Як живеться чернігівському бомжу (фото)

Бомжів» можна зустріти скрізь – на вокзалах, у міських парках, в підземних переходах, біля храмів та базарів… Цим словом ми називаємо не лише бездомних, а й всіх волоцюг, п’яниць, злидарів, що живуть або на вулиці, або в так званих «притонах».

Дехто просто звик до них і регулярно кидає їм копійки чи віддає порожню пляшку з-під пива. Інших дратує навіть згадка про бомжів. Та більшість людей просто закриває очі на сам факт їх існування, вважаючи, що через них перейматись не варто. Тож чи можна бомжів вважати невід’ємним соціальним явищем? Чи варто їм допомагати? Якщо варто, то як? Відповіді на всі ці запитання шукала кореспондент «Чернігівщини».

Сторонніх людей тут не буває

Коли я раніше бачила п’яних, замурзаних бомжів, що співають (вірніше, верещать чи виють) в підземному переході, обов’язково думаю: куди дивляться міліціонери? Тепер я знаю, що дивляться вони в потрібному напрямку, але вдіяти нічого не можуть. Річ у тім, що, згідно українського законодавства, кожна людина має конституційне право на свободу пересування та на вільний вибір місця перебування. І затримати бомжа можна лише тоді, коли він скоїв злочин.

«Щоправда, працівники міліції мають право затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, на строк до 30 діб з санкції прокурора», - говорить заступник начальника Управління громадської безпеки УМВС України в Чернігівській області Віктор Сидорець.

Єдиною установою, що займається проблемами бомжів на території області, є приймальник-розподільник. Тож я вирішила побувати там і з’ясувати, які саме функції виконує заклад. За словами працівників приймальника, я стала першою серед  журналістів, кому показали, в яких умовах утримуються тут бомжі. «Це закрита режимна установа. Тому сторонніх людей тут не буває», - пояснив полковник Сидорець. А потрапила я сюди завдяки клопотанню помічника міністра внутрішніх справ з питань прав людини Алли Лепехи, за що їй щиро вдячна.

Моє особисте враження таке: у приймальнику набагато краще, ніж під кущем на вулиці. Адже тут бомжа обов’язково помиють, навіть вошей виведуть (якщо такі знайдуться), перевдягнуть (щоправда, не в наряди «від кутюр», але у чистий і цілий одяг), проведуть медогляд і будуть годувати три рази на день. Але жити бідоласі доведеться не на волі і не в апартаментах, а у камері під замком. До речі, кімнати у приймальнику-розподільнику, на мій погляд, нічим не відрізняються від камер СІЗО (ті я теж бачила). Єдина розвага, яка пропонується бомжам в цьому закладі, - щоденні прогулянки на свіжому повітрі… у малесенькому дворику за ґратами. Насолоджуватись всіма цими благами людина має право лише 30 діб, а потім… на волю, тобто - на вокзал чи у сквер.
«Всіх громадян, які доставляються до нас, ми перевіряємо, - сказав заступник начальника приймальника-розподільника Олег Ткач. – Наприклад, цього року під час перевірок було виявлено 8 злочинців. Встановлено 7 осіб, які перебували в розшуку за скоєння злочинів. А 14 особам були видані тимчасові посвідчення громадянина України з метою їх подальшого документування. Якщо ж людина не скоювала злочинів, то, встановивши її особу, ми не маємо права більше її затримувати».

Добровольці і затримані

З початку року до приймальника-розподільника було доставлено 225 осіб, запідозрених в бродяжництві. Після проведеної перевірки із санкції прокурора до спецустанови поміщено 134 особи, з яких 54 було затримано в Чернігові, а 80 - на території області. Згідно законодавства, упродовж двох годин після затримання людини її родичів мають повідомити про місцеперебування затриманого. «Але більшість осіб, які потрапляють до нас, або не мають родичів, або не знають їхньої адреси, або ж прибули на Чернігівщину з іншого регіону», - говорить Олег Ткач. За словами працівників правоохоронних органів, найбільше у нас в області бомжів з Києва. Вони вже давно облюбували ніжинський залізничний вокзал, і щовечора їдуть з Києва ночувати в Ніжин.

Було встановлено, що 52 людини мають житло, родичів та отримують пенсію, 39 осіб раніше утримувались в приймальнику і тому, згідно законодавства, не можуть бути поміщені сюди повторно. Щоправда, з настанням холодів чимало бомжів самі приходять до розподільника з проханням забрати їх. Одного такого добровольця я зустріла під стінами приймальника-розподільника. Григорій (саме так представився мені незнайомець) приїхав на Чернігівщину з Києва. За його словами, в Ніжині та Чернігові набагато легше знайти місце, де можна переночувати. «Влітку проблем з нічлігом немає, а от як пережити холодну зиму, хай їй чорт, це біда для таких, як я, - говорить Григорій. – Набридло вже спати на землі! Сюди я прийшов тому, що хочеться попоїсти та виспатися в теплі. Якщо не заберуть, то, може, хоч нагодують!». На жаль, забирати і годувати всіх бажаючих приймальник-розподільник не має можливості. Він виконує іншу функцію.

Надворі з кожним днем стає все холодніше. Незабаром зима… І якщо самотній інвалід чи людина похилого віку, яка через різні життєві обставини опинилась без даху над головою, має шанси потрапити до геріатричного пансіонату, то решта безпритульних залишається на вулиці. Чимало бомжів узимку знаходять притулок у лікарнях. Але і це не вихід, адже в медицині є чітко встановлені терміни госпіталізації.

Хто допоможе бомжам?

Реальну кількість бездомних на Чернігівщині просто неможливо підрахувати, - така статистика не ведеться.
Одна з головних проблем в тому, що більшість людей цієї категорії навіть не бажають повертатись до нормального життя. Безтурботне існування (заробив – пропив, і так по колу) їх влаштовує. Але не варто забувати і про те, що чимало бомжів є розповсюджувачами інфекційних хвороб. Наприклад, із загальної кількості осіб, які цього року утримувались у приймальнику-розподільнику, у 70 (!) були виявлені інфекційні хвороби. З них 63 - випадки педикульозу, 5 – корости, 1 – туберкульозу та ще один – венеричного захворювання.

Що ж робити? Як допомогти бомжам і хто має повертати їх до нормального життя? За словами правоохоронців, представників влади та громадськості, єдиний вихід – створення центру соціальної адаптації громадян, що з якоїсь причини не мають житла та перебувають в складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

«Відкриття в області соціального притулку дасть можливість здійснювати контроль за особами без певного місця проживання, надавати їм медичну допомогу. Крім того, безпритульні матимуть можливість отримати допомогу щодо працевлаштування та відновлення документів, - говорить Алла Лепеха. – Але це має бути не благодійна установа, а справжній центр соціальної адаптації».
До речі, в Чернігові був зроблений перший крок на шляху створення соціального притулку – знайдено приміщення для цього закладу. Коли ж саме відкриється центр і наскільки він буде дієвим, наразі невідомо. А доки посадовці розмірковують, варто чи не варто розв’язувати цю проблему, кількість бомжів на вулицях, на жаль, не зменшується.

Олег Ткач

Алла Лепеха

Бомж Григорій

Валентина ФЕДУСЬ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.