Сергій Сулімовський — через терни до зірок
Про нього кажуть - Боженька поцілував. Йому з народження хотілося співати. Тому питання - ким бути - навіть не стояло. Справді - артистом, справді - співаком. Зараз йому двадцять сім, і він соліст Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. У нього є певне коло шанувальників. Він - переможець та лауреат численних конкурсів, майже зірка -Сергій Сулімовський.
- Сергію, як і коли у твоє життя прийшла музика?
- Напевно, це сталося в далекому дитинстві, коли почув пісні Віктора Цоя та його гурту «Кіно». Захотілося грати на гітарі, співати, як він. Самотужки трохи опанував гітару. Потім пішов до шкільного оркестру. Грав там на тенорі, є такий музичний інструмент. Мріяв створити свій власний гурт. Зібрав декілька хлопців. Щоб заробити трохи грошей, стали з ними у підземному переході навпроти кіоску звукозапису. Співали голосно. Дівчина-продавець дістала з кишені та віддала нам десять, тоді ще, купонів щоб ми звідти пішли. (Сміється. - Авт.). Після школи вступив до вищого професійного училища №15, опанував професію слюсаря. Але там був свій ВІА — вокально-інструментальний ансамбль. Музика мене цікавила більше, ніж слюсарна справа. А потім життя дало крен. Шукав роботу. Коли практично на хліб не вистачало, знову прийшов у підземний перехід. На цей раз мене не прогнали. І я два роки співав там, заробляв гроші.
- Як раптом твоє життя несподівано змінилося...
- Так. Раптом мене помітили. Запропонували взяти участь у конкурсі “Твій шанс”, де я отримав перш місце. І далі закрутилося. Взяли на роботу до філармонійного центру, допомогли вступити до музичного училища на вокальне відділення.
- Сергію, про що ти мрієш?
- Насамперед, щоб мама не хворіла, у рідних людей було все гаразд. Ще мрію про тур з колективом містами України, але не для зірковості, а щоб показати людям, на що ми здатні. Проте аби влаштувати такий тур, потрібні великі гроші, який у нас немає. Я б навіть сам усе організував. У нас дуже талановитий молодий естрадний колектив, але його майже ніхто не знає і не бачить.
- А особиста творча кар'єра тебе турбує?
- Я за своєю натурою не одинак. Подобається працювати в колективі, щоб мене оточували люди, щоб ми разом щось створювали. Це ж дуже цікаво, коли разом.
- Сергію, а яким музичним творам ти віддаєш перевагу?
«Попсу» я не люблю. У пісні насамперед мене цікавить зміст, він має зачіпати, та оригінальність мелодії. Подобаються пісні з репертуару Градського. У таких творах вокалісту є над чим працювати, і слухачу є що слухати.
- А ти любиш працювати?
Так. Мені подобається цей процес. Коли я “запалююся”новою справою, відчуваю справжнє задоволення. І обов'язково намагаюся те, що розпочав, довести до кінця. Потім трохи й полінуватися можна. (Усміхається. - Авт.).
- Сергію, вітаємо тебе з Міжнародним днем музики. До речі, як ти його святкуватимеш?
Салютів та феєрверків не влаштовуємо. Якщо буде можливість, вип'ємо з друзями по келиху пива. А будь-яке свято для артиста - це насамперед робота.
Алла Пушкіна, щотижневик “Деснянська правда” №110
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.