Майор Довгопол: прорвемось опера!

Сергій Довгопол

Що ви думаєте про міліцію? Чесно. Отож...
Але коли, не дай Бог, щось трапляється: злочин, родич пропав, злий сусід задирається, куди біжимо, до кого? У міліцію. Куди ж іще? До професіоналів. З одним із них — Сергієм Довгополом — поспілкувалися напередодні професійного свята. 20 грудня — День міліції.

1. «Розкручував» резонансне убивство. І ледь відмовив дружину від розлучення
— Сергію Валерійовичу, у вашому послужному списку розкриття чи не найрезонанснішої справи 2008 року — нападу на Володимира Бондаренка, директора комунального підприємства «Чернігівбудінвест».
Читачам нагадаю. 1 березня, увечері, у заміську садибу Бондаренків під Черніговом проникли злочинці. Зв'язали хазяїна, який саме замикав на ніч господарські приміщення. Били. Від отриманих ушкоджень чоловік помер. Господиню зв'язали у будинку, забрали мобілки, деякі речі, ключі від чернігівської квартири. Там украли більше 30 тисяч доларів.
Скільки всього нападників, хто вони, було загадкою.
— Спочатку здавалося, що цей злочин стовідсотковий глухар. Ніяких зачіпок. Мобілки Бондаренків злодюги викинули. Одну з них знайшла перехожа. На розкритті злочину працював весь особовий склад райвідділу. Прочісували території, прилеглі до будинку, опитували людей.

Аналізуючи інформацію, затримувався на роботі до півночі. Через це вдома були скандали. Дружина навіть збиралася подати на розлучення. Пояснював: робота в мене така. Розкриття справи Бондаренка — це тест на професіоналізм.

Залучили спеціальні техзасоби. Визначили умовний квадрат місця скоєння злочину. Перебрали сотні і вийшли на один. Зателефонували. Чоловік назвав своє прізвище та ім'я. Вже потім ми дізналися, що він у кримінальному світі має кличку Навр. Запросили його у райвідділ, нібито його авто бачили на місці скоєння ДТП у Киселівці, а у загиблого водія в записнику наче знайшли номер мобілки Навра. То чи не міг би він опізнати загиблого?
Чоловік прийшов, у розмові переконував, що не знає, звідки у загиблого його номер. Коли трапилося ДТП, він був в іншому місці. Доказів у нас не було. І ми відпустили Навра. У мене принцип: на підозрюваного тиснути тільки фактами. І ніякими іншими методами.

Стали відслідковувати дзвінки Навра і порівнювати з тими, що він робив у день нападу. Так вийшли на двох його знайомих: Півня і Прохора. Про те, що є четвертий учасник, ми тоді і не здогадувалися.
Першим затримали Прохора. Він був за водія. Отож розповів, що Навр усе організував. Сказав, що з Бондаренка треба збити борг і все.
Поїхали машиною. Вбивати нібито не збиралися. Розповів, що двічі їздив на чернігівську квартиру Бондаренків, оскільки перший раз взяли не ті ключі. Через день взяли Півня, він підтвердив показання Прохора. До речі, на квартирі Півня, на вулиці Промисловій, знайшли частину викрадених у Бондаренка грошей.
Здавалося, докази є, час затримувати ватажка Навра. Та він зник із Чернігова. Раніше судимий, нутром відчував, що доведеться повертатися на нари. Отож поїхав «підігрівати» зону. Забезпечував собі нормальне життя за ґратами. Спочатку поїздом поїхав у Харків, де колись сидів.

Опери рушили за Навром, та він уже перебрався в інше місто. Та коли взяли під контроль усі його зв'язки, знайшли і номер телефону. Вдруге запросили його як ймовірного очевидця ДТП на опізнання. Це була помилка. Навр зрозумів, він у пастці, і заліг на дно. Оселився у селі під Черніговом у будинку знайомого. (У Количівці цей будинок називають Плахтіївська дача. — Авт.) Там ми і затримали його, більше ніж через три місяці після злочину.
А в цей час по зв'язках Навра вийшли і на четвертого нападника, на прізвисько Кум. Єдиний з усієї компанії несудимий, честолюби-вий чоловік, вчитель праці за фахом. І справді доводиться кумом Навру. З усієї четвірки він тримався до останнього, не зізнавався і нікого не здавав. Навіть коли його притисли доказами, говорив лише про себе.

Розповів, що з хати Бондаренків поцупив не тільки мобілки, деякі речі, а й дві пляшки горілки «Хлібний дар» і зірочку — ялинкову іграшку. Про неї навіть господиня не заявляла. Зірочку викинув по дорозі.

Ось так на лаву підсудних потрапили вчитель праці Кум, торговець мобілками з «Дитячого світу» Півень, перевізник Прохор і Навр — людина з яскравим кримінальним минулим.
— Сергію Валерійовичу, ходять чутки, що напад на Бондаренків — замовне убивство. І до нього причетний один з колег покійного.
— Доказів причетності цього чиновника до злочину не знайшлося. Він проходить лише свідком.

(Від редакції. Цю справу нині розглядає суд. Вирок можливий ще в цьому році.)

2. Кінець «Чорної кішки»
— З грудня 2007 року в районі почала діяти злочинна група. Невідомі спеціалізувалися на крадіжках металу та запчастин до сільськогосподарської техніки. Злодії зірвали ломиками навісні замки з ангарів і складів не одного СТОВ. Розукомплектовували техніку, брали запчастини. Взяти їх ніяк не вдавалося. Коли опери йшли у засідку в одному селі, злодії з'являлися тієї ночі в іншому. Злочинці постійно міняли автомобілі. Перед виїздом на справу робили розвідку. Ми прозвали угруповання «Чорна кішка», за прізвиськом її ватажка Чорного. Тоді ще не знали його справжнього прізвища. Начальник райвідділу Сергій Бондар особисто зустрічався з керівниками сільгосппідприємств, умовляв взяти ангари і склади під охорону, — продовжує Сергій Довгопол.

За три зимові місяці група скоїла півтора десятка крадіжок у восьми селах району. Найбільше дісталося ТОВ «Шанс» з Мохнатина.   Злочинці побували там аж тричі. На четвертому злочині промисел «Чорної кішки» закінчився. Керівництво прислухалося до порад і найняло охорону. Саме сторож і викликав міліцію, коли побачив, як до ангара підкотив білий мікроавтобус з невідомими.

Міліціонери чатували неподалік. Далі події розвивалися блискавично. Погоня була, як у бойовиках. На одній з вулиць Мохнатина наша «сімка» підрізала мікроавтобус. Кількох членів угруповання затримали. З'ясувалося, не всіх. Усього їх було близько десяти. На крадіжки виїздили щоразу новим складом.
Організатором виявився 35-річний раніше судимий чоловік. Його подільники віком від 21 до 28 років — усі чернігівці. І навіть 14-річний школяр.

Під час обшуків у квартирах знайшли те, що не встигли здати на металолом. Деталі вони продавали, а непродане здавали на брухт. У квартирі ватажка знайшли карту Чернігівського району, на якій він позначив населені пункти, де вже побували, і ті, куди планували заїхати. Також у них вилучили три автомобілі. Зараз справа розглядається в суді.

3. Жорстокість не перестає вражати
— Сергію Валерійовичу, ви вже більше десятка років працюєте в органах. Набачилися всякого.
— Кров, смерть, сльози... Мабуть, до них не звикну ніколи. Є безліч кримінальних історій, в яких жорстокість не перестає вражати. Кілька років тому у Новому Білоусі, під Черніговом, розкрили зґвалтування. Виявилося, що ґвалтівник не тільки поглумився і побив жінку, а ще й довго знущався над нею. Він розбив пляшку, зробив «розочку» і витавровував на тілі жінки кола з різаними краями, з силою вдавлюючи у тіло.

А цей випадок взагалі за межами. Ще у 1998 році у Чернігові, на проспекті Миру, 80, було скоєно цинічний злочин. Ініціатором його став 11-річний хлопчак. У літньої жінки було двоє синів. Один помер, другий тяжко, невиліковно хворів. Жінка взяла собі хлопчика з дитбудинку. Всиновила, ростила. І ось помирає другий син. Вона продала його квартиру за 4200 доларів. Одного разу завітали з сином у гості до подруги. Трохи погостювали, зазбиралися додому. Хлопчик не хотів, ледь не плакав, адже загулявся з онуком подруги. Та мати забирала додому. Тоді новий друг пообіцяв прийти до нього разом зі старшими, розібратися з матір'ю.

Повернулися з гостей, лягли відпочивати. Та хлопчик чекав на нових знайомих. Він і відчинив двері. Ті спитали, чи є у жінки гроші. «Так, — сказав, — вчора продала квартиру, а роликів мені купувати не хоче. Треба її покарати». І повів трьох відморозків до материної спальні.

Відірвавши від телевізора шнур, вони зв'язали її. Витягли на кухню і почали катувати. Двоє дорослих тримали нещасну, а синок ставив розпечену праску на тіло жінки. Потім нарахували 11 платформ. Онук подруги шукав гроші, виручені за квартиру. Жінка вперто мовчала. Тоді названий син узяв качалку для тіста і став нею ґвалтувати жінку. Вона знепритомніла. Злочинна четвірка знайшла гроші. Пішки дійшли до Количівки, сіли на електричку і поїхали до Києва. Там винайняли квартиру, купили малому омріяні ролики, а самі щодня ходили до ресторану їсти омарів і замовляти «Мурку».

Жінці, після довготривалого лікування в опіковому відділенні, вдалося вижити. «Четвірку» знайшли за кілька днів, заарештували. Вже будучи в СІЗО, один із злочинців попросив, щоб я як слідчий прийшов до нього. Розповів, що в київській квартирі, у «ничці» лишилося ще 890 доларів. Сказав, щоб я забрав їх і поділив з ним порівну.

Спокуса була великою. Адже на той час ця половина становила п'ять моїх місячних зарплат. Я поїхав до Києва і знайшов ту «ничку». Господарка квартири вже встигла поживитися її частиною. Гроші повернули власниці. Трьох злочинців засудили до різних строків. А сина потерпілої залишили на волі. Йому було лише 11 років.
— Що з ним сталося?
— Здається, його не повернули до інтернату, вони продовжили жити разом.

ДОСЬЄ:
 Сергій Довгопол, 32 роки, в.о. першого заступника начальника Чернігівського райвідділу міліції. Закінчив Чернігівський юридичний коледж.
Згодом — Дніпропетровську академію МВС. Починав працювати опером у тюрмі, згодом слідчим у Чернігівському міськвідділі міліції. У кабінеті сидить не часто. Він і за опера, і за дізнавача. Впевнений, справу треба знати самому, все з першоджерел.

Підготувала Валентина ОСТЕРСЬКА, щотижневик „Вісник Ч”, № 51
 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.