«Нам не вірять, що тренуємося на ентузіазмі...»

Чемпіон завмер на п’єдесталі, насолоджуючись миттю перемоги. Спортсмен очима шукає свого наставника. і в погляді тріумфатора можна прочитати вдячність. Він розуміє: тренер також заслужив цю щасливу мить, щоб разом із ним стояти на вершині. Натомість він завжди «за кадром».

Справді, робота тренера складна, в легкій атлетиці також, бо вона фактично різнопланова, тож вимагає від наставника певного універсалізму. Це визначення цілком відповідає стилю роботи тренера вищої категорії Михайла Марченка. Вже 32 роки, як він трудиться на ниві «королеви спорту»: тривалий час в Прилуцькій ДЮСШ, а нині він – одночасно і директор, і тренер КДЮСШ СТ «Спартак».

Знайомство з його роботою, спортсменами розпочалося з приємної події. У гуманітарно-педагогічному коледжі відбулося вшанування кращих атлетів, тренера за підсумками останніх вдалих виступів на всеукраїнській арені. Чому саме тут? Бо половина вихованців Михайла Степановича навчаються на відділенні фізичного виховання. А ще дирекція навчального закладу всіляко допомагає невтомному педагогу. Це одразу кинулося у вічі. Про що і запитав у Михайла Степановича.
– Приємно, коли тебе розуміють, – сказав тренер. – Нелегко нині. А тут відчуваєш надійне плече, підтримку. Своєї легкоатлетичної бази у КДЮСШ СТ «Спартак» немає. А в коледжі нам залюбки надають можливість тренуватися. А ще дирекція цього навчального закладу всіляко підтримує своїх спортсменів-студентів. І матеріально також.

– Чи є ще від когось підтримка?
– КДЮСШ СТ «Спартак» фінансується з Фонду соціального страхування. Але кошти одержуємо мізерні. Тому шукаємо спонсорів. І знаходимо. Наші надійні партнери – це перша міжнародна будівельна компанія, приватне підприємство «Електрон», БУ-1, ТОВ «Агрікор-Холдінг». Допомагає і міський голова Юрій Беркут.

– А як розписаний Ваш робочий день?
– Відповісти на це запитання вичерпно не можна. Хоча б тому, що один день не схожий на інший.
Встаю зазвичай рано. Приводжу себе до нормального фізичного стану. Головне у робочому дні – підготовка до тренування. Намагаюся продумати все, не пропустити жодної дрібниці. Потім – тренування. Опісля – аналіз занять, висновки, підготовка завдання на наступний «урок».

– Що для Вас легка атлетика?
– Все! Робота і відпочинок. Хобі, розвага і серйозний привід для роздумів. І я, повірте, ніколи не шкодував, що став тренером.

– Які, на Вашу думку, складові перемоги спортсмена?
– Хороші фізичні дані, цілеспрямованість, працьовитість, терпіння, бойовий дух, почуття відповідальності, раціональна методика підготовки. Це обов’язкові компоненти успіху.

– Тоді що таке мистецтво перемагати?
– Це вміння налаштуватися, здатність у вирішальний момент мобілізувати всю свою волю. Важливо, щоб тренер разом із спортсменом проаналізували сильні і слабкі сторони суперників. І обрали єдино правильний варіант.
Наприклад, моя вихованка, майстер спорту міжнародного класу Ольга Завгородня. Вона спеціалізується у бігу на 800 м. Минулого року у розіграші кубка України майже 700 м вона трималася позаду суперників, демонструючи цілковиту байдужість до того, що відбувається в групі лідерів. А на останньому етапі бурхливим, нестримним спуртом випередила всіх.

– Психологічна підготовка, напевне, також відіграє неабияку роль?
– Я рідко роблю це перед стартом. Прагну на кожному тренуванні нагадати атлету про можливість перемоги. А ще націлюю вихованців оволодівати мистецтвом самопереконання, самонастрою.

– Михайле Степановичу, а як шукаєте таланти?
– Особливого секрету немає. Швидко можу визначити, на що здатен новачок. Від ставлення до тренування, характеру, бажання займатися саме легкою атлетикою і залежить його майбутній успіх. Важливо, аби спортсмен відчув, що тренування йому в радість, щоб постійно відчував конкуренцію. І коли він зустріне гідного опонента, то зробить все можливе і неможливе, щоб стати кращим – і результати зростуть. Завдання тренера – «намацати» правильну методику прогресу учня.

– Методи тренування маєте напевно особливі?
– Інколи пропоную щось нове, яке іноді суперечить загальноприйнятим, усталеним поглядам. Існує хибна думка, що тільки сухорлявий спортсмен може розраховувати на успіх у бігу. Я ж включаю у тренування бігуна й підняття ваги. Деякі, хто зі мною не згодні, твердять, що це негативно позначається на швидкості спортсмена. Я вважаю навпаки. Сильні м’язи допомагають атлету підтримувати високий темп. А це важливо – бути у чудовій фізичній формі від старту і до фінішу.
Ще навчаю вихованців самостійно аналізувати, логічно мислити. Бо тільки вони самі в напруженій обстановці на дистанції мають оцінювати ситуацію і залежно від неї діяти. І ще – критично ставитися до своїх досягнень, вчасно помічати і виправляти помилки.

– А умови, де проводяться тренування, Вас задовольняють?
– Скажімо так, вони далекі від бажаних. Чесно кажучи, жахливі умови, але діватися нікуди. На міському стадіоні «Супутник» бігові доріжки не оновлювалися 35 років. Їх потрібно хоча б полагодити, а краще – замінити гумове покриття.
Взимку єдиним місцем тренувань є спортзал ДЮСШ, де колишня глядацька трибуна переобладнана на одну укорочену бігову доріжку і сектор для стрибків у довжину. Це дозволяє хоч якось підтримувати спортивну форму.
Коли є можливість, «сідлаємо» власні автівки та їдемо тренуватися у легкоатлетичний манеж міста Гребінка Полтавської області. Це – 70 км від Прилук. З настанням тепла попрямуємо відточувати майстерність у графський сад селища Линовиця.
За таких умов примудряємося успішно виступати на представницьких змаганнях. Нам не вірять, що ми тренуємося на ентузіазмі. Але так воно і є.

– Серед багатьох учнів Вам вдалося розгледіти задатки Ольги Завгородньої. Які вона має успіхи тепер?
– Треную її з 1994 року. Поступово відшліфувалася майстерність. І не тільки. Ольга на відмінно закінчила Чернігівський державний інститут економіки і управління. Нині навчається в аспірантурі при Чернігівському державному педагогічному університеті.
Вона є членом національної збірної з легкої атлетики 2005–2011 років. Виступала на всесвітніх універсіадах в Бангкоці (золота медаль), Ізмірі (бронза). Учасниця чемпіонатів світу. Срібний призер чемпіонату України з бігу на 400 та 800 м, 400 м з бар’єрами. Указом Президента України в 2007 році нагороджена медаллю «За працю і звитягу». Нині вона готується до відповідальних міжнародних змагань.

– Що й казати, гідний приклад для наслідування...
– Гарні надії подає 15-річна Ганна Красуцька. Вона вже двічі поновлювала дорослий рекорд області у потрійному стрибку і довела його до 12 м 78 см. Серед однолітків в Україні ніхто не показує таких високих результатів як вона.
Стрімко увірвався на олімп Олексій Позняков. Його улюблені дистанції – 200 і 400 м. Згадані молоді атлети нині у складі збірної України і готуються до юнацького чемпіонату світу.
Подають надії Сергій Кравченко, Олексій Третяченко, Марія Миколенко, Ірина Савченко, Богдан Паляниця.
Немає більшого щастя, коли твій учень повертається з перемогою додому, приносячи радість і мені, і своїм землякам. Приємно усвідомлювати, що Прилуки на спортивній карті України далеко не на останньому місці, що в цьому є і мій внесок.

Віктор Береговий, тижневик «Деснянка вільна» №33 (217)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.