Друцкий Станислав
Станіслав Друцький – генеральний директор компанії "Союз".
Станіслав Друцький у Чернігові широко відомий, як керівник найбільшого торгівельного підприємства та дуже освічена людина. Саме він створив мережу магазинів "Союз", де купують щоденно продукти харчування десятки тисяч чернігівців. Хоча, можливо, значна частина з них Друцького не бачила і навіть не чула про нього, саме його ім'я ототожнюється з "Союзом". Ще менше людей знають Станіслава Олеговича, як депутата міської ради, хоча він навіть очолює одну з депутатських комісій. І зовсім небагатьом він відомий, як людина зі своїми вподобаннями, звичками, способом життя.
УВЕРТЮРА
Ще у дитинстві коло інтересів Станіслава було надзвичайно широким. Пробував свої сили у всьому, відвідував багато гуртків, але більш за все його цікавила сучасна на той час музика і все, що з нею пов'язане: радіоапаратура, магнітофони, записи. Власну фонотеку він почав збирати ще тоді і вже на той час вона була великою, серйозною, одною з найкращих у місті. Багато записів доводилось робити самому і це було одним із занять, яке вдавалось робити най-' краще. А ще - навчився добре розбиратись у техніці, вміє її ремонтувати. Це і стало його першою роботою, яка крім задоволення, ще й приносила певні гроші. А вже була "перебудова", перші кооперативи, приватна ініціатива. Після, армії перше захоплення стало першим бізнесом. Станіслав і тепер вважає, що бізнес може бути успішним тільки тоді, коли він приносить захоплення і задоволення.
Світ музики притягував до себе багатьох людей і у Станіслава з'явилось багато знайомих серед музикантів, у тому числі і відомих. Вдавалося деяких із них запрошувати до Чернігова на гастролі, а чернігівці тоді навіть не знали, кому вони цим зобов'язані.
Перший бізнес був зареєстрований у 1990 році і вже тоді структура, яку створив Друцький на ринку музичних записів, займала помітне місце. Виникла необхідність у створенні мережі кіосків з реалізації цієї продукції. І тут Станіслав помітив, що його зацікавив інший бік справи - її організація. Він зрозумів, що це дуже цікаво: створити виробництво, налагодити реалізацію, організовувати дієздатну команду.
Бажання просувати справу вперед допомогло розвивати навички менеджера. Справжнього, а не такого, як потім почали готувати в інститутах. А коли була створена фірма з виготовлення музичних записів, одна із найбільших у місті, виникло бажання йти далі. Бажання відкрити сучасні магазини, створити для людей кращі умови для придбання продуктів харчування, запропонувати їм продукти, яких не можна придбати ніде. Так народилась компанія "Союз".
Але це - окрема історія. І тоді було бажання не заробити більше, а зробити краще, і розуміння, що гроші є лише інструментом і кінцевим результатом. Були здорові амбіції, але розуміння, що не вистачає знань. їх не можна було знайти у підручниках, та й для цього не було часу. Тому й почав їздити по країні і світу, щоб підгледіти найкраще і впровадити в рідному місті.
ВЕЛИКИЙ ПРОЕКТ ПІД НАЗВОЮ "ЖИТТЯ"
Звичайно важко повірити, що всі мандри по світу здійснюються заради просування у бізнесі. Але краще про це почути безпосередньо від Станіслава Друцького.
- Коли намагаєшся робити власну справу краще за інших, безумовно, потрібно постійно вивчати краще, бачити все на власні очі. А це не дає можливості сидіти на місці.
У мене розуміння цього з'явилось ще в дитинстві. Батьки мені довіряли, і я ще у 8-му класі самостійно їздив до Риги, Талліна, Кишинева і в інші міста, де жили мої друзі, теж меломани. Тоді мені дуже подобалась Прибалтика з її європейським порядком. Це все вже тоді формувало світогляд.
Тепер бажання щось побачити пов'язане з амбітними цілями зробити краще, ніж у інших. З іншого боку мені подобається вивчати світ, де мешкають люди з іншою філософією, з іншим світосприйняттям, з іншим способом життя. Я не розумію людей, які під час подорожей весь час проводять у готелях, адже це робить подорож менш змістовною і корисною. Вважаю, що подорожі це ніщо інше як інвестиції у свій розвиток. У мене все у кінцевому підсумку тісно переплелось: робота, відпочинок і вивчення світу. Це і є величезний проект під назвою "Життя"... А у ньому багато треба пізнати.
У Непалі я уперше побував три роки тому, а тепер не уявляю себе без цієї країни, без її особливої світлої атмосфери, філософії буддизму, старовинних площ Катманду та свіжого подиху Гімалаїв. Дивишся і дивуєшся якими різним можуть бути світ, люди. У цій найбіднішій країни, за дослідженнями ЮНЕСКО, живуть найбільш щасливі люди у світі... Там ми шукали старовинні храми, сховані у лабіринтах вузьких вулиць гомінливого міста, їздили на слонах, полюючи на носорога, зустрічали схід сонця у найвищих горах світу, плавали на човнах по річках, а навколо були кро-Л кодили. Вражаюча ірирода. Але мене більше цікавили ІЮДИ, у яких інше сприйняття світу та інші цінності. Вразила Індія. Країна, де всі твої поняття проходять через випробування теорією відносності - все, що ми бачили виходило за рамки сформованих понять "добре" і "погане". Був із групою друзів у королівстві Бутан. Там досі нема жодного світлофора, а телебачення з'явилось зовсім недавно. У державі всього один аеропорт, що вважається найнебезпечнішим у світі. Літак для посадки мусить виключати двигун і планувати навколо гори. В цій країні у вікнах нема скла, люди гадки не мають, що таке опалення. Дивишся на це життя і розумієш, що досі не уявляв, що картина світу настільки різноманітна.
Шотландія - органічне сплетіння цивілізації та історії - у вікових замках лицарські лати та Інтернет. Я був на островах у Греції, на яких мешкає кілька сот людей, а держава створила їм таку сучасну інфраструктуру, що живуть вони, як у раю.
У духовних місцях на озері Байкал, у Бурятії навпаки - цивілізація ще не з'являлась. У бік Монголії на 600 кілометрів жодної людини. Там ми жили в хатинках, де немає води, світла, поруч із нами жив ведмідь. Ми харчувались рибою, яку самі виловили. Але на душі було легко. У Бурятії є населені пункти, де зв'язок із "материком" буває кілька разів на рік.
Дуже подобаються великі міста. їхня енергетика дає мені поштовх для пошуку шляхів руху компанії "Союз" до світових стандартів. Це насамперед, Лондон, Мюнхен, Берлін, Відень, міста Швейцарії. Я вважаю, що і у нашого Чернігова є великий потенціал для того, щоб стати справжнім європейським туристичним містом.
НЕ МЕНШ ЦІКАВИЙ ДОДАТОК
Під час бесіди зі Станіславом Друцьким виявилось ще багато його пристрастей, без яких його портрет був би неповним. Враховуючи, що розповідь про кожне захоплення потребує окремої етапі, ми вирішили обмежитися бесідою у формі бліца.
- Станіславе Олеговичу, я чув, що Ви захоплюєтесь ще й фотографією, маєте незлічену кількість фотошедеврів з різних куточків світу?
- Треба використовувати свої можливості, коли бачиш океан і гори. Не можна спати: о 6-й встаєш, щоб фотографувати на іншому фоні схід сонця. Подобається фотографувати об'єкти у русі, спортивні змагання. А як чудово виглядають будинки великого міста у м'якому рожевому світлі при заході сонця. Ні з чим не можна порівняти нічний Рим. У мене є з десяток альбомів і десятки тисяч фотографій в електронному вигляді.
- Бачу у Вашому кабінеті книжки. Встигаєте читати?
- Дуже подобається японська проза, люблю Сартра, Фріша, Камю, Маркеса. Крім прози, читаю книжки з філософії, психології. Це допомагає у роботі.Вивчаю нові напрямки у менеджменті, маркетингу. Відслідковую усі нові надходження на книжковому ринку і постійно поповнюю свою чималу бібліотеку. В книжках, насамперед, я шукаю співрозмовників, бо буває непросто зустрітися з людьми, які розділяють мій світогляд.
- Я дуже ціную і зі свого боку підтримую прагнення кожної людини до розвитку і самовдосконалення. З цією метою було створено бібліотеку для співробітників компанії, які можуть познайомитися з новою літературою у будь-якій галузі, а також з якісною художньою літературою.
- А кіно Вас цікавить?
- Маю велику колекцію фільмів італійського неореалізму - Фелліні, Вісконті, Росселіні, є у мене Бунюель. Подобається мені і сучасне європейське кіно.
- Музикою ще займаєтесь?
- Аякже, маю понад 1000 дисків, переважно джазової музики. Іноді виїжджаю на джазові фестивалі, де слухаю кумирів мого дитинства. З кожної поїздки привожу нові записи.
До речі, люблю слухати і на старих вінілових пластинках. Як і колись, захоплююсь технікою звукозапису, але вже на новому рівні.
- А харчуєтесь як? Умієте готувати самі?
- Я не маю сумніву, що готую добре, але цим ніколи не займаюсь.
- Автомобіль для Вас розкіш чи засіб пересування? .
- Автомобіль має давати більше, ніж звичайному обивателю. Він повинен мати свою філософію і бути в чомусь схожим на господаря.
- Вам наступного року виповнюється 40, але вигляд у Вас стрункий, спортивний. Як вдається утримувати форму?
- Спорт допомагає. Влітку теніс, узимку гірські лижи.
- Як вдається всюди встигати?
- Не дивлюсь телевізор і кожного дня займаюсь улюбленою справою.
По материалам еженедельника "Чернігівські відомості"
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.