Коли злочинець – дитина…

Розмова з хлопцем була нелегкою

Дитина і злочин. На перший погляд, ці два поняття просто не сумісні. Але життя - річ непередбачувана. Тому і стикаємося ми з тим, що безпосередніми учасниками крадіжок, грабежів, зґвалтувань і навіть вбивств стають діти. Хто вони - жорстокі злочинці чи жертви суспільства? Що штовхає дітей на злочини? Чи розуміють вони, що чинять протиправно? Щоб розібратися в цьому, я вирішила відвідати чернігівський приймальник-розподільник для дітей та поговорити з його працівниками та дитиною, яка скоїла злочин.

Красти вміє, а читати і писати ще не навчився
Познайомилась я з Анатолієм у дитячому приймальнику-розподільнику. Зовні Толя - звичайний хлопчик: модна зачіска, добротний одяг. Як на мене – не фахівця з психології, - Анатолій - весела, привітна, спритна, допитлива дитина. Натомість психолог стверджує, психіка у нього неврівноважена, простежується легке розумове відставання, яке є наслідком педагогічної занедбаності.
Наша розмова з ним виявилась доволі напруженою. Хоча таку поведінку дитини і варто було очікувати – адже розкрити свою душу перед незнайомою людиною з диктофоном і справді не легко. Та своєчасно на допомогу мені нагодилася заступник начальника приймальника-розподільника для дітей Тетяна Корзун. Анатолій її вже добре знав і здавалося, що поважав і довіряв, тому на її запитання відповідав значно відвертіше. Мені вдалося з’ясувати, що хлопчикові 12 років. Мешкає він в Чернігові, навчається в міській школі №29. За своє життя Толя ще не навчився ні читати, ні писати, а от злочин вже скоїв. Як так сталось? Куди дивились батьки дитини? Відповідь проста – хлопчик ріс без батьківської турботи та любові. Батько Толі (колишній зек) живе за сотні кілометрів від Чернігова, аж на Донеччині. Мати теж не займалась вихованням рідного сина, бо довгі роки, як і батько, провела за ґратами. Пару років тому вийшла з місць позбавлення волі і тепер займається влаштуванням особистого життя окремо від своєї дитини. З півторарічного віку Толю виховувала рідна бабуся. Зараз їй вже 63 роки. Та, незважаючи на свій вік, вдома бабусі не сидиться – на мізерну пенсію велику родину не прогодуєш! От і ходить жінка кожного дня підробляти на базар.

«Живемо ми в трикімнатній квартирі. З нами мешкають ще два моїх рідних дядьки, які нещодавно вийшли з тюрми, - розповідає Толя. – Іноді до нас приходить моя мати зі своїм співмешканцем». За словами хлопчика, живе він з бабусею добре, не голодує. «Бабуся мені борщ варить. З базару приносить біляші, ковбасу, балик, солодкі тістечка, які називаються «колобками». Я все це дуже люблю, - говорить він. – А інколи вранці я сам собі смажу картоплю». В школі ж хлопчик навчався, м’яко кажучи, погано. Отримував трійки та четвірки, що в перекладі на радянські оцінки означає – «1+» та «2-». Через неуспішність Толю перевели на індивідуальне навчання, але й це не допомогло йому засвоїти шкільну програму. В школі він з’являвся рідко. За словами ж Тетяни Корзун, бабуся учбовим процесом  внука не переймалась. «А нічого», - завжди казала вона йому, коли приходила сюди. «Я закінчила три класи – і живу!» - ось такі аргументи можна було почути від неї, - говорить пані Корзун. – А, залишаючись цілий день без нагляду, дитина мала змогу робити все, що їй заманеться. Вихованням Толі ніхто не займався. Але прогалина має чимось заповнюватись, і тому шкільну науку хлопцеві замінила вулиця. Товариші по розвагах стали Толі і вчителями, і наставниками. Та як видно не зовсім вдалими. До речі, Толя вже не вперше вчиняє злочин. До цього разу в нього вже було чотири «епізоди».

Караул! Грабують діти!
Черговий злочин Толя скоїв наприкінці жовтня минулого року. Того дня він, як завжди, зі своїми друзями вештався по району. І раптом «під приціл» допитливих дитячих оченят потрапив п’яненький чоловік. Він йшов вулицею і розмовляв по мобільному телефону. Коли і як виникла ідея вкрасти у нетверезого незнайомця телефон, Толя пояснити не може. «Це хлопці мене підбили… Якби не вони…», - похнюпившись, говорить він. Та факт залишається фактом. Толя підбіг до чоловіка, ззаду вдарив його під коліно ногою, а коли той впав, хлопці довершили справу - вихопили мобільник і втекли. М-да… Не дарма ж в народі кажуть: гуртом і батька легше бити. Пробачати такі «дитячі пустощі» чоловік не став і відразу ж звернувся із заявою до правоохоронних органів. Доки міліція шукала маленьких грабіжників, хлопці збули свою здобич таксисту і поділили гроші. Свою частку Толя витратив на ігрові автомати. В безкарності він був впевнений. «Я думав, що за цей вчинок мені нічого не буде… Минув час, я вже й забув про все, - говорить хлопець. – А тут раптом приходять міліціонери». Так Толя опинився в приймальнику-розподільнику. Там йому довелося жити майже місяць (з 19 січня до 16 лютого). Потім був суд, який ухвалив рішення – продовжити термін перебування у приймальнику-розподільнику. Далі знову буде суд, який вже прийме рішення про направлення хлопця до спецшколи. А бабусю позбавлять опікунства. Правоохоронці переконані, - забирати дитину з неблагополучної родини варто було раніше, а тепер хтозна як складеться доля цього хлопчика.       

Що штовхає дитину на злочин?
Коли я була у приймальнику-розподільнику, окрім Толі там дітей більше не було. Невже дитяча злочинність на Чернігівщині рідкість? «За минулий рік до нашого закладу потрапило 16 дітей. Загалом же потрапляють до нас правопорушники від 11 до 14 років і можуть перебувати тут до 30 діб, - говорить Тетяна Корзун. - Термін перебування призначається за постановою суду як примусовий захід виховного характеру, або дитина може бути направлена сюди після вироку суду в очікуванні підготовки документів для направлення її в спеціальний навчально-виховний заклад (школу або СПТУ). Також до нас направляються діти віком від 11 до 18 років, які перебувають в розшуку. Найголовніше наше завдання - це показати дитині, де вона помилилася, зрозуміти її проблеми і переконати, що шанс на виправлення і повернення до нормального, щасливого життя ще не втрачено. Чому діти порушують закон? У кожного з них своя історія. Діти, у яких батьки перебували в місцях позбавлення волі, йдуть шляхом батьків, тобто батьківське виховання та генотип впливають на розвиток дітей. Як правило, порушують закон діти з неблагополучних сімей. Хоча від помилок ніхто не застрахований, а більшість злочинів діти скоюють з мотивів солідарності та самоствердження. До правопорушень дітей штовхає не лише бідність, а й відсутність позитивних ідеалів. От, наприклад, Толя захоплюється лише американськими бойовиками та фантастикою. Чи здатне це «кіномистецтво» посіяти в дитячій душі «розумне, добре, вічне»? Навряд. Найпоширенішими злочинами серед дітей є крадіжки та грабежі».

Отже, хто винен в тому, що діти стають злочинцями? Мабуть, насамперед, батьки. Адже кожній дитині потрібна батьківська ласка та увага. На жаль, досить часто батьки починають цікавитися справами дітей лише тоді, коли ті вже скоїли злочин. А ще винне все суспільство, бо не кожному до снаги бути чесною і порядною людиною у байдужому та жорстокому світі.

Тетяна Корзун

Валентина ФЕДУСЬ, фото Бориса КОНОВЧЕНКА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.