Любов Гамоля: «Я з боєм забирала свою напівмертву дочку»

Складні обставини змусили Любов Гамолю з села Лихолітки Козелецького району звернутися до редакції «Деснянки вільної», як до останньої інстанції. Жінка розповіла, які нещастя супроводжували її родину протягом усього життя.

В сім'ї Гамоль народилося дві дитини. Спочатку на світ з'явилася дівчинка Алла, а через чотири роки дочекалися й хлопчика, якого назвали Віталиком. Здавалося б, можна жити, ростити дітей та радіти, але так не склалося. Негаразди почалися, коли помітили щось незрозуміле із дочкою. Лікарі виявили легку форму розумової відсталості, але на тому біди не скінчилися, адже, як з'ясувалося, дитина хвора ще й на епілепсію. Як наслідок, медики винесли страшний вердикт. Алла - інвалід другої групи. Встановили також, що навчатися у загальноосвітній школі дівчинка не може. Після цього лихо вже не відступало від родини Любові Гамолі.
Стосунки з чоловіком не заладилися. Благовірний почав випивати й піднімати руку на жінку та дітей. Терпіти знущання було несила, тож із чоловіком довелося розійтися. Дітям тоді було відповідно 15 та 11 років.

Аби прогодувати малолітніх дочку та сина, Любов Гамоля вирушила на заробітки. Влаштувалася кухарем на одному з підприємств Славутича. Вдома за дітьми наглядали родичі. Проте доля дедалі підкидала їй неприємні сюрпризи.
Алла часто залишала домівку. Бувало, її днями розшукували, а коли знаходили, з'ясовувалося, що дівчину то били, то хотіли втопити. Мати розповідає, що Алла, незважаючи на розумову відсталість, вдалася гарною на вроду. У 19 років, після чергового тривалого відлучення з дому, дівчина повернулася вагітною. Коли дізналася, хотіла зробити аборт, але мати не дозволила. У 2005-му Алла народила дівчинку Тетянку, опікунство над якою взяла Любов Гамоля - бабуся дівчинки. Гадали, що маленька виросте здоровою, але в три роки лікарі встановили, що хвороби матері передалися й дитині. З неабиякими труднощами онуку вдалося оформити в дитячий садок. Нині вікТетянки наближається до шкільного, але жінка бідкається, мовляв: «До школи її брати не хочуть».

У народі недарма кажуть, що біда ніколи не приходить одна. Саме так і сталося в родині Любові Гамолі. 17-ти річний син Віталій якось сів за кермо й потрапив в аварію, яка мала трагічні наслідки. Хлопець не загинув, але помер його товариш. Суд присудив виплачувати родині загиблого чималу суму грошей, а юнака відправили за ґрати на три роки.
Доглядати за дочкою ставало все важче. її походи з дому не припинялися. Сусіди та працівники сільради переконували жінку оформити її в спеціалізований заклад інтернатного типу. Підказували навіть, що такий є у місті Городня. Мовляв, за дівчиною там спостерігатимуть фахівці, і забирати додому звідти можна будь-коли. Зрештою жінка, та й сама Алла, погодилися на переїзд до інтернату. Документи оформили через обласне управління соціального захисту. Любов Гамоля каже: «Тоді я навіть і гадки не мала, що доведеться напівмертву дочку з боями забирати з Городні».

- Після оформлення в інтернат мені повідомили, що місяць забирати дочку додому не можна, оскільки вона мала освоїтися в закладі. Я розраховувала приїхати до неї в 20-х числах липня. Ми постійно телефонували одна одній. 7 липня вона мені сказала, що їм на обід давали смажену рибу і вона, вочевидь, отруїлася, адже почувається зле. Я попросила її дати слухавку комусь із персоналу. До телефону підійшла санітарка й почала заспокоювати мене. Вона пообіцяла, що завтра вони викличуть лікаря, який огляне дівчину. Наступного дня Алла повідала, що приходив лікар і прописав колоти вітаміни. Після того я їй ледь не щогодини телефонувала й цікавилася здоров'ям. Вона мене все заспокоювала, - розповідає жіночка.

- 19 липня під вечір, я зателефонувала дочці і почула у слухавці, що вона розмовляє вже з трудом, Алла повідомила, що їй дуже зле. Я одразу вирушила до Городні. Коли зайшла до кімнати, то побачила на ліжку несвоє дитя, а тіло, яке лише нагадувало дочку. Алла була дуже виснажена, худорлява, з білими губами. Вона горіла від високої температури. Миттєво я підняла на ноги персонал і попросила викликати швидку допомогу. Втім старша медична сестра навідріз відмовилася викликати «карету допомоги», мотивуючи це тим, що для того немає ніяких підстав. Лікаря пообіцяли викликати тільки наступного дня. Я розплакалася, в розпачі вибігла на вулицю й почала питати в перехожих, як викликати швидку. В такому стані навіть не могла згадати, що невідкладну допомогу можна викликати з мобільного за номером «103». «Карета швидкої» приїхала через хвилин десять. Після того, як Аллу оглянув лікар, її забрали в районну лікарню й розмістили в інфекційному відділенні. Оскільки ці події розгорталися пізно ввечері, то на цьому все й скінчилося. А я дивлюся, що моя дитина помирає. Підняла знову ґвалт. Приїхав лікар, і почав мене переконувати, що з Аллою все гаразд. Цілу ніч я не могла заспокоїтися, адже температура під 40 не спадала. Просила в медсестер, хоч якусь крапельницю поставити, благала, щоб мою дитину на «кареті швидкої» відвезли до Чернігова, навіть гроші на бензин пропонувала, а вони мене попросили не заважати їм спати, - жаліється Люба.
- На ранок я пішла по райцентру шукати, хто б допоміг відвезти на власному авто Аллу до Чернігова. Слава Богу, знайшовся небайдужий чоловік, який погодився. Він допоміг мені винести дочку з лікарні. Коли приїхали в Чернігів, дівчину одразу забрали до реанімації. Нині мені кажуть, що у Алли двостороння пневмонія, - завершує розмову жінка.

Аби розібратися в ситуації, ми вирушили до Городнянського психоневрологічного інтернату. Директор закладу Михайло Редьковим розповів, що після інциденту до установи приїжджала комісія із санепідемстанції, але ніяких порушень не виявила. До того ж, керівник наголосив на тому, що харчування було однаковим для всіх, а інших випадків нездужання пацієнтів у закладі не зафіксовано.
Я взяв пояснення у співробітників, які працювали на зміні 19 липня.

Директор закладу розповів таке:
- Близько 11 години ранку у підопічної Алли Гамолі заміряли тиск та температуру тіла. Тиск був 107 на 70, температура 36,8 градуса. Вочевидь, температура підвищилася і почався пронос вже під вечір, але медична сестра мені доповіла, що підстав для госпіталізації Алли на той момент не було. Саме це вона вказала і в своїй пояснювальній записці. В документі йдеться, що мама самовільно викликала швидку допомогу. Хоча коли мені сказали, що мати вимагає викликати «карету швидкої», я не заперечував. У мене немає причин не довіряти своїм підлеглим.
Цікаво, що за словами медичної сестри закладу Алли Ковальової останній раз лікар оглядав підопічну Гамолю 11 липня. Причина: головний біль, на який скаржилася Алла. Медик виписав ліки від низького тиску. З того часу минуло 9 днів, протягом яких пацієнтка здебільшого лежала. Чому сталося так, що на хвору весь цей час ніхто не звертав уваги, медична сестра відповідала заплутано, мовляв, дівчина нічого не розповідала про свій стан. Дивна заява, якщо враховувати, з яким контингентом медикам цього закладу доводиться мати справу. Та, зрештою, за словами матері 19 липня вона вже й не могла розмовляти. Цікаво, які ще слід знайти причини, аби людину госпіталізували.

В інфекційному відділенні Городнянської ЦРЛ застати лікарів, які приймали пацієнтку Гамолю, не вдалося, проте чергова медсестра Тетяна Климович повідомила, що дівчину доставили з високою температурою. На паперах у райлікарні написали діагноз - запалення кишок чи гострий гастроентероколіт. Чому нині в обласному центрі дівчині ставлять інший діагноз, медсестра не пояснила. Натомість запевнила, що місцеві лікарі робили все можливе.
На п'ятий день перебування Алли в реанімації лікарі Чернігівської міської лікарні №2 розповіли, що стан дівчини почав стабілізуватися. Вона прийшла до тями. Черговий лікар відділення реанімації Олег Головня зазначив, що у пацієнтки зафіксовано патологію в легенях. Іще через день чернігівські лікарі повідомили матір про відкриту форму туберкульозу у її дочки.

Нині Любов Гамоля збирається подавати до суду на Городнянський заклад, який у місті називають «будинком інвалідів». Щодня на лікування дочки жінка витрачає від 100 до 300 гривень. Оскільки заклад отримував пенсію на дівчину-інваліда, адміністрація інтернату передала в Чернігів коробку з ліками. Матері також віддали картку, на яку надходять кошти від держави, але грошей там вже не було. Жінка сподівається, що після виходу матеріалу відповідні служби зроблять потрібні висновки щодо городнянського закладу.

Ігор Левенок, тижневик «Деснянка вільна» №70 (254)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.