Родина Чумаченків у величезній теплиці вирощує томати та огірки на продаж, а для душі - гігантські кактуси

Минулого року родина Чумаченків із Загребелля продавала кавуни. І виростили солодку ягоду власноруч на місцевих полях. Цьогоріч проект І «кавуни» скоротився до обсягів «для себе». Не посадили і гектарів кар­топлі. На площах, де росли кавуни і бульба, цвіте гірчиця розкішним жов­тим кольором під блакитним небом, шкода, що не мирним. Сидерат ще не достиг, а люди вже напитують, щоб купити насіння. Поле відпочиває під оксамитовою, квітучою ковдрою. А самі господарі навпаки - про відпочи­нок і не мріють. І вже з ранньої весни продавали перший урожай з власної теплиці.



«Бджола справу знає - вона мед збирає!» - так го­ворить народне прислів'я. Родина Чумаченків, що мешкає в селі Загребелля, вже була героями на сто­рінках нашого видання «Вісті Сосниччини». Ми пи­сали про вирощені кавуни на декількох гектарах. Та цього сезону кавунів майже нема, посадили тільки для себе. На чималих площах вирощували карто­плю. А нині і проект «бульба на продаж» закрили - не вигідно. На площах посіяли гірчицю, щоб земля відпочила. Та бджола справу знає... Так і Чумаченки, як ті божі комахи, не звикли байдикувати, адже лю­бов до землі має вік майже півстоліття. Колись за­ймалися вирощуванням розсади капусти, помідорів.

Реалізовували на ринку. І завжди поруч Ніна Миколаївна продавала квіти, яких на подвір'ї чима­ло. І про це захоплення 64-річної жінки ми також роз­повідали читачам раніше. Гектари у «річній відпуст­ці», та Ніна Миколаївна вже в травні вийшла на ри­нок зі свіжими огірочками, вирощеними власноруч у теплиці. Ніби і нічого дивного, у багатьох господарів є теплиці. Тільки ось такий «дім для рослин», який збудували Чумаченки, зустрічається вкрай рідко. Шириною 18, довжиною в 30 метрів. Та спочатку те­плиця була коротшою. В тому році посадили в ній го­родину, тільки не багато. І добудовували ще. Зараз теплиця складається з двох частин, одна з яких опа­люється.

- Кавуни в тому році садили вперше, - розповідає Ніна Чумаченко. - Насіння діти купували в інтернеті. Наймали людей сапувати. Затрати повернули, та очікуваного прибутку не сталось. Через погодні умо­ви велика частина не достигла і ми їх просто зали­шили на полі. І з картоплею вийшло розчарування. Урожай бульби продали увесь, але занадто низька ціна покрила тільки затрати, хоч і техніка своя, - ді­литься господиня.

У Філонівці в родини є земельна ділянка з будин­ком, де розташована вся техніка, приміщення для зберігання врожаїв. Там звели теплицю, адже давно ви­ношували думки спробувати ростити овочі в великих масштабах. Наступного року добудували і ось наприкінці зими посіяли насіння на розсаду.

- Я перці садила в лютому в будинку. І високорослі сорти помідорів для теплиці висіяла заодно.
Вже через місяць провела другий посів тома­тів для відкритого грунту. А коли помідори зі­йшли, відвезли їх у теплицю, там і дорощува­ли. Одна частина опалювалася, в ній посади­ли огірки. Для експерименту насіння огірків сі­яли двома способами: в стаканчики і прямо в грунт Розмістили по сусідству редьку і цибулю на зелень. Останні перші потрапили на реа­лізацію.

- Перша ціна на редьку була такою ж, як і привозна. Поступово знижувалася, та прода­ли всю. А цибуля не дуже пішла. Намучились трохи з нею, адже садили її насінням. Самі наїлись щедро, - сміється господиня, - і чи­мало заморозили, щоб не викидати. В травні пішли огірки. Перша ціна трималась сто гри­вень, як і в решти продавців. Тільки наші міс­цеві, то і купували люди добре. Довго ціна три­малася. Огірки не розчарували. А помідори з теплиці достигли на початку червня. Ціна теж трималась деякий час відповідною. Були по 90 гривень, 80, і так поступово знизилась. В теплиці висадили понад 350 стебел. Всі сор­ти високі. Насіння купували в інтернеті, всі сорти нові. Один з них жовтий «Ямамото».

Посадили також і чері «Сакура». Ох і красивий сорт. Суцвіття до півметра довжиною, на ньому помідорів тьма. Достигають зверху вниз. Солодкі, смачні. Але че­рез малий розмір плоду мало розкуповували. Та два по­купці чері були стабільні - тільки їх і брали через гарні смакові якості. Наступного року посаджу чері «Сакура»

У теплиці крапельний полив обов'язково, тільки стебел п'ять, для себе. Урожай помі­дорів з теплиці продали увесь. Та є чимала ділянка у від­критому грунті. Тут роками провірені «Санька», «Ляна» та інші. Цю розсаду висівали в березні, майже на місяць пізніше. І цей урожай вдалося частину реалізувати. Та вже за низькими цінами. Сезон помідорів у розпалі, тому ціна зовсім низька. Іноді хоч даром віддай. Та нічого, ще собі запасів на зиму не робили. Садили в теплиці ран­ню капусту. Теж продавали. Та з капустою справ хотілось кращих. Насіння зійшло, та чомусь довго не хотіло рости. Поки дійшла справа продавати, ціни впали. Залишилась частина нікому не потрібною. Є ще в нас огірки під від­критим небом. Площа не мала: 5 метрів ширина і 40 дов­жина. Ми здаємо їх тут, у Філонівці. Вибираємо через день. Сорти такі як «Бйорн», «Мадрілене». Це високо­врожайні гібриди. Вибирали такі, щоб не росли велики­ми. Хоча якщо десь сховається корнішон в листі, то че­рез декілька днів знайдеш підрощеного «пацюка», - по­сміхається Ніна Миколаївна. - В теплиці обламували ли­стя, пасинки, то сховатися огірочку було просто ніде. На городі стебла теж підв'язували, щоб легше збирати уро­жай, тільки вже не пасинкували.

Перці ростуть на грядці, тільки ще не достигли. Буду і їх продавати, тому всі бажаючі хай звертаються. Є і каву­ни на городі, але вже тільки для себе. Якщо будуть зайві, то можливо зовсім трохи винесемо на базар, та цілі такої нема, - розповідає Ніна Миколаївна.

На городі є цибуля, десь сотки дві. Добра вродила. Та господарі приклали біля неї праці. Садили насінням. Сапували 4 рази, доки вона випрямила гордо спину і змужніла. Сходи тонесенькі, як волосинки, а зілля на­хабно задавлювало. Та цей період минув і цибуля ще­дро віддячила за спасіння. Ніна Миколаївна закохана в землю. Таким був і її покійний чоловік. Разом сіяли роз­саду, ростили, плекали, дітей до праці привчали. Тепер вони два її міцні крила. Жінка зізнається, що іноді так ба­гато роботи, що хоч спати не лягай. Тільки уявити, скіль­ки овочів. Всі огірки підв'язані, помідори. А ряди довже­лезні. Росте і картопля, але вже тільки для себе.

Біля будинку поселилась одна екзотична рослина, про яку ми також раніше розповідали в газеті, - це кактус. Нині красень виріс просто королівського розміру і квіт­нув неймовірно. Дійсно цар, адже не боїться лютих мо­розів і спокійнісінько собі зимує, розлігшись на камінні. Ніна Миколаївна посадила відросток в інше місце і той впевнено, швидко розрісся і вже став принцем! Гени - така справа!



- А чи є у вас ще екзоти? - поцікавились.
- Раніше купила хурму. Деревце прийнялось, тро­хи підросло. А зими не витримало, змерзло повністю. Раніше читала про ківі, що його вирощують. Але потріб­но дві рослини: жіночого та чоловічого роду. Купити мож­на, тільки ніхто не дасть гарантії, що молоді відростки саме такого роду, як треба. Досвід з хурмою переконав, що більше ніяких екзотичних новинок не хочемо садити, - жартома розповідає господиня.

Щоденно праця, праця, праця. Як ті бджілки, що з са­мої весни і до осені гудуть. Доки соти не наповняться медом - ніякого відпочинку. Поля, де минулого року ви­рощували кавуни і картоплю, засіяли гірчицею.

Досвід переконав, що не варто поки ці культури сади­ти. Та і землі треба перепочити. Колись грунти засівали фацелією для відновлення. І самі любувались рясним, фіолетовим цвітінням! А яке диво, коли оксамитове поле вкрилось яскравим жовтим кольором! Така краса, що аж дух захоплює. Ніби чиясь талановита рука намалювала святі кольори душі України - безмежне полотно жовтих квітів та блакитне, безкінечне, вільне небо... Не мирне, на жаль...

Гірчиця вже наливає насіння. Скоро роди­на Чумаченків буде молотити сидерати і зби­рати урожай, про який вже зараз запитують люди. В минулі роки вже мали справу з гірчи­цею. Комбайном молотили, і Ніна Миколаївна продавала її на ринку. Восени багато господа­рів сіють цю культуру на своїх ділянках, щоб по­кращити землю. Якщо ціна на неї приміром 70 гривень за кілограм, то вона віддавала за 50, аби купували. І цієї осені за ціною не потягнеть­ся, аби збути.

- Люди вже зараз запитують, чи будемо її продавати. Кажу всім: так, звертайтесь!

- А які плани у вас на наступний рік? Чи поса­дите кавуни знову? - цікавимось.

- Важко сказати. Все підкаже отриманий дос­від. За рахунок реалізації овочів ми нарешті по­крили затрати на будівництво теплиці. І це при тому, що всі роботи ми виконували самі. Лише один раз наймали родину переселенців, що жи­вуть в Філонівці, посапувати бур'яни. Часи за­раз не найкращі, самі розумієте. Є можливість трудитися - дякуємо нашим мужнім воїнам і Богу, - говорить Ніна Чумаченко.

Трударі, шана вам і повага за вашу невтомну працю і мозолі! Хай наступні врожаї щедро родять вже під мирним небом!

Наталія Матвієнко, “Вісті Сосниччини” 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.