Пенсіонерка Антоніна майже щодня велосипедом долає кілометри, щоб провідати неньку

Хоч і сама пен­сіонерка, та їй не страшні великі відстані, коли по­трібно допомог­ти мамі. 91-річна ненька Катерина Мовчан народила, виростила, дала освіту всім своїм чотирьом дітям. Всі вони поряд­ні й ніколи не бу­ває так, щоб мати бодай день за­лишалась без їх­ньої допомоги і уваги. Катерина Романівна ще й сама виходить на подвір’я і не хоче, щоб її обслуго­вували соціальні працівники, вва­жає, що вона ж не одинока і безпо­мічна. Вона гор­диться тим, що ко­лись не дарма ви­ховала дітей, які стали її надійною опорою.

Антоніна Колісник - педа­гог. Ще в 2011 році вона за вислугою років вийшла на заслужений відпо­чинок. А незаба­ром, звідтоді вже минуло 6 років, закрилась Бутівська школа, де вона працювала педагогом організатором та ви­хователем групи продовженого дня.

З тих пір сім'я живе майже із домашнього госпо­дарства. Троє дітей вже самостійні й дома не за­тримуються, вже подарували батька 5 внуків (4 хлопчиків і дівчинку}. Разом з чоловіком тримають корівку, поросяток, бройлерів, городи обробляють і чекають своїх найрідніших гостей. А коли ті приїжд­жають, Антоніна Михайлівна, ніби літає на крилах: пече бісквітні торти, прикрашає їх то кремовою, то желейною оздобою, робить квіточки, формує візе­рунчасті бортики. Випічка жінку захоплює, бо ба­гато творінь зберігаються у неї у телефоні, якими вона залюбки похвасталась. Вона за підказкою ре­цептів з інтернету удосконалила бісквіт, який випі­кає на сковорідці, а виходить він пишний і м'який.

«Перший раз, коли пекла на сковорідці, не вийшов, млинець і все. А другий раз, коли не було світла, знову спробувала спекти під кришкою і вийшов ось який», - показує фото Антоніна Колісник. Минулого року разом з мамою вона випікала паски у печі. Пиріжки та слойоні коржі теж полюбляють внуки.

Разом з ними вона відпочиває на природі, біля річ­ки, бо дуже любить рибалити. Каже, що коли ди­виться на воду, ніби збігають всі погані думки і в душі народжуються добрі ідеї, гарний настрій і на­тхнення. А взимку, коли випадає вільна хвилина і є настрій - плете шкарпетки. Вміє вона і вишивати.
А велосипед жінка полюбляє - це і здоров'я, і найкращий вид транспорту.

- У 2022 році, коли не було автобусного сполу­чення із центром громади, а мені необхідно було звернутись до лікаря, то я велосипедом із Бутівки поїхала до Сосницької лікарні й назад поверну­лась. А до Великого Устя, до матері, для мене ру­кою подати, це всього 4 кілометри аби велосипед не підвів. Та й іншого виходу нема, бо рейсовий ав­тобус тепер ходить лише у п'ятницю і квиток кош­тує недешево, може вже 100 грн, точно не знаю, бо давно не їздила. А ось ще й школу у Великому Усті закриють.

Село виживає. Молоко машина забирає по 9,50 грн. за літр, це нема й 30 гривень за трьохлітрову банку, - про наболіле розповіла Антоніна Михайлівна.

Радує селян те, що для сім’ї корівка - це году­вальниця, не треба купувати магазинної сметани по 60 гривень за пластиковий стаканчик чи пачку масла за 100 і більше гривень (якщо дешевше, то взагалі не масло), та 900 грамів звичайного кефіру і стільки ж молока в магазині від 60 грн.і дорожче.

Ось так коротенько ми поспілкувались на дорозі, бо Антоніна Михайлівна поспішала до мами.

Джерело: "Вісті Сосниччини", Олена КУЗЬМЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.