Олександр Волощук: Солдати мандрівникові не заважають. Заважають... турецькі діти!

Іран

«Надзвичайно приємна країна для мандрівника! Через сувору візову політику країни іранці рідко бачать іноземців. І коли такі з'являються на вулицях іранських міст то до них прикута загальна увага. Дітлахи зупиняються і з цікавістю дивляться на людину з рюкзаком, чоловіки відкладають свої справи і упродовж хвилини спостерігають за тобою, а іранці похилого віку посміхаються і на знак вітання схиляють голови.
З ночівлею немає проблем - в Ірані залюбки запрошують до себе додому. Особливо молоді люди, які хоч трохи розмовляють по-англійськи. Жінок на вулицях іранських міст мало, і всі вони - в хіджабах (чорний або сірий одяг, що залишає відкритим тільки частину обличчя від носа до лоба).

Автостоп в Ірані існує, як і в будь-якій ісламській країні. У зв'язку з тим, що іранська віза моя була транзитною, в Ірані перебував лише чотири дні. Але намагався наповнити їх враженнями по максимуму. Я перетнув північно-західну частину Ірану: Астара (місто на півночі Ірану) - Ардебіль (місто в іранському Азербайджані) - Тебриз - Урмія (місто в Ірані на березі озера Урмія).
Ардебіль багатий на всілякі древності, Тебріз - одне з найбільших міст Ірана, а в Урмії я отримав наочний приклад, як треба торгуватися на східному ринку. На пам'ять про Іран я вірішив купити прапор країни. На базарі знайшов торговця, який мав прапор. Початкова ціна мене не задовольнила - 200 доларів. Почався торг. У підсумку я купив прапор Ірану за... 12 (!) доларів...»

Ірак

«Відразу зазначу, що в Іраку я подорожував по найспокійнішій його частині - невизнаній країні Курдистан. Тут вибухи не лунають, терористів немає, люди спокійно живуть і займаються власними справами. Ставлення до іноземного мандрівника найкраще і найщиріше. Кілька разів було так, що, прийшовши в магазин чи на базар щось купити, я отримував потрібну річ у подарунок. Військові і поліція Курдистану люблять перевіряти у іноземців документи. Робиться це дуже чемно і зазвичай закінчується або щирим потисканням руки, або запрошення на обід, або безкоштовним поселенням у готель.

Дуже красива природа - мальовничі гори і озера, звивисті серпантини чудових доріг. До того ж, тут майже ніколи не буває зими - в середині листопада щодня до +20...25 градусів тепла.
Потрапляючи в Курдистан, почуваєш себе наче у Криму (без перебільшення!). Навіть не віриться, що десь поряд - в арабському Іраку, лунають постріли. Цікаво, що для в'їзду в Курдистан віза не потрібна (Курдистан веде власну візову політику, відмінну від Багдада)».

Туреччина

«Це велика за територією країна, тому для власних мандрів я обрав лише східну частину Туреччини. Це теж територія Курдистану, але турецька влада всіляко це заперечує і бореться з «курдськими екстремістами».
На дорогах Східної Туреччини пости жандармів і поліції, броньована техніка і солдати з автоматами. Але вільним мандрівникам вони не заважають. Заважає інше - турецькі діти, які, побачивши іноземця з рюкзаком, на всі голоси починають волати: «Hello!» Причому складається враження, що роблять це автоматично, на рівні рефлексу... Турки ж більш адекватного віку - люди приємні і відкриті. До себе додому, як в Ірані, не запрошують, але чаєм завжди пригостять.

В Туреччині я побачив багато древностей, в тому числі й ті, що мають відношення до витоків месопотамської цивілізації. Ріки Тигру і Євфрату, прадавні міста Харран (древнє місто у північному Межиріччі) і Хасанкейф (місто і район провінції Батман (Туреччина). Природа цю частину Туреччини також не обділила. Гори і кам'яні хаоси, великі рівнини і доглянуті сади й поля.
Орієнтовно 29-30 листопада планую виїхати в Сирію, потім будуть Йорданія і Ліван. Загальний кілометраж подорожі перевалив за 10 000 км.
До зустрічі!»

Олександр Волощук, тижневик «Чернігівщина» №49 (272)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.