Робити щеплення дитині треба заздалегідь!

Останніми роками в Україні й на Чернігівщині зокрема почастішали випадки відмови батьків від вакцинації своїх дітей. Зрозуміло, що значною мірою на це вплинула поширювана в засобах масової інформації антиімунізаційна пропаганда, побудована на окремих історіях інвалідизації чи смертності дітей після щеплень. Проте після спілкування з практикуючими лікарями розумієш: щось тут не так. Адже відомо, що саме завдяки щепленням людство свого часу подолало віспу, тиф, чуму — хвороби, які «косили» сотні тисяч життів, і нині стримує виникнення епідемій. Актуальну проблему обговорюємо з завідувачем інфекційного відділення Чернігівської обласної дитячої лікарні Миколою Картелем.

— Які загрози несе сучасному суспільству масова відмова від щеплень, якщо така хвиля наростатиме?
— На сьогодні питання номер один — це поліомієліт. Адже в Таджикистані зареєстровано вже близько 700 випадків, у тому числі — зі смертельними наслідками. А на сьогодні зв'язки між державами у світі такі, що завезти хворобу з Таджикистану чи інших країн дуже легко — з овочами, фруктами, продуктами харчування. Може вже й сьогодні в Україні десь гуляє цей поліомієліт. Коли ж він себе проявить, ми постанемо перед фактом необхідності щепити населення в екстремальному порядку, і не тільки дітей, а й дорослих. Тому що загроза для дорослих нітрохи не менша, ніж для дітей. У Росію ця хвороба вже завезена.
Дифтерія теж може прийти завтра-післязавтра, не в цьому, так у наступному році. І діти в організованих колективах — школах, дитячих садках — можуть почати хворіти. При такій урбанізації населення, яку маємо зараз, від інфекцій уберегтися важко. Це раніше багато людей жило в сільській місцевості й спілкування було не таким тісним. Сьогодні ж у нас тісні контакти, висотні будинки... Захворіє одна дитина в під'їзді вітрянкою — і вже вважається, що в повітряному контакті з нею перебувають усі діти, які там живуть. І що в будь-який момент вони можуть захворіти.

— Чи варто так боятися названих вами захворювань — поліомієліту й дифтерії, якщо вони у нас — досить рідке явище?
— Річ у тому, що для кожної хвороби існують свої правила, згідно з якими вона повертається на ту чи іншу адміністративну територію через 5—7, а інколи навіть через 25 років. І тоді, коли вона приходить, бувають дуже великі втрати. Тому треба щепитися заздалегідь. Від 1961 року на території Чернігівської області поліомієліт не реєструвався. Але ж це, передусім, завдяки регулярному спостереженню за цим захворюванням і проведенню профілактичних щеплень. І так майже по всіх інших хворобах. Коли щеплено 95% населення, тоді можна говорити про хороший епідемічний період. Якщо ж щеплено тільки 80—85% дитячого населення проти того ж поліомієліту, дифтерії чи кору, то це пряма загроза підвищення захворюваності на ці хвороби й можливих епідемій.

— А скільки дітей Чернігівщини сьогодні щеплено проти цих хвороб?
— 82—85%.

— Чи не означає це, що 15% дітей у нас слабкі, хворі, і щеплення їм протипоказані?
— Міжнародний перелік протипоказань щепленням дуже, обмежений. У нас же навпаки — дуже великий. Це тому, що ми більше перестраховувались, боячись нашкодити дитині чи порушити щось у її організмі. Насправді ж існує всього 2—З хвороби, при яких щепити дітей не можна. Це — епілепсія з частими нападами, деякі гострі захворювання, після перенесення яких протипоказання діють б місяців або один рік — після менінгіту. Хоча в інших країнах щеплять таких дітей через 2 тижні після одужання.

— Чи багато в нашій області відмов від щеплень?
— Багато. Але завдяки роз'яснювальній роботі їх стає менше. І все ж до 6% батьків — запеклі відмовники. Бажаний варіант — це 2% відмовників і 3% протипоказань. А ще краще, щоб відмовників узагалі не було.

— А чому, на вашу думку, вони є?
— Мені доводилося чути багатьох іноземних фахівців з питань щеплень, і як ви гадаєте, що є основною запорукою охоплення вакцинацією 95% і більше населення в їхніх країнах? Довіра до державних адміністративних установ, насамперед — до парламенту й уряду. Коли вона є, тоді виникає довіра до нижчих структур — того ж Міністерства охорони здоров'я, відповідного управління й кожного фахівця, який працює в системі охорони здоров'я. А коли ми маємо недовіру кругом і до всього, як же вона може бути тільки до щеплень?

— Які фактори впливають на виникнення небажаних чи, як кажуть медики, несприятливих реакцій на щеплення?
— Ці фактори поряд з нами щодня. По-перше, це перегрівання дитини. Не можна забувати, що до перегрівання ми значно чутливіші, ніж до переохолодження. Тому що рецепторів, які сприймають тепло, у нас у 250 разів більше, ніж тих, які сприймають холод. Щеплення треба робити цілий рік, і після них принаймні перші три доби з дитиною не можна ходити на пляж, загоряти, їхати кудись на відпочинок, узимку — переохолоджувати.
Другий фактор — це хвороба когось із членів сім'ї. Якщо хтось у родині страждає на респіраторне захворювання, кашляє, має нежить, дитина теж може бути заражена й перебувати в інкубації. Коли ж після щеплення в неї піднімається температура, це часом пов'язують із ним. Хоча вона й без щеплення захворіла б. Але коли накладаються оці дві ланки, дитина, звісно, важче переносить хворобу.

Несприятлива реакція на щеплення може виникнути й тоді, коли мати, нехтуючи рекомендаціями лікарів, до року вигодовує дитину тільки манною кашею. Якби збирали з нас усіх, з кожного громадянина України, по гривні на золотий пам'ятник манній каші, я б здав 10 гривень. Вона мільйонам людей, і не тільки дітям, не дала померти в далекі післявоєнні роки. А от сьогодні в родинах, де є діти, манної крупи і в загашниках не повинно бути — настільки вона некорисна. Так, діти, вигадувані манкою, пишні. Але не дай, Боже, цій дитині захворіти! Дітей треба годувати різноманітною їжею, радитися про це з дільничним педіатром чи фельдшером, якщо ви живете в сільській місцевості. І я думаю, що ніхто з них не порекомендує 5 разів на день годувати дитину манкою. Я вважаю, що так можуть робити лише ліниві мами.
Ще одним несприятливим фактором є недотримання вимоги не змочувати місце щеплення — всього лише одну добу. Тому що будь-яке подразнення шкіри — чи то голкою при ін'єкції, чи іншим предметом має запальну відповідь, яка посилюється при намоканні.

— Ви працюєте в інфекційному відділенні. Чи часто вашими пацієнтами є діти, не щеплені від тих хвороб, з якими вони до вас потрапили?
— Звичайно. Були ж у нас спалахи дифтерії в Коропському, Семенівському, Бобровицькому районах, двічі — в Носівці, де одночасно в стаціонарі лежало 24—26 дітей. За період цих спалахів померло троє дітей. Але це було давно, і зараз не прийшов той час. За науковою статистикою, дифтерія може відновлюватись як через 5—7 років, так і через 26—31 рік. Але тоді вже виникають не вогнища, а цілі епідемії. І хворіють нею, як правило, нещеплені діти, їх частка серед тих, хто захворів — 90%. Зараз такого немає. Але був випадок років чотири тому, коли в новонародженої дитини віком 11 днів діагностували кір. Як виявилось, її мати захворіла на цю недугу під час пологів, і хвороба передалася дитині. На щастя, все тоді закінчилося добре. Але сам випадок свідчить про те, яку небезпеку несе кір і, насамперед, вагітним жінкам. Особливо в перші місяці вагітності. Дитина може народитися з дуже значними й такими, що не коригуються, вадами серця, органів зору й центральної нервової системи.

— Дякую, лікарю, за розмову й корисні поради.



Наталія Потапчук, тижневик «Чернігівські відомості» №35 (1016)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.