Сповідь Діда Мороза

Напередодні Нового року, коли всім ну дуже хочеться вірити в казку, ми приймали у своїй «Вітальні» незвичайного гостя. І хай хтось скептично хмикне і недовірливо зниже плечима. Але нам все—таки вдалося вивідати кілька секретів справжнісінького Діда Мороза! Для тих читачів, які готові відкрити двері диву, наше святкове інтерв’ю з найочікуванішим гостем!

«Діти не змінюються, поки вірять у казку»

— Який у вас характер?
— Ну, я ж дідусь. Які у мене можуть бути звички і характер? Ходжу підтюпцем, розмовляю голосно. Але я більше добрий і ласкавий дід, ніж буркотун. Хоча, визнаю, іноді буваю і суворим — це просто необхідно. Але в міру. Діти, скажімо від трьох і до шести років — це такий народ, який вірить у казку повністю. Тому для мене головне — їх не розчарувати. І тут підхід потрібен тонкий: з кимось суворіше, іншого — не налякати. Але ж я дід з досвідом, тому справляюся.

— Зараз багато кажуть про те, що діти вже зовсім не ті. А ви помітили, що малюки змінилися з роками?
— Насправді діти не змінюються! Поки вони реагують на Діда Мороза, вони поводяться приблизно однаково в усі часи. Найприємніше стежити, як малеча росте — читають все більші й все цікавіші віршики. І навіть батькам цікаво приймати в гостях казку — для мене вони такі ж діти, тому з ними я граюся теж.

Діду Морозу дарують тільки алкоголь

— Кожного року ви тягаєте величезні мішки подарунків і все не втомлюєтеся. Поділіться секретом молодості. Значить, правда на морозі організм краще зберігається?
— Та ні, все простіше. Робота повинна подобатися! Коли я йду, я знаю, що людям приємно, що я в них побув. Нам це не зрозуміло, але на вищому, душевному рівні це додає чимало сил.

— Щоразу ви даруєте чимало подарунків. А вам щось дарують?
— Якщо Діду Морозу щось і дарують, так це, зазвичай, алкоголь. Як правило, запрошують за стіл прямо у квартирі. Але ж який це Дід Мороз і що про нього подумають діти, якщо він питиме при них. Він же не такий дід, як усі. От і доводиться брати з собою. А з дітьми ми домовляємося, що вони напишуть мені, чи добре себе поводили, і замовлять подарунок собі на наступний рік. Виходять такі яскраві послання!

— А чим же тоді варто пригощати вас, коли приходите в гості?
— Ані «гарячливим», ані гарячим. Морозивом, мабуть, найкраще.

— А не хворієте від морозива на холоді?
— Знаєте, жодного разу під час свят не доводилося хворіти. Мабуть, вмикається якийсь внутрішній резерв. Я знаю, що мене чекають, і відміняти свято ніхто не буде.

«Про батьків Снігуроньки знаю мало…»

— Що засмучує чи дратує веселого діда?
— Роботи багато! Всі просять привітати. Відмовити незручно та й негарно. І ось виходить така метушня, коли бігаєш від хати до хати, від ялинки до ялинки.

— Які ж стосунки у Діда Мороза з онучкою? Чи страждаєте від конфлікту поколінь?
— Снігуронька, насправді, хороша. Єдине питання в тому, що вона—то щороку, м’яко кажучи, дорослішає… Це дід, як був молодим, так і залишається… А от онучка буває різною: і вередливою, і примхливою, але в основному слухняна.

— Може відкриєте—таки таємницю, хто батьки Снігуроньки? Думаю, це питання мучить вже не одне покоління дітлахів.
— Ну, про батьків я знаю мало… З мамою ми, звичайно, знайомі добре, але вона не дуже любить великої уваги, як ми з онучкою.

— Ще одне одвічне питання, що хвилює малечу: де ви проводите літо? Що робите цілий рік? Може хобі якесь у вас є?
— Таємниці вам не відкрию і нічого нового не скажу: літую я в Лапландії. А хобі у мене — робота. Я ж у сфері культури труджуся, як—не—як. От і підбираю молоду заміну, працюю, щоб з них щось вийшло. Це для мене найцікавіше.

Пенсіонер шукає собі заміну!

— Яка з ваших ялинок запам’яталася найбільше?
— Звичайно, найбільше мені запам’яталася моя найперша ялинка в Чернігові. Воза з дідом ми тоді запрягли в «Запорожець» і так каталися по Красній площі. А якщо узагальнити, то я думаю, що Дід Мороз, у першу чергу, існує для дітей, для тих, хто беззаперечно в нього вірить і з нетерпінням чекає як дива. Тому найбільше і люблю приходити саме до них.

— Як почувалися цього року, коли вулицями Чернігова крокував цілий парад таких, як ви, Дідів Морозів?
— Таких та не таких. Але, насправді, дуже добре почувався. Треба привносити у свята щось нове і цікаве. Мені вже скоро на пенсію — ось і підберемо заміну. Але традиції теж треба берегти. От, наприклад, запрошувати до себе Санта Клауса, думаю, не варто. Він хороший дід, але своє все-таки ближче.

P.S.
Можете навіть не сумніватися, жодного слова з цього казкового інтерв’ю ми не вигадали! Всі ж знають, що на Новий рік трапляються дива. От і нам пощастило зустрітися з найсправжнісіньким Дідом Морозом. Володимир Нагорний, директор Будинку художньої творчості дітей, юнацтва та молоді на Шерстянці, вже 30—й (!) Новий рік перевтілюється в цього бородатого старигана. Його з радістю вітали дітлахи казахстанського Кокшетау, Києва, Чернігова та більшості наших районних центрів. Тому він з повним правом може відповідати на питання від імені самого Діда Мороза. Чим ми і скористалися напередодні найвеселішого свята року! Хоча, треба відмітити, що Володимир Олександрович зовсім не знав, що відповідає не за себе особисто, а за «того хлопця», себто діда. Але в образ, очевидно, вжився так добре, що і його звички вже зовсім «дід—морозівські».
Чекайте в найзагадковішу ніч казкового діда і до себе в гості та не втрачайте віру в дива!

Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №105

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.