Інтерв'ю з жінкою, яка відбилася від розбійника з сокирою

У ніч з 11 на 12 січня у райцентрі Короп 43-річна автозаправними Людмила Євтушенко відбилася від розбійника. Чим врятувала власне життя і хазяйські 6,5 тисячі гривень. Після чотирьох ударів сокирою по голові вона дивом залишилася живою. Сталося це на заправці «Оріон», що на виїзді з Коропа в напрямку Бахмача.
Потерпілу знайшла у хірургічному відділенні Коропської райлікарні. З перев'язаною головою вона лежала у ліжку. Лікарі поки що забороняють їй підніматися. На руках синці і сліди від крапельниці.

— Людмило Федосіївно, як почуваєтеся?
— Дякувати Богу, краще.

— Розкажіть про той випадок.
— У липні вже буде десять років, як працюю на заправці. Графік зручний — доба через три. Заступила на зміну о 7.30. Коли заповнювала відомості, 11.01.11, подумала: п'ять одиниць, яка щаслива дата. День минув спокійно. Підготувала документи на ранок і опівночі вимкнула в операторській світло. На заправці ліхтарі горять, і мені видно. Чомусь майнула думка: скоріше б четверта ранку, автобуси почнуть заправлятися, час швидко пролетить.
Сиджу. Друга ночі. Щось як гупне у бокове вікно, аж склопакет всередину вигнувся. Я до того вікна припала, і тут другий удар. Скло посипалося, і обух сокири поцілив мені в лоб. Я аж до столу відлетіла. І тут через розбите вікно вліз чоловік із сокирою в руках. І матюком:«... гроші давай. Я їх однак заберу і тебе вб'ю!» І мене знов обухом по лобі. З ляку я оступилася, впала. Він на мене і знов обухом по потилиці. Гуля і досі є. Я прошу Бога: «Поможи!» Кажуть, лежачого і куля не бере. А нападник як рубоне мене по тім'ю, і тепла кров полилася на очі. А він шипить мені на вухо: «Все рівно, сука, я тебе вб'ю, а гроші заберу». Мені так захотілося жить. Вхопилася я за сокиру і прокричала: «Мабуть, я тебе швидше вб'ю!» Де та й сила взялася. Відштовхнула розбійника від себе, він став тікати через вікно, так само, як і вліз.

А я стою, очі від крові протираю, а сокиру в руках тримаю. Подзвонила в міліцію і директору. Сокири не випускаю, раптом повернеться. Тільки, коли приїхала «швидка», я її поклала. Гостра, довге топорище, страшна...

— Людмило Федосіївно, навіщо вам за хазяйські гроші було життям ризикувати? Чому ви не втекли звідти?
— А куди? Двері були на замку. Вони поряд із розбитим вікном. Я б просто не встигла їх відімкнути.
Якби ж він мене не чіпав. Наш власник раніше казав: «Якщо якісь проблеми, віддавайте гроші, бо життя, здоров'я не купиш».

— Ви жінка спокійна чи бой-баба?
— Якби я була тиха, він мене б там і порішив. Я запальна, рухлива, ще й сили трішки є. Змалечку роботою натренована. Життя мене не балувало. У десять років залишилася сиротою, батьки повмирали. Старший брат не віддав мене в інтернат, забрав у свою сім'ю, хоча мав трьох власних дітей. Та й брата не стало. Мене виростила його дружина Меланія. Я й досі її називаю мама Міля. Вона мене й заміж видала. Мені тільки двадцять літ минуло, як помер чоловік, серце. Залишилась із донькою на руках, а їй лише рік і 8 місяців.

— А яка у вас вага?
— Сто кілограмів. Коли поступала у лікарню, зважувалася.
— А нападник який?
— Худий, середнього зросту.

— До вас родичі нападника приходили?
— Дружина і мати. Просили пробачення. Я відповіла: «Він прийшов, мене скалічив. Я нічого поганого не зробила. Хай кожен відповідає за свої вчинки. Є суд, є закони».

«У неї сильний янгол-охоронець»

Так сказав про свою пацієнтку Василь Ціпух, хірург Коропської райлікарні.
— Людині пощастило, вона народилася у сорочці.
У неї закрита черепно-мозкова травма, вдавлений закритий перелом лобної кістки, забій головного мозку і рубана рана голови довжиною 5x1,5 сантиметра. Вістря сокири увійшло до кістки черепа. Коли я чистив рану, намацав на кістці черепа зазубринку від сокири. Ми зробили все можливе, ставили крапельниці, щоб врятувати жінку від набряку мозку, який міг би призвести до летального кінця. Провели анти-шокову терапію, щеплення проти правця. Стан її задовільний. В лікарні потерпіла пробуде тижнів зо три. Пізніше їй необхідно буде пройти комп'ютерну томографію, щоб упевнитися, що немає ніяких наслідків.

* * *

— Чи задоволені ви вчинком працівниці? — запитала Олександра Нерету, власника автозаправки «Оріон».
— Безумовно. Це приклад для наслідування. Не кожний чоловік здатний на таке, не те що жінка. Я вбачаю в цьому нападі замах на вбивство. Хоча правоохоронці чомусь обходять це питання. Нападник йшов цілеспрямовано з сокирою. Він неодноразово заправляв своє авто і знав, що немає охорони, в касі є гроші, жінка-оператор сама, та й вона його знала в обличчя. Отож сумніваюся, що він залишив би свідка живим.

— Олександре Миколайовичу, для працівників є посадова інструкція, як вони мають діяти під час нападу?
— По-перше, з операторами, як з особами, котрі мають допуск до коштів, укладені договори про майнову і матеріальну відповідальність.
По-друге, у нас є інструкція, де виписано, як має діяти працівник під час нападу. Зателефонувати 102, керівнику і завжди мати під рукою газовий балончик. Нічого про ніж чи сокиру не сказано. Але усно я неодноразово казав працівникам: якщо щось станеться, віддавайте гроші, життя цінніше.

— Жінка врятувала ваші гроші. Вона достойна винагороди.
— Головна винагорода — здоров'я. Я стовідсотково профінансував лікування. Коли вона стане на ноги, думаю, зберемося і подякуємо їй.

* * *

Міліціонери оглянули все навколо заправки. Біля туалету було натоптано. Видно, нападник чи то вагався, чи стояв у засідці. Городами в бік центру Коропа вели його сліди. Поруч із відбитками взуття подекуди були краплини крові. Згодом з'ясувалося, зловмисник порізався уламками скла.
Опергрупа з пошуковою собакою пішла по сліду. Та за кількасот метрів чіткі сліди взуття зникли. Виявляється, аби заплутати правоохоронців, в одному з провулків нападник роззувся і босоніж подався додому. Та нюх міліцейського пса не обдуриш. Амур довів правоохоронців до будинку підозрюваного. За годину після нападу його було затримано.

Як з'ясувалося, підозрюваний, 33-річний Володимир Євдокименко, раніше багато випивав. Та п'ять років тому взяв себе в руки і зав'язав. Життя налагодилося. Працював оператором у котельні, допомагав дружині, яка торгує рибою. Як кажуть, вибився в люди. І все було б добре, якби перед новим роком не скуштував горілочки.
Після затримання підозрюваний Євдокименко пояснив свій вчинок так: «Випить хотілося...»
Його вже відправили у Новгород-Сіверський СІЗО. За розбій йому світить від трьох до семи років позбавлення волі. Умовно за такий злочин? Навряд.


Лікар Василь Ціпух біля потерпілої

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №3 (1289)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.