Про біогазову установку, каліфорнійських черв’яків та вітряний млин

В Анисові Чернігівського району на обійсті колишнього лікаря-стоматолога, а нині пенсіонера Анатолія Маєша, працює біогазова установка, живуть червоні каліфорнійські черв'яки, що перетворюють перегній на біогумус, є чудернацький колодязь та двометрова сортова смородина.

Газ від... корови

Анисовець Микола Федусь за фахом інженер-механік, працював інженером у спеціалізованому монтажному управлінні. Останні двадцять років був викладачем котельного і газового обладнання в «Облтеплокомуненерго». Зацікавився біогазом давно. Літератури на цю тему прочитав багато. Та почав створювати біогазову установку, коли вийшов на пенсію. Розробив проект і продемонстрував його сусіду, другу дитинства Анатолію Маєшу. Виготовити такий пристрій у домашніх умовах було технічно неможливо. Отож чоловіки звернулися до Чернігівського заводу металоконструкцій і металооснасткм. Замовлення коштувало недешево. Довелося корову продати пану Анатолію, аби реалізувати задум.
- Найголовніша деталь установки - металевий ящик завдовжки 2,2 метра, завширшки і заввишки - півтора, - із гордістю розповідає Анатолій Маєш.
- Дно зроблено навскіс під кутом 10 градусів по діагоналі. Всередині камера розділена на три секції. Саме там мікроорганізми роблять свою справу. Переміщується рідина в камері за принципом сполучених посудин. На дні - зрізи по кутах, щоб рідина перетікала із секції в секцію, а згори - лотки, якими рухається газ. Усередині вмонтовані мішалка та спеціальна коробка, до якої прикріплені пластикові пляшки, спеціально розрізані і зшиті скобами. За таким принципом газ рухається в потрібному напрямку і мікроорганізми затримуються як закваска. А на поверхні ящика лежить надутий газом великий мішок.

Анатолій Маєш каже, що згідно з підрахунками, із гною від однієї корови за добу можна одержати 2-2,5 кубометра газу, а для газової плити в середньому потрібно 0,2 кубометра, або один пальник може горіти на повну потужність протягом 10 годин.
Окрім біогазу, установка дає ще й високоякісне органічне добриво. Віддавши газ, на виході з установки органіка має рідку фракцію. Насіння бур'янів, яке потрапило з гноєм у камеру установки, гине, також знищуються хвороботворні мікроби, що заражують рослини. Органіка, яка має високий вміст азоту та фосфору і, що легко засвоюються рослинами, потребує розведення з водою у пропорції 1:10. Якщо підживлювати переробленим гноєм землю, то врожайність підвищується на двадцять відсотків порівняно зі звичайним добривом.

У господарстві Маєшів - город, худоба та птиця. Відходів для біогазу вистачає. Це і листя, бур'ян, гній, солома... Але для ефективної роботи біогазової установки потрібні певні умови. Зокрема, щоб не було доступу кисню (завантаження й вивантаження проводиться ізольовано від атмосфери за допомогою гідрозатворів). Постійна температура також має неабияке значення (діапазон від 30 до 50 градусів), проте коливання за добу може становити два-три градуси. Адже через її різку зміну одні мікроорганізми гинуть, іншим потрібен час для розмноження, а отже - процес гальмується.

Біогазова установка на подвір'ї Анатолія Маєша безперебійно працює взимку, заглиблена й поставлена на шар шлаку та з усіх боків утеплена затрамбованим гноєм, бур'яном та соломою. Сніг навколо металевого ящика тане від тепла, яке йде зсередини.
- Газу від установки вистачає лише для плити, - продовжує співрозмовник. - Раз у день відро гною завантажую і не економлю на блакитному паливі. А щоб будинок опалити, треба аби ящик був у десять разів більшим і відповідно стільки ж «заправки».
У Миколи Федуся нині багато замовлень на виготовлення проектів біогазових установок. Та він пишається тим, що перший експериментальний біогазовий пристрій запрацював у його рідному Анисові на обійсті друга Анатолія Маєша.

Мільйон за мішок черв'яків

- Повернутися у село мене змусила тяжка хвороба матері, - розповідає Анатолій Маєш. - На той час дуже не вистачало грошей. Отож, як кажуть, починав усе з нуля. Вчився доїти корову, обробляти землю, освоювати сільськогосподарські технології... Виявляється, навіть, щоб виростити картоплю, потрібно багато чого знати й уміти. Прочитав чимало спеціальної літератури, застосовував теорію на практиці. А одного разу звернув увагу на оголошення про продаж червоних каліфорнійських черв'яків - незамінних помічників городникам та дачникам. Як тепер пам'ятаю, на останній мільйон купонів купив їх аж цілий мішок.
За словами Анатолія Маєша, червоні каліфорнійські черв'яки переробляють на біогумус перегній. Забирають звідти солі важких металів та токсичні речовини, збагачують добриво азотом, калієм, фосфором. Це органічне добриво здатне підвищити врожайність до 2-3 разів.
- Свого часу я навіть продавав біогумус - 500 гривень за тонну. Нині цього не роблю. Та чув, що дехто пропонує вже по три тисячі...

Каліфорнійські черв'яки живуть майже 16 років, дуже плодовиті, через 21 день подвоюють свою кількість. Єдиний недолік - це те, що вони гинуть за низької температури та час від часу потрібно підпушувати перегній, де вони живуть. Та, якщо порівнювати з користю, то це дрібниці. Адже вони справді незамінні помічники!

У нову оселю із біоустановкою

На подвір'ї у Маєшів нашу увагу привернув колодязь. Його конструкція цікава і зручна. Замість бетонних кілець у землю закопана труба, діаметром 30-40 сантиметрів. Відро - також чудернацьке, із клапаном на дні. Коли воно занурюється у воду, клапан відкривається і через отвір набирається рідина. Аби її вилити, варто смикнути за мотузку і клапан зробить свою справу.
Господар показав нам ще й двометрову смородину «агат». Вона дуже смачна і щедро плодоносить. Ягідки можуть досягати розмірів двох копійок.
- Я дуже щаслива людина, навіть не знаю, яку пенсію отримую. Вона у мене зберігається на депозиті! Живемо із дружиною Олександрою за рахунок господарства. Молоко здаємо... Все своє, натуральне. Скоро плануємо переїжджати. Тут, у Анисові придбали хатину, поряд із нею будуємо новий дім.
На запитання, чи заберуть із собою біогазову установку, Анатолій Маєш, не вагаючись, відповів:
- Аякже. Це ж безкоштовний газ і безцінне екологічно чисте добриво.

Змайстрував дід Василь для себе млин

Не могли не помітити в полі маленьку хатиночку із вітряком. Поцікавилися у сільських хлопчаків, що то за конструкція і чи працює вона. «То дід Василь змайстрував для себе млин!», - почули у відповідь.
Василь Самсоненко нас зустрів радісно та із великим задоволенням показав свою споруду.
- Побудував млина десять років тому - і не шкодую! - каже господар. - Адже це велика допомога у господарстві. Перемелюю кукурудзу та зерно. Млинарством ніколи не захоплювався. Понад тридцять років відпрацював залізничником, нині - пенсіонер. Тримаю корівку, курочок. Живу сам, отож мій млин - перший помічник! Зробив його швидко. Колесо взяв із сіногребтки, вітрила із заліза склепав, фасад - із дерева.
Коли на вулиці вітряно, дід Василь, як справжній млинар, сидить у маленькій хатинці з вітряком і робить свою справу.

Лариса Галета, тижневик «Деснянка вільна» №100 (284)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.