У селі на Чернігівщині 92-річна бабуся сама вішає фіранки на вікна і доглядає за своїм 70-річним сином

Отак буває в житті - все навпаки. Син військовий, все життя служив, мав сім’ю, але сталося непоправне, пов­ністю втратив зір і тепер став безпомічним. Що мо­жуть, допомагають діти, але найближче до сина його мама Галина Яковець. Вона готує їсти, пере, прасує, прибирає в будинку.

Перебуваючи у Малому Усті, нам селяни порадили розповісти на сторінках газети про непосидючу бабусю. Отож ми завітали до неї. Вона залюбки запро­сила нас до своєї малесенької теплої хатинки.

- Отут я проживаю, а у великому новому будинку, який збудував мій другий чоловік, якого вже поховала, проживає мій син. Ми колись купили цю хатинку, а поруч в одному дворі збудували новий будинок. Ця хатинка нам завжди слу­жила кухнею. У ній і піч, і грубка, є газова 4-камфорна плита, на якій я і тепер готую їсти. Ось подивіться, це я купила млинців і пельмені, зварила борщу. У магазин, хоч і далеченько, я ходжу сама, а велосипед веду, щоб легше було везти сумки з товаром, - розповідає бабуся.

У хатинці нас своїм гучним «гав-гав» зустріла собака Аза. Але послухала свою господиню і мовчки спостерігала за нами, а коли виходили, знову про­воджала своїм «гав-гав». На подвір’ї у бабусі квітнуть хризантеми, городу цьо­го року вона вже не садила, але сусіди її забезпечили всім: і картоплею, і ци­булею.

Галина Олександрівна розповіла, що народилась вона у Сосниці, все життя трудилась санітаркою у Сосницькій лікарні, має 44 роки стажу. Її перший чоло­вік загинув у автокатастрофі, з ним вони виростили двох синів. А потім вона зі­йшлася із своїм сусідом і переїхали жити до Малого Устя. Він був добрим го­сподарем, і дім збудував, і автомобіль у них був - одним словом гарно прожи­ли.

Галина Олександрівна з великим задоволенням провела нас і у свій новий будинок.

- Оце така веранда. А далі 4 кімнати: прихожа, дві спальні, вітальня. Повісила штори в одній кімнаті, а ще треба в іншій. Ось, дивіться, вже попрала і попра­сувала, готові. Крісла і диван купив онук, він живе із дружиною, яка проживала з нами по сусідству, під Києвом, наразі він військовий. А другий син проживає у Сосниці, у батьківському будинку. Я почуваю себе нормально. Ходжу, роблю якусь роботу, загрібаю листя - ніколи не сиджу без діла, У мене лише кіт і со­бака. А рецепт мого довголіття я знаю в чому: моя мати, я її забрала до себе доглядати, прожила до 100 років. Тому і я доживу у доброму здоров’ї., - упев­нено сказала бабуся.

Джерело: “Вісті Сосниччини”, Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.