Чернігівка Дарина Дьяконова у 75 освоїла смартфон

— Ось я у фейсбуку. Ось наш хор, послухайте, як співаємо, — показує 76-річна Дарина Дьяконова, чернігівка, сторінку в соцмережі.

Добре володіє смартфоном. Не боїться, як то кажуть, щось наклацати, не те натиснути. А вдосконалила навички в чернігівському терцентрі на Левка Лук’яненка. Тобто в Чернігівському міському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чернігівської міської ради. Ходить у терцентр понад вісім років.

Смартфон почали освоювати недавно. Охочих дуже багато. І ровесники Дарини Лук’янівни, і молодші, і набагато старші, є навіть під 90 років. Стараються, вчаться. Адже в багатьох діти, онуки за кордоном. Подзвонив — і чуєш рідний голос, бачиш дитину на відео.

— Уже майже всі навчилися смски писати, — хвалить однокашників. — І смски, і повідомлення у вайбері, ват сапі, телеграмі, — називає соцмережі. Смартфон купила сама. Швидко навчилася користуватися.

Каже, що соцмережі використовує не суто для спілкування. А й для пошуку новин. І міських, і всеукраїнських.

Набираємо у фейсбуку слово «Весть». Знаходимо сторінку нашого тижневика. Бачимо різнопланову інформацію. І мирну, і воєнну. І весілля, і похорони. І кримінал, і сенсації.

— Цікаво, — ставить Дарина Дьяконова вподобайку.

Видно, що їй, справді, цікаво. Причому не тільки те, що на екрані. А й те, що навколо.

Не хоче журитися через низьку пенсію та стрімкий ріст цін. На продукти, на ліки, послуги. Насолоджується кожним днем, кожною хвилиною життя. Красивою осінню, килимом золотого листя, тихою безвітряною погодою.

Радіє, що сама зв’язала гачком шапку. Ошатну, білу. А нитки купила в «Аврорі», магазині низьких цін.

Старається вдягатися гарно, адже ходить у територіальний центр кілька разів на тиждень.

— Лежу вдома, тільки коли почуваюся недобре, — каже. — Коли тиск скаче. У молодості був низький. А тепер здебільшого або високий, або гуляє, стрибає з високого на нижчий.

Тоді Дарина Лук’янівна вдома. Спілкується з двома папугами. Вони будять рано. Але й заспокоюють.

Консультується щодо здоров’я з дочкою. Сільвія працює в Чернігівському районному центрі первинної медико-санітарної допомоги.

У Чернігів переїхали родиною 33 роки тому. Чоловік, нині вже покійний, був балетмейстером. Працював у Львівському театрі опери та балету. Та доля розпорядилася, що переїхали в Чернігів. І прижилися.

Дарина Дьяконова співала в хорі церков Михайла та Федора, у Катерининській. А також у греко-католиків.

— Душа найбільше тягнеться до них, — каже, згадуючи покійного отця Ігоря Сподара. — Хоча Бог в усіх церквах.

Джерело: сайт газети "Вість", Тамара Кравченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.