Анатолій Редкач, директор Ладанського "Пожспецмашу"

Ладанський "Пожспецмаш" восени відзначить свій вісімдесятирічний ювілей. За радянських часів він був промисловим гігантом, входив до числа найпотужніших підприємств Чернігівщини й України. І незважаючи на всі негаразди, що спіткали підприємство останніми роками, для більшості жителів Ладана та навколишніх сіл - воно залишається ледь не єдиною можливістю заробляти на життя.
Про те, які зміни відбуваються на «Пожспецмаші», та яка подальша доля підприємства, розповідає його директор Анатолій Редач.

Анатолій Редкач - досвідчений керівник. Його виробничий  стаж - майже ЗО років, . Розпочинав на Конотопському заводі поршнів (нині Мотордеталь). Пропрацював на ньому 22 рони, пройшовши шлях від майстра до головного інженера. Потім було колективне підприємство ”Київтрактордеталь” , на якому працював головним інженером, згодом протягом року виконував обов'язки  генерального директора. Під керівництвом Редкача підприємство випускало  сільськогосподарські машини й комплектацію для навантажувачів німецької фірми. Продукція „Київтрактордеталь” йшла на  експорт. Якість повністю відповідала жорстким німецьким стандартам. Наприкінці 2006 року Андрій Петрович, вирішив зв'язати свою долю з Ладанським заводом "Пожпецмош". За результатами співбесіди у МНС був призначений на посаду генерального директора цього заводу.

Анатолій Петрович створює враження людини ввічливої і навіть трохи сором'язливої. І хоча він терпляче відповідає на запитання, але одразу помітно, що думками десь у виробничому процесі.

- Запрацювала нова унікальна продукція, - говорить Анатолій Редкач. - За два місяці для МНС завод розробив і виготовив нову модель автомобіля. Він повністю враховує побажання українських рятувальників і укомплектований для проведення рятувальних робіт та гасіння пожеж. Цікаво, що машина оздоблена пожежним стволом, яким можна керувати на відстані за допомогою електрики, таким чином пожежнику не доведеться лізти прямо у вогонь. У Росії, наприклад, такого аналогу немає, та й в інших країнах ще пошукати потрібно.

Ще одним досягненням є розробка автомобіля для гасіння пожеж на особливо небезпечних нафтогазових свердловинах. Цей унікальний пристрій, яким можна гасити пожежу на рекордно близькій відстані, дозволяє нейтралізувати небезпеку набагато швидше й ефективніше, ніж зазвичай.

Загалом, конструкторський відділ перевантажений. Ми починаємо орієнтуватися на замовника, а не тільки зосереджуватися на традиційній для „Пожспецмашу» продукції.

-  Протягом останніх років на заводі дуже часто мінялися директори. Що Вам дісталося від них у спадок?

- До мого приходу на «Пожспецмаш» колектив заводу протягом двох років не отримував зарплати. На підприємстві формально числилося близько півтори тисячі осіб, а реально працювали двісті-триста. Інженерна мережа була застарілою. Незважаючи на це, багато коштів витрачалося даремно. Наприклад, місячні витрати на використання котельні перевищували місячний фонд оплати праці.

Ще в перші дні ми знайшли спосіб зекономити витрати на опалення, обладнавши а побутових приміщеннях кожного підрозділу автономні установки для нагріву води.

Уже з листопада, хоч і з запізненням, ми почали виплачувати людям зарплатню. Обсяги виробництва з 200 тисяч на місяць потроху наростили до близько 2 мільйонів у грудній 1,5 мільйона у січні. Поступово на завод стали повертатися працівники, котрі свого часу розійшлися і роз'їхалися по заробітках. Січень 2007-го був завантажений роботою.

- Якщо на заводі відчувалися помітні позитивні зрушення яку виробництві, так із виплатами по заборгованості, то чому ж в січні вийшов наказ Міністерства про Ваше звільнення?

- Офіційно мене було звільнено за невиконання пункту угоди про виплату зарплатні, яку накопичили попередники. Але з моїм приходом вона почалась виплачуватися. Я звернувся за правдою до суду. Майже одразу Прилуцький міськрайонний суд поновив мене на роботі. Але судова тяганина затримала моє повернення на завод аж до квітня 2008.

На жаль, вже під час моєї відсутності у 2007-му «Пожспецмаш» уперше за багато останніх років отримав замовлення МНС на виготовлення пожежної техніки. Саме за рахунок цього вдалося повністю погасити борги із зарплата за два попередні роки.

Але недалекоглядне керування спричинило інші, не менш серйозні, проблеми.

-  Ви маєте на увазі недалекоглядність попереднього керівництва?
- У цей час був створений і перенесений на наступний рік борг перед державою з виплати податків на прибуток та на додану вартість.

Крім того, кілька останніх місяців перед моїм поверненням завод в очікуванні замовлення МНС накопичував продукцію на складі десь на 11 мільйонів гривень. А продукція, що постачається на склад, - це "заморожені" гроші, які вельми проблематично перетворити на зарплату. В результаті виникли борги з зарплати за березень і квітень. Проте ми зробили все, щоб не допустити їх зростання, і віддали людям березневу, квітневу й травневу зарплати. Наш головний принцип - заробітна плата має виплачуватися щомісячно.

Але це ще не все щодо боргів підприємства. Наскільки мені відомо, «Пожспецмаш» наразі виплачує штрафи Пенсійному фонду. Більше того, це обмежує участь підприємства у тендерах, що проводить держава.

Справді, борги перед державою - великий тягар для підприємства. Хоча борги з зарплати „Пожспецмаш» вже погасив, але штрафні санкції Пенсійному фонду залишилися. І тепер, відповідно до прописаної законом процедури, всі платежі, які завод вносить до Пенсійного фонду, йдуть на погашення колишніх штрафів. А на нову зарплатню автоматично нараховуються нові штрафи і пеня. Таким чином виходить, що чим більший фонд заробітної плати, чим краще працює підприємство, і тим більші його борги перед державою. Проте, думаю, до кінця поточного року ми знайдемо вихід із ситуації. Чернігівська облдержадміністрація обіцяла допомогти.

-То як щодо обмеження участі в тендерах? За які ж кошти буде тепер працювати завод?
- Так, борги перед державою обмежують участь у тендерах на закупівлю за бюджетні кошти. Але нам вдалося виграти тендер Держлісгоспу. Взяли участь у тендері МНС на ЗО млн грн. та Міністерства оборони України на 11 машин.

Отже, уже сьогодні можна сміливо говорити про 70% завантаження пщприємства до кінця року. Але ми плануємо до цього часу досягнути повни'завантаженості Також вже працюємо над пошуком замовлень на наступний рік. Причому не тільки по Україні Постараємося виграти тендери і в близькому зарубіжжі.

Адже наш головний принцип - не очікувати замовлень від держави, а активно шукати їх самим як в Україні так і за кордоном.

-  З ваших слів виходить, що завод зможе стабільно працювати та постачати конкурентноздатну продукцію. Чи реально в сучасних ринкових умовах випускати на застарілому обладнанні високоякісні вироби?

- На власному досвіді (тринадцять років на посаді головного інженера, сертифікація двох виробництв за системою якості) переконався, що головна причина низької якості продукції не в обладнанні, а в неправильному управлінні. Приміром, потрібно робити акцент не на контролі якості, як це було на заводі. Та й міжнародна практика свідчить: чим більше контролерів, тим більше браку. Ми вирішили використати даний принцип для „Пожспецмашу». Відтепер основна відповідальність покладена на виконавців. Кожен матиме особисте клеймо, яким він засвідчуватиме якість виробу. За це отримуватиме додаткову плату. Ніхто краще за висококваліфікованого спеціаліста не перевірить якість продукції.

Аби конкурувати на ринку за цінами, ми віднайшли можливість зниження відпускної ціни продукції. Наша мета - отримати прибуток за рахунок великого обсягу замовлень.

-  Тож можна очікувати на стабільну  роботу  заводу,  пристойну заробітну платню, нормальні умови Праці тощо?..
- На сьогодні середня заробітна платня - 1200 гривень. Проте якщо завантажуванїсть, як ми очікуємо, буде зростати, то середня зарплатня підніметься до 1,5-2 тисяч. Крім того, ми не обмежуємо зарплату підрядникам. Скільки і як працює, стільки й заробить.

Щодо умов праці. На жаль, поки що не все так, як би того хотілося. Наприклад, опалення у виробничих приміщеннях не працює. Над цим теж працюємо. Та поки що умови спартанські.

Але тим ціннішим для мене є колектив, який нині працює на заводі. Адже на підприємстві залишилися найбільш віддані йому люди. На мою думку, нинішній колектив «Пожспецмащу” дієздатний, цілком готовий виконати поставлені перед ним завдання. І хоча потреба виробляти незвичну продукцію та приймати нові стандарти проходить дещо хворобливо. Проте, як бачите, результати є.

Багато хороших фахівців розійшлися по заробітках. Однак, я впевнений, за умови налагодження нормальної роботи заводу чимало людей повернеться і доповнить кістяк колективу.

Нажаль, поки що я не мав можливості тісно спілкуватися з колективом. Завадили різноманітні перевірки, що тривали протягом трьох останніх місяців. Планую надолужити втрачене. Стануть регулярними мої зустрічі з радою трудового колективу. Буду сам безпосередньо спілкуватися з простими робітниками під час відвідування цехів заводу. Колектив має бути а курсі всіх справ і подій, розуміти що ми робимо, навіщо і як, робити свій вагомий внесок у розвиток заводу.

Ми поступово створимо працівникам заводу комфортні умови на робочих місцях. Але найголовніше, звичайно, стабільна робота підприємства, постійні замовлення, достойна зарплата.

-  Від чого залежить стабільна робота підприємства? Що для цього ще не вистачає, адже замовлення є.

-  Не вистачає дотримання однієї чіткої лінії а роботі. Так як підприємство державне, то виходить, при зміні політичної ситуації змінюється і керівник. А змінюється перша особа - змінюється напрямок. Постійне шарахання з боку в бік призводить до руйнівних наслідків. Заводові потрібен господар, який буде особисто зацікавлений в його стабільному розвиткові.

Крім того, щоб виробництво набирало обертів, потрібні великі інвестиції. Але судячи з того, як розвиваються події в нашій країні, на державне підприємство не прийде жоден інвестор. Це скоріш фантастика, ніж реалії.

Будь-який інвестор, котрий захоче вкласти кошти в державне підприємство, заздалегідь приречений на непередбачуваність. Тим паче нещодавно законодавством були введені обмеження на інвестування в державні підприємства.

Натомість вкладення коштів в недержавне підприємство гарантує інвестору, принаймні, якщо не отримання дивідендів, то повернення вкладених коштів. Отже за існуючих умов знайти інвестора для «Пожспецмашу» майже нереально.

Добрим прикладом для «Пожспецмашу” може слугувати його колишнє конструкторське бюро в Прилуках, яке свого масу вийшло з об'єднання та за рахунок цього вижило. їм вдалося залучити кошти та налаштувати власне виробництво.

-У Ладані є приватні підприємства з невеликим штатом людей, є кафе, магазини. Проте промислових підприємств, окрім «Пожспецмашу», немає. І завод для селища - це набагато більше, ніж підприємство, куди люди приходять заробити...

-   З цим не можу не погодитися. Нині на заводі Працює близько тисячі осіб, а населення селища - майже  7 тисяч. Досі, хоча вже не в такій мірі, життєзабезпечення Ладана залежить від заводу. Навіть при всіх наявних труднощах і негараздах, завод все одно утримує бюджет селища. Тому важко переоцінити соціальне значення «Пожспецмашу» для Ладана. Спільно з комунальниками вирішуємо багато проблем. Так, цього року до початку осінньо-зимового періоду плануємо розв'язати проблему вуличного освітлення. Виділимо транспорт, підйомники, частково закупимо лампочки. Як тільки «Пожспецмаш» матиме достатньо коштів, обов'язково візьмемо посильну участь у поліпшенні матеріальної бази лікарні. Ми розуміємо, що завод потрібен селищу і його мешканцям.

Тетяна Горобина (щотижневик „Місто” №32)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.