Хороше Озеро, що на Бознянщині, тієї ночі в компанії друзів повертався додому з місцевого клубу. Проходячи повз церкву, хлопці помітили червону заграву та їдку димову завісу, що здіймалися з подвір'я будинку, розташованого неподалік від храму. “Я зрозумів, що горить будинок і одразу ж побіг туди, - розповідає Андрій. - Хлопці кинулися викликати пожежну машину.” Коли він прибіг на місце пожежі, на подвір'ї вже метушилися люди, намагаючись за допомогою відер з водою загасити полум'я. Андрій помітив, що господар і його дружина самостійно вибралися з будинку. З розмови людей він дізнався, що в оселі залишились брат господині та її онука. “З Борисом (так звати власника дому. - Авт.) ми розбили вікно і через нього я витягнув брата дружини господаря,” - говорить хлопчина. 

З веранди вогонь перекинувся на основну частину будинку. Тепер вже горіла та плавилась пластикова вагонка. Проте брат господині будинку, Володимир Хоменко (до речі, директор місцевого сільського господарства) після того, як його витягнув Андрій, знову кинувся в полум'я. За кілька хвилин він виніс на руках маленьку дівчинку. Це була онука його сестри.

Кров здавали всім селом
Коли приїхала пожежна машина, рятувати вже було практично нічого. Андрій разом з Борисом гасили вогонь у веранді, - там стояв газовий балон. Вони вдвох безперестанку лили воду з відер, які їм подавали люди, на балон з газом, щоб той в свою чергу не вибухнув. За дві години боротьби з вогняною стихією її все ж вдалося приборкати. Проте дім згорів. “Від будинку залишились тільки металевий балкон та цегла,” - розповідає Андрій.

Володимира Хоменка невдовзі забрала швидка. Із Борзнянської районної лікарні його перевезли в опікове відділення Чернігівської обласної лікарні. За словами Андрія, йому відомо, що стан чоловіка був вкрай тяжкий, адже він отримав серйозні опіки шкіри та дихальних шляхів. Проте люди не покинули в біді свого односельчанина. “Кров здавали ледь не всім селом,”- говорить Андрій. Всього, за його словами, кров для Володимира Хоменка здали більше двадцяти односельчан. На місці колись гарного будинку зараз — пустка. Лише частини металевих конструкцій від балкону та складена докупи цегла нагадують про те, що тут колись жили люди. Експертиза встановила, що пожежа виникла в результаті короткого замикання. Ніхто, як бачимо, не винен. Та кому від того легше? Погорільці ж переїхали до будинку їхніх батьків і невідомо, коли розпочнеться будівництво свого будинку. Адже будуватися, особливо зараз, в часи економічної кризи, - справа не з легких, а тим більше для селян.

Студент, що став місцевим героєм
Більшість із нас, обтяжені повсякденною рутиною та клопотами, навіть і гадки не мають, що справжні герої живуть поруч. Недарма народна мудрість говорить про те, що: “Людина пізнається в біді”.
21-річний Андрій Бурда в рідному селі відбуває практику. Він навчається в Бобровиці, де здобуває професію технолога з виробництва та переробки продуктів тваринництва (по-народному - зоотехнік). Чи дізнається адміністрація навчального закладу про, без сумніву, геройський вчинок їхнього студента, - невідомо. Ну, хіба що з нашої публікації в газеті . Адже Андрієві навіть не подякували за те, що він врятував людину, не кажучи вже про елементарну грамоту. Натомість до нього з різними запитаннями неодноразово навідувались представники міліції та працівники МНС. Проте Андрій впевнений, що слави йому не треба (я ледь вмовив його дати інтерв'ю), - про його вчинок і так знає все село, а молодь, чи то жартуючи, чи цілком серйозно, відтоді вітається з Андрієм фразою: “Героям слава!”.

Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.