Микола Зубань: «Кажете, Вогняна Земля - край світу? Це неповторно казковий куточок планети!»

Напередодні новорічних свят до рідного Чернігова повернувся відомий у місті палкий пропагандист здорового способу життя Микола Зубань, який майже рік мандрував і працював в Аргентині, а проживав на справжньому краю світу - в одному з найпівденніших міст планети - Ріо-Гранде.



— Миколо, як сталося, що ти, знаний тренер-маеажист збірноїУкраїни з біатлону, відомий чернігівський морж, який мало не кожний світанок зустрічав на «Золотому березі» Десни, несподівано опинився аж на Вогняній Землі?

— Для мене самого ця мандрівка за 15 тисяч кілометрів стала несподіванкою. На початку минулого року завершилася моя робота в олімпійській збірній України, і я розмірковував над різними варіантами продовження своєї спортивно-оздоровчої діяльності. І тут раптом зателефонував один із чернігівських бізнесменів, мій пацієнт: «Чи не бажаєте разом із моєю командою полетіти до Аргентини у своєрідне тримісячне відрядження для пропаганди масажу та здорового способу життя на Вогняній Землі?». На роздуми дав усього добу. Тож, розумієте, збори були майже миттєвими, і залічені дні я опинився на іншому боці планети, потрапивши із зими в літо. І, як виявилося згодом, не на кілька місяців, а на цілий рік.

— І чим вразив край світу?

— Дивовижною природою, яка просто зачаровує своїми фантастичними фарбами! Тут мешкає багато різноманітних тварин: лами (гуанако), червоні лисиці, морські леви, тюлені. Ще більше птахів, зокрема бакланів, чайок.

Вразили пінгвіни, які не кваплячись прогулюються берегом океану і абсолютно не бояться людей.

Хочу нагадати, що у 1520 році знаменитий мореплавець Фернан Магеллан під час плавання побачив на крайній точці Південної Америки острови, на яких ночами палали численні багаття, розведені тубільцями. Він назвав ці острови Вогняною Землею.

Це справжній архіпелаг, що налічує один великий острів Ісла-Гранде і сотні дрібних. Незважаючи на свою «гарячу» назву, теплом Вогняна Земля не балує. Там дуже часто дмуть крижані вітри, а більша частина островів - це тундра з льодовиками, що спускаються в море.

Наш чернігівський дружний загін проживав на ранчо, яке було розташоване на безлюдному узбережжі океану. І я не міг намилуватися неповторною симфонією прибою, захоплюючими краєвидами...

— Для тебе, моржа з майже 35-річним стажем, такі суворі природні умови, мабуть, не були перешкодою для щоденного плавання в океані та пробіжок узбережжям?

— Звичайно ні (усміхається). Це насолода - бігти по дну океану під час відпливів, коли під ногами начебто доріжка з найсучаснішого покриття. А ось для місцевих жителів чи туристів я був справжньою екзотикою, бо вони не уявляють, як можна плавати в крижаній воді щодня.

— А чому?

— Близькість Антарктиди і льодовиків впливає на температуру води в океані - протягом року вона становить 5-8 °С. Атлантичний океан виконує роль своєрідної грілки, яка взимку не дає повітрю дуже охолоджуватися, а влітку - нагріватися. Буває, що за день ти можеш відчути усі пори року.

— Мабуть, саме це і приваблює охочих до гострих відчуттів?

— Казкова природа, океан... Антарктида притягує щороку близько півтора мільйона туристів. Багато людей подорожують на автомобілях, велосипедах і, незважаючи на погодні умови, відпочивають у наметах.

— Тож Аргентина захопила?

— Та ще й як! Це привітна й напрочуд цікава країна. Там є один із найкрасивіших комплексів водоспадів світу Ігуасу, надзвичайно живописна Дорога семи озер у провінції Неукен, національний парк льодовиків Лос-Гласьярес, найпівденніше місто земної кулі Ушуайя, курорт Сан-Карлос-де-Барілоче, який називають «аргентинською Швейцарією». Це лише кілька назв із великого переліку місць, які можна відвідати у цій чудовій країні. Туристам з України для в’їзду віза не потрібна. Тож, якщо ви й досі в роздумах над тим, де провести свою чергову відпустку, - прилітайте до Аргентини. Хоча це задоволення не з дешевих...

— У багатьох наших земляків склався стереотип, що за кордоном ліпше, ніж в Україні. Чи так це?

— Коли мене запитують, де краще, завжди відповідаю: «Не краще, а зовсім інакше». Є речі, які мені подобаються в Аргентині, є багато чого, що подобається в Україні. Аргентина - країна контрастів. Тут живуть як неймовірно багаті люди, які мають власні будинки не лише у своїй країні, а й у сусідньому Уругваї чи сонячній Флориді, так і бідняки, які туляться мало не в картонних коробках.

Але що вразило, особливо в перші тижні перебування у цій країні, то це - надзвичайна доброзичливість та відвертість жителів. Під час зустрічі аргентинці не обмежуються кивком голови та словами «привіт» чи «доброго дня», як в Україні. Вони неодмінно обнімаються й цілуються. Мені було дуже важко звикнути до обіймів незнайомих людей, особливо в перші дні. А спробу уникнути тактильного контакту аргентинці сприймають як невихованість. На відміну від України, багато аргентинських пар живуть у громадянському шлюбі, називаючи одне одного ті поуіо (мій наречений) чи ті поуіа (моя наречена). Більшість із таких пар можуть прожити так усе життя, тож нареченими можна бути до глибокої старості...

— А що ще вразило?

— Три пристрасті аргентинців, без яких важко уявити їхню країну, - мате, футбол і танго. Мате - це трав’яний чай, досить специфічний на смак. Його запарюють у спеціальній посудині-гарбузику (калабасі) і п’ють через трубочку-фільтр. На вихідних тисячі людей виходять у парки, сідають колом на травичку, чаюють і спілкуються з друзями. Проте спиртних напоїв майже немає, як і п'яничок.

А футбол - це не просто захоплення, а стан душі аргентинців. Такої великої кількості вболівальників я не бачив у жодній країні, хоча об’їздив майже всю Європу. Тут дуже багато спортивних шкіл і клубів, де діти й дорослі ганяють м’яч. І хлопці, і дівчата полюбляють носити футболки зі знаменитим номером 10, який колись належав легенді світового футболу Дієго Марадоні.

До приїзду в Аргентину я навіть не уявляв, що танго не тільки танцюють, а й співають. Одна з найвідоміших постатей в історії танго - аргентинський співак, композитор і актор Карлос Гардель. Саме на знак пошани до відомого популяризатора цього танцю почали святкувати Міжнародний день танго. В Аргентині чи не на кожній вулиці є танцювальні школи. Багато туристів приїздять сюди для того, щоб навчитися справжньому аргентинському танго. А побачити, як його танцюють, можна у спеціальних шоу і на багатьох площах міста у вихідні. На жаль, майстерність виконання я так і не опанував... Натомість насолоджувався риболовлею в океані, а в години відпливу на березі назбирував силу-силенну крабів, осьминогів, скатів, молюсків, екзотичних рибок.

На пам’ять залишилася аргентинська фотосесія, що нагадує про чудову мандрівку, подаровану чернігівцями, які вкладають чимало коштів та знань у розвиток соціально-економічної і туристичної галузей того краю.

— Повернувшись до Чернігова, перш за все яку справу зробив?

— Побіг на Десну, проплив, а на завершення насолодився паром у лазні на «Золотому березі», працівники якої та моржі зустріли мене радісно з вигуками: «Нарешті, повернувся!». Як кажуть, у гостях добре, але дома ліпше. До речі, в Аргентині не встиг добудувати баньку, яка не дуже популярна за океаном. Тож у мене залишилася в планах і така мрія, адже в країн: живуть майже 300 тисяч етнічних українців...







Сергій Гайдук, "Деснянка" №2 (635) від 12 січня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.