«Тоді веселіше жилося»

«Тоді веселіше жилося», - каже Микола Ларченко, який 32 роки очолював господарство в Халявині.
Нещодавно виповнилося 75 років колишньому керівникові колишнього СТОВ (а ще раніше колгоспу) «Прогрес». Досвідченій людині, яка багато років керувала колективом, є про що розповісти. Микола Трохимович погодився поспілкуватися з кореспондентом «Нашого краю», газети, яка колись часто писала про досягнення трудівників очолюваного ним господарства.



- Миколо Трохимовичу, ваш трудовий шлях сягає понад 50 років, то, може, пригадаєте найяскравіші і найцікавіші моменти трудової діяльності?

- У колгоспі «Прогрес» я розпочинав роботу, маючи відповідну агрономічну освіту й чималий виробничий досвід (зокрема, попрацював головним агрономом у Локнистому й навіть кілька місяців - в управлінні сільського господарства). Мій попередник, Микола Зубок, був цікавою людиною. Не мав спеціальної освіти, але був чудовим господарником, дуже любив будувати, адже й гроші в колгоспі не вибували. Завжди на рахунках значилося як не 2,5, то три мільйони карбованців. Довелося потім мені після нього дещо перебудовувати, зокрема, добротний 4-рядний сарай, у якому видалення гною здійснювалося вручну. Традицію будівництва я продовжив - спорудив ще п'ять сучасних тваринницьких приміщень. - їх же треба було заповнити...

- Тваринницька галузь розвивалася й приносила прибутки. ВРХ мали 2800 голів, у тому числі дійного стада 1400. Улітку відправляли за добу на переробку по 18 тонн молока, а 60 відсотків перегону поверталося нам, сироватки було вдосталь. З високими показниками в районі працював не тільки наш колгосп. Потужності Чернігівського молокозаводу неспроможні були прийняти й переробити таку кількість продукції.Тож приїздили на нашу ферму молоковози з Куликівки й Ріпок. Також займалися виробництвом м'яса, й це приносило прибутки, хоча траплялися моменти, коли проблематично було здати худобу. Але ж закупівельні ціни нас задовольняли як стосовно молока, так і м'яса (якщо молодняк вагою понад 400 кілограмів, ціна збільшувалася у півтора разу). На власній кормовій базі утримували 1400 голів свиней, 5000 курей.

- Рільництво також перебувало на відповідному рівні?

- Звичайно. Повністю забезпечувало кормову базу для тваринництва. Вирощували зернові й технічні культури. Зерна продавали в середньому півтори тисячі тонн, три тисячі тонн картоплі, також господарство було насіннєвим по картоплі, вирощували льон. На льону рільники мали найкращі заробітки, а здавали ми тресту високими номерами. При повному розрахунку за цю культуру денного заробітку вистачало на костюм, колгосп одержував тільки за льон понад мільйон карбованців прибутку. Мені приємно згадувати один епізод із мого головування: на полі ще лежало чимало незібраної готової трести, а синоптики повідомили про дощі з наступного дня. Треба було рятувати, вважайте, готові гроші, адже стільки праці вже затрачено. Пояснив ситуацію й попросив людей вийти в нічну зміну. З розумінням поставилися, попоравшись удома, дружно прийшли порядкувати льон. Робота закипіла. До вдячних слів, які роїлися в голові, захотілося зробити приємне стомленим трудівникам: з'їздив до магазину, купив щось із продуктів для «польового столу» й добре пам'ятаю - кавунів. До п'ятої ранку робота була завершена. Поверталися в село з піснями, тож дехто дивувався, мовляв, що це в Халявині сталося, що ні світ, ні зоря - співають. Тоді веселіше жилося, хоча й багато та нелегко працювали. Дефіциту кадрів у колгоспі не було. Людей приваблювало наше село, бо колгосп споруджував житло, тож приїздили молоді сім'ї, спеціалісти. Господарським способом побудували школу з чудовим спортзалом. Серед наших спортсменів є учасники чемпіонатів та міжнародних змагань. Хороший дитячий садок колгосп побудував, працювала швейна майстерня. У клубі організували хор, який виступав не тільки вдома та в сусідніх селах, а й брав участь у районних святах, а також побував із творчим візитом у Гомелі.

- Якими принципами керувалися в своїй роботі й що вам допомагало оптимально вирішувати різні питання?

- Багато значить, на мою думку, в будь-якій роботі, на будь-якій посаді доброзичливість. Завжди мені вдавалося вибудовувати з людьми нормальні стосунки завдяки комунікабельності й певній дипломатичності, відвертості. Якщо ти довіряєш людям, то й порядні люди платять тим же. Чудові партнерські стосунки були в мене, зокрема, з «Гом-сільмашем». Бувало присилали білоруські сусіди нам нові силосні комбайни на випробовування. На них працювали колгоспні механізатори, а інженер із заводу відслідковував роботу вузлів. Співпрацювали без всяких там посередників, прозоро й відверто.

- Які якості цінуєте в людях?

- Чесність. Відданість роботі. Тепер, мабуть, не всі знають і значення цих слів. А скільки чудових людей самовіддано трудилося в колгоспі «Прогрес», правління колгоспу не проминало жодної можливості представити когось із них до якоїсь нагороди. Та й по собі суджу. За волевиявленням членів колективу очолював господарство впродовж 32 років, поки вирішив, що пора піти на заслужений відпочинок, бо фактично ніколи в мене не було ні суботи, ні неділі, за винятком часу, витраченого на екскурсійні поїздки. Люблю подорожувати, півсвіту об'їхав, правда, на американському континенті не був.

- Чому присвячуєте нині свій вільний час?

- Узимку вдома, читаю, дивлюся телепередачі, та вже б і до бджілок треба навідатися, послухати. Завів таке собі господарство. В минулі роки кочував зі своїми вуликами в товаристві приятелів по Городнянському району. Бджоли - цікаві комахи-трудівниці, у них своя ієрархія обов'язків, правда, трапляються дуже злі (поодинокі вулики), кусючі, а взагалі, яке задоволення подихати медовим запахом вулика. Допомагаю синові на його садовій «фазенді».

- Якби сьогодні можна було повернути назад літа, чи той самий шлях обрали б, чи змінили б професію?

- Якби в житті все було, як колись, обрав би ту саму дорогу. А от за нинішніх умов... З моїми принципами й розумінням - навряд. Навіть із точки зору керівника я не сприймаю багато чого в сучасному житті. Що ж це за політика держави стосовно аграріїв? Як виживати? На чому? Льон зник із лиця нашої поліської земельки, уже й переробних заводів давно немає. Урожай інших культур можна виростити, якщо вистачить коштів на сівбу, догляд і збирання врожаю, а як і кому хоч за безцінь продавати зерно й картоплю, також і тваринницьку продукцію? Тільки запитання, як укуси злих бджіл...

- Спасибі, Миколо Трохимовичу, здоров'я вам на довгі роки, радості, родинного затишку й вагомих урожаїв на городі і в саду.

Розмовляла Ніна Петровська

"Наш край" №7-8 (9251-9252) 25 січня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.