Дівчина з гурту «А.Р.М.І.Я.» зуміла змінити своє життя і при цьому залишитися собою

Настя Снадная

Буває так, що зустрічаєш людину, і ту найпершу розмову запам’ятовуєш на все життя. Із Настею Снадною, солісткою популярного гурту «А.Р.М.І.Я.» та колишньою чернігівкою, я познайомилась декілька років тому. І хоч бачимось рідко (Настя нечасто буває в рідному місті), теплоти від спілкування вистачає надовго. Адже вона — дівчина–позитив, дівчина–енергія! Це та людина, котра зуміла змінити своє життя, і при цьому залишитись собою: душевною та чистою.

— У дитинстві ти займалась і баскетболом, і плаванням, і танцями, і малюванням… Була непосидючою дитиною?
— Навпаки! У дитинстві я була дуже показово–зразковою дівчинкою. Мої батьки знали: варто мені побачити у хрещеної в руках гітару, і я завмирала від того, як вона грає та співає. Це завжди було таємною зброєю мами. Але з трьох років мама почала повторювати мені слова, що в подальшому житті зіграли важливу роль. Вона казала: «Хочеш досягти в цьому житті чого–небудь, роби все самостійно». Ось тому, свого часу, я самостійно записувалась у різні гуртки — була в постійному пошуку себе і середовища, в якому мені було б комфортно. Було дуже смішно, коли через місяць до моєї мами приходить жінка і каже: «Ваша дочка не сплатила за танці за цей місяць, але вона в нас одна з найкращих танцівниць, і тому ми вирішили зробити невеличку знижку і поспілкуватися з вами». А мама взагалі не була в курсі! Коли вона це почула, була шокована, а потім від радості розплакалась і сказала: «Доча, нарешті ти стаєш самостійною і мої уроки не пройшли дарма!»

— Ти охоче навчалась у школі? Хто справив визначальну роль на розвиток твоєї особистості?
— За період школи я побувала в усіх трьох парафіях: була і трієчницею, та з часом перейшла в ранг відмінників, а закінчила школу хорошисткою. Але мені нічого соромитись! У табелі в 11–му класі не було жодної трійки. У мене завжди були проблеми з українською мовою, але життя вирішило мене провчити. Тепер я веду передачу українською. Тому вчу і надолужую зараз. Можу сказати, що в нашому житті не буває раптових людей. Всі, хто нам зустрічаються, дані для якогось уроку або ж самоаналізу. Я, у свою чергу, вдячна своєму класному керівникові у школі Васечко Людмилі Миколаївні. Вона завжди була для мене показником справедливості, чистоти, мудрості і доброзичливості. Звичайно, не обходилося і без самоаналізу. Я знала: якщо хочу чогось досягнути в житті, мені треба бути у вічній гармонії зі своїм мисленням і розумом, розставити власні пріоритети і багато–багато працювати (на щастя, з останнім проблем ніколи не виникало).

— Ким мріяла стати у дитинстві? Часто дівчатка мріють про кар’єру моделі, співачки. Були подібні думки?
— У дитинстві хотіла бути вчителем — мені дуже подобалось навчати. Іноді я навіть так вчила уроки: виставляла всі свої іграшки і навчала їх. Можу сказати з упевненістю, що таким чином підготовлені уроки мені давалися куди краще! Після того, як я записалася до школи танцю, мріяла також стати великим хореографом. З віком мене вабила до себе і психологія. А потім я подумала, що можна було б поєднати дві мої мрії і бути не тільки гарним хореографом, а й людиною, яка завжди підкаже своїм учням. Про кар’єру співачки я мріяла з самого дитинства. Кожного ранку дідусь будив мене своїми піснями і від цього завжди було тепло і затишно на душі. У кожній його пісні відчувалась любов і теплота. І тоді я подумала, що в неї можна вкладати будь–яке почуття; пісня буде вічною. Я хотіла співати, співати гарно й проникливо. Немає недосяжної мети, таке трапляється лише тоді, коли ми самі ставимо якісь бар’єри.

— Чи легко дався переїзд до Києва? Що в тобі змінилось зі зміною кольору волосся?
— Я переїхала до Києва, тому що мені запропонували взяти участь у кастингу в балет Олександра Пономарьова. Я успішно його пройшла, але мені поставили одну умову: я повинна стати киянкою. Наступного дня я зняла квартиру в столиці і перевезла всі речі. Поговоривши з ректором інституту, перевелась на заочну форму навчання. У кожного буває життєвий вибір, і я його зробила. Коли переїхала до Києва, довелось за 4 дні вивчити концертну програму і відправитись у тур з Пономарьовим. Про мій переїзд знала лише мама, через місяць батько та дідусь з бабусею вже були просто поставлені перед фактом. Я самостійно зробила крок до дорослого життя.
Так, дуже багато тоді змінилось. Мені довелося повністю поміняти гардероб, стати більш епатажною. Але це пішло мені на користь. Спочатку було дуже важко звикнути до свого нового образу, протягом тижня я навіть не виходила на вулицю. Але пізніше я з цим звиклася і стала це правильно сприймати, і зараз мені дуже комфортно.

— Яке місце посідають танці у твоєму житті?
— Танці — це моє життя і частина мене. Я маю прекрасну можливість поєднувати красу танцю і красу голосу. Я весь час навчаюсь. У мені дуже багато самокритичності, але ця риса веде до постійної роботи над собою. І я вдячна Богу, що мені вона притаманна. Танцюю всюди і завжди — адже живу цим!

— З ким із сучасної естради підтримуєш дружні стосунки?
— Я взагалі дуже доброзичлива людина. Близько спілкуюсь з гуртами «Гарячий шоколад», «Ділема», Сашком Пономарьовим, Лілу, Іваном Дорном, Кузьмою Скрябіним (це мій друг і наставник).

— Колись в інтерв’ю ти казала, що любиш дивувати людей. У чому це проявляється? Розкажи трохи про ваші останні проекти.
— Зараз наш гурт «А.Р.М.І.Я.» активно працює над новою шоу–програмою. У ній буде багато сюрпризів для нашого глядача. Натура в нас така — дивувати! Тому ми постійно в залі. Також паралельно знімаємо передачі «Армія–спорт», де багато нових комплексних вправ. Нам подобається бути корисними для людей. Дуже приємно зустрічати жінок, які підходять і кажуть: «Дякую, я три місяці тому народила доньку і завдяки вам скинула вагу після вагітності та відновила свої попередні форми». Це насправді сильний стимул не зупинятися і дивувати вас. Зараз ми записуємо новий альбом. Відбір пісень — дуже важлива і серйозна справа, і тому ми не квапимо події. Альбом плануємо випустити ближче до весни. Новий кліп, що незабаром з’явиться, якраз присвячений нашій школі танцю і передачі «Армія–спорт». Відкриття школи ми плануємо на кінець лютого. Для нас це дуже відповідальна справа, з якою ми плануємо почати новий етап у нашому житті. Уся інформація є на нашому сайті в Інтернеті. Чекаємо вас!

— Чого побажаєш нашим читачам та молодим людям, які хочуть досягти висот у своєму житті?
— Завжди йдіть вперед по стежці до своїх бажань, не зупиняючись. Але найбільше мистецтво — робити ці кроки з посмішкою на устах і з чистотою в серці. Буде безліч перешкод, але якщо ви зможете піднятися, скинути з себе перші невдачі і непохитно стати на колишній шлях з високо піднятою головою — ви вже переможці в цьому житті. У світі немає нічого неможливого! Я отримую масу задоволення, коли бачу людину на своєму місці: у роботі, житті, коханні. Шукайте себе і любіть те, чим ви займаєтесь!

Місце народження: Чернігів.
Сімейний стан: незаміжня.
Улюблена музика: Lenny Kravitz, Aerosmith, Chris Brown, Shade, із нашої естради — Скрябін і Бумбокс.
Улюблені фільми: з філософською розв’язкою та комедії під настрій.
Улюблена цитата: основна мета в житті — любов до нього. Посміхайся, і світ обов’язково посміхнеться у відповідь.

Тетяна Грабовець, тижневик «Чернігівські відомості» №2 (983)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.