Ярослав Вольський: «Туберкульоз — це не вирок!»

Туберкульоз є найгострішою проблемою сучасного світового співтовариства. За даними ВООЗ, щорічно на туберкульоз занедужують близько 9 млн. чоловік, 2—3 млн. — помирають. В Україні епідемія на туберкульоз перейшла в категорію національної проблеми. У 2009 році захворюваність на туберкульоз склала 77,8 випадку на 100 тис. населення. Фактично число туберкульозних хворих в Україні вже перевищило 1% населення, що є одним з найвищих показників захворюваності на туберкульоз в Європі. Саме тому питання боротьби з туберкульозом залишається одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я.

На території Чернігівської області щорічно виявляється близько 800 хворих на туберкульоз. На диспансерному обліку зараз знаходиться 10,3 тис. пацієнтів, із них 2,1 тис. — з активною формою туберкульозу, серед яких близько тисячі є бактеріовиділювачами.
Туберкульоз — це глобальна проблема, і стосується вона кожного з нас. Але, на жаль, до цих пір більша частина населення слабо інформована про небезпеку цієї підступної хвороби, відповідно, і не розуміє її наслідків, а тому безвідповідально ставиться до профілактики і лікування туберкульозу.

Розповісти про особливості лікування туберкульозу і наслідки цієї хвороби та в цілому про організацію фтизіатричної допомоги населенню в Чернігівській області ми запросили заступника головного лікаря з лікувальної роботи Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру, кандидата медичних наук Ярослава Вольського.

— Ярославе Валентиновичу, з якими проблемами зіштовхуються, в першу чергу, чернігівські лікарі-фтизіатри?
— Основні проблеми, з якими зіштовхуються лікарі-фтизіатри Чернігівщини, на мою думку, є загальними для всіх регіонів України. Це й високі епідеміологічні показники щодо захворюваності та смертності на туберкульоз, і зростання хіміорезистентного туберкульозу та ВІЛ-асоційованого туберкульозу в структурі контингенту хворих, і дефіцит кваліфікованих медичних кадрів та, на жаль, і недостатнє фінансування з боку держави протитуберкульозних заходів.
Найгострішою проблемою вважаю поширення хіміорезистентної форми туберкульозу. Виникла вона ще в 90-ті роки минулого сторіччя, коли через недостатню кількість протитуберкульозних препаратів ми не змогли провести хворим повноцінне лікування, і так трапилося, що частина мікобактерій туберкульозу мутувала у форми, стійкі до дії основних протитуберкульозних препаратів. На жаль, зараз у 63% хронічних хворих та у 34% людей з первинно виявленим туберкульозом спостерігається саме така тяжковиліковна форма туберкульозу. Тому доводиться застосовувати більш сильні та дорогі препарати, а в окремих випадках вдаватись і до хірургічних втручань.

Іншим ускладнюючим чинником епідемії туберкульозу є поєднання його з ВІЛ-інфекцією. Причому кількість хворих з поєднаною патологією збільшується щороку. У ВІЛ-інфікованих іде зниження імунітету, тому людський організм вже не має змоги боротися з різними інфекціями, у тому числі і з туберкульозною паличкою, яка є майже у кожної людини в організмі. Саме знижений імунітет у ВІЛ-позитивних хворих значно ускладнює процес лікування та знижує його ефективність. Але туберкульоз виліковується навіть у таких важких пацієнтів. Головне — бажання самого хворого.
І друга болюча проблема, з якою постійно зіштовхуються наші лікарі, — це небажання певної категорії хворих лікуватися. Тому ми змушені до таких хворих застосовувати не зовсім популярні заходи. Так, минулого року фтизіатрична служба разом з міською прокуратурою почали інтенсивно працювати в напрямку примусового лікування пацієнтів — бактеріовиділювачів, які несуть серйозну загрозу для оточуючих. За 2009 рік у судовому порядку було притягнуто до лікування 25 недисциплінованих хворих на туберкульоз.

— А як поставлена справа з такими недисциплінованими хворими в інших країнах?
— Нещодавно Європейське бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я запросило мене на семінар щодо лікування хіміорезистентного туберкульозу, що проходив у Латвії. Мене буквально вразило те, що, ставши незалежною, ця невеличка європейська країна в першу чергу прийняла закон про примусову ізоляцію хворих на бацилярний туберкульоз, тобто тих хворих, які є потенційними розносниками хвороби та небезпечні для оточуючих. Зараз у них немає проблем з порушниками лікарняного режиму. Ми ж не маємо права примусово госпіталізувати хворого, навіть якщо він виділяє бацили й є небезпечним для населення. На таких хворих ми подаємо дані до прокуратури, а потім разом із прокуратурою звертаємось до суду. І тільки суд приймає рішення: чи потрібно пацієнту, хворому на туберкульоз, лікуватися, чи ні. Але при цьому мова йде про примусове лікування, але не про його ізоляцію. Тобто пацієнт, після примусової госпіталізації, через певний час може самовільно перервати лікування, цим самим продовжувати нести загрозу оточуючим.

— Скільки хворих зараз лікується в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері?
— На території Чернігівської області щорічно виявляється близько 800 хворих на туберкульоз. На диспансерному обліку знаходиться
10,3 тис. пацієнтів, із них 2,1 тис. — з активною формою туберкульозу, серед яких близько тисячі є бактеріо-
виділювачами.

— Чи достатньо тубдиспансер забезпечений необхідними лікарськими препаратами?
— Хочу зазначити, що всі протитуберкульозні препарати наші пацієнти отримують безкоштовно. Ці препарати ми одержуємо за рахунок державних коштів, централізовано. Основними п’ятьма ліками, котрі призначаються пацієнтам, у яких вперше діагностовано туберкульоз, ми забезпечені на сто відсотків. Але, на жаль, так складається, що тендерні процедури, що проводить Міністерство охорони здоров’я України, іноді затримуються, і в нас бувають перебої з протитуберкульозними препаратами другого ряду.
Хочу наголосити, що, з метою покращення епідемічної ситуації на туберкульоз серед населення Чернігівщини, рішенням Чернігівської обласної ради від 9 жовтня 2007 року затверджена «Обласна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2007—2011 роки». Метою цієї програми є поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження показників захворюваності та смертності населення від туберкульозу, запобігання розвитку хіміо-резистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення підготовки і перепідготовки медичних працівників, поліпшення лабораторної діагностики туберкульозу. Завдяки заходам, що спрямовані на виконання Програми, у 2009 році в Чернігівській області захворюваність на туберкульоз знизилася на 10,8%, середньорічний рівень захворюваності склав 73,4 випадки на 100 тис. населення області (у 2008 році — 82,3) при загальнодержавному показнику 77,8 на 100 тис. населення. Порівнюючи показники захворюваності за перше півріччя 2010 року з аналогічним періодом 2009 року, можна констатувати і його зменшення на 16,3% (з 40,5 до 33,9 на 100 тис. населення).
Але, на жаль, через брак коштів, Програма фінансується не стовідсотково, і ми зараз не маємо можливості, наприклад, зробити в палатах та корпусах диспансеру гарні ремонти, тим самим покращити умови перебування наших пацієнтів у закладі. Тим паче, що лікування довготривале, від двох місяців до року.

— А чи може хвора на туберкульоз людина безкоштовно оздоровитися в санаторно-курортному закладі?
— Звичайно. Курс лікування хворих на туберкульоз умовно ділиться на два етапи. Перший — це лікування протитуберкульозними препаратами, тобто медикаментозна терапія, і другий етап — це оздоровлення пацієнта в санаторно-курортних закладах. Наші пацієнти, які стоять на обліку в тубдиспансері, мають змогу безкоштовно отримати путівку до спеціалізованого санаторно-курортного закладу та оздоровитися.

— Чи можна сказати, що туберкульоз — соціальне захворювання, і в першу чергу на нього хворіють соціально незахищені верстви населення?
— Дійсно, як і в минулі роки, захворюваність на туберкульоз носить соціальний характер. Серед вперше виявлених хворих на туберкульоз близько 75% — це люди з соціально незахищених верств населення: пенсіонери, особи, які повернулися з місць позбавлення волі, особи, які не мають постійного місця проживання, непрацюючі. Але ж 25% складають соціально-адаптовані люди, які проживають у цілком пристойних умовах. Тобто на сьогодні від цієї хвороби не застрахована жодна людина, незалежно від статі, місця проживання та соціального становища.

— Ярославе Валентиновичу, ви та ваші працівники постійно контактуєте з пацієнтами, хворими на туберкульоз. Як ви протистоїте цій небезпечній хворобі?
— Медичні працівники нашого закладу — лікарі-фтизіатри, медсестри, молодший медичний персонал — такі ж звичайні люди, як і всі мешканці області. І професійним захворюванням у нас, на жаль, є туберкульоз. Практично кожного року один або ж два представники медперсоналу хворіють на туберкульоз. Страх захворіти і є основною причиною браку медичного персоналу в тубдиспансері. Зараз більше 30% лікарів у нашому медичному закладі пенсійного віку, молодь, на жаль, до нас не поспішає.

— І наостанок давайте ще раз нагадаємо нашим читачам, як відбувається зараження на туберкульоз та основні ознаки цього захворювання.
— Зараження найчастіше відбувається під час спілкування з хворим, який має відкриту форму захворювання, при вдиханні мікобактерій туберкульозу (паличок Коха) з дрібними краплями мокроти та слини. Також збудник потрапляє до організму людини з пилом, через предмети вжитку, посуд, папери тощо. Зараження може відбуватись і при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби.
Перші ознаки туберкульозу нічим не відрізняються від початку багатьох хвороб: це втомлюваність, субфебрильна температура тіла (37—37,5 градусів), довготривалий незначний кашель або кашель більше трьох тижнів, слабкість, пітливість уночі, зниження апетиту. З такими симптомами необхідно негайно звернутися до лікаря та пройти флюорографічне обстеження, а дітей необхідно обстежити у лікаря з обов’язковими туберкуліновими пробами Манту.
І наостанок хочу нагадати, що туберкульоз — хвороба виліковна. Але повне одужання можливе лише за умови суворого дотримання режиму лікування та рекомендацій лікаря. І чим раніше розпочати лікування, тим менше залишкових змін зостанеться у хворого після перенесення захворювання. Туберкульоз — це не вирок, головне — вчасно звернутися за допомогою!
Якщо у вас виникли питання щодо профілактики та лікування туберкульозу, працівники нашого закладу завжди вам допоможуть.
Контактний телефон: 5-31-76.

Олена Березкіна, тижневик «Чернігівські відомості» №36 (1017)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.