У Варві працює диво-ветеринар, який рятує тварин в безнадійних випадках

На заздалегідь домовлену зустріч я, на жаль, запізнився. Ніяк не міг розібратися з функціями диктофона, а без нього було б неправильно їхати на розмову з юнаком, про якого вже встиг почути стільки гарного, захопливого, навіть дивного у наш час…

Потрапивши нарешті на вулицю Лесі Українки, зупинився біля потрібного мені будинку. Зателефонував. Артем Рокочий відповів і вибачився, що зараз не вдома – бо в нього терміновий виклик і за 15 хвилин буде.

Вже скоро з-за рогу перехрестя вигулькнули два авто – спочатку “Жигулі”, а за ними “Шкода”. Навпроти обійстя Рокочих легковики зупинилися. Водій “Жигуля” хутко вискочив з кабіни, прочинив задні дверцята і вже тримав на руках невеличкого песика. Артем, привітавшись з нами, сказав:

– Ходіть за мною!



Зайшовши до приміщення ветиринара, я був здивований і вражений одночасно. Куди я потрапив?.. Це ж справжня клініка ветеринарії, із сучасним діагностичним обладнанням для діагностування і лікування хворих тваринок.

Вже згодом, під час розмови з господарем затишної, ідеально чистої, з комфортним теплом кімнати, я дізнався, що тут побували клієнти навіть з Маріуполя. Вони теж не повірили своїм очам. Схвильовано промовляли вголос:

– Хіба таке може бути в селі? Фантастика!

Оглядаючи лікувальний міні-заклад, я водночас спостерігав, як, прилаштувавши фонендоскоп, 26-річний лікар-ветеринар вислуховує маленького чотирилапого пацієнта. Далі я вже уважніше прислухався до розмови. Власник хворої тваринки, хвилюючись, говорив про його нездужання. Ветлікар, встановивши діагноз, констатував:

– У вашого песика пухлина молочної залози. Є необхідність видалення новоутворення, але в собачки слабке серце, аритмія. До того ж, Ви сказали, що їй 14 років. Для пекінеса це досить поважний вік. Є ризики – чи витримає він оперативне втручання. Що краще? Звичайно, видалення пухлини. Вашому улюбленцю це може продовжити життя на 2-3 роки.

Якщо згодні на оперативне втручання, мусите дати письмову згоду.

Клієнт розмірковував, а потім сказав:

– Пораджусь вдома з дружиною.

Взяв на руки пухнастого і неспішно вийшов з кімнати.



А ми з Артемом влаштувалися на стільцях один проти одного і я увімкнув диктофон.

– Артеме, сучасна молодь намагається обирати професії програміста, ІТ-спеціаліста, юриста, фінансиста, а ти обрав ветеринарію…

– Ще навчаючись у 9-ому класі Варвинської районної гімназії, я мріяв стати ветеринарним лікарем. Моя мама, Світлана Миколаїівна, не перечила тоді моєму вподобанню. Хоча зараз, споcтерігаючи за моїм ненормованим робочим днем, який нерідко переходить у вечір, а то й ніч, можливо, була б іншої думки.

Тато, Володимир Іванович, зоотехнік за професією, дуже підтримував мій вибір. А одного разу, ми тоді закололи кабанчика, вирішив влаштувати мені екзамен-тест. Налив мені у кружку ще теплої свинячої крові і сказав: “Зараз ти повинен її випити. Це буде свідчення того, що неодмінно станеш лікарем.” Я вже й руку простягнув, та тут нагодилася мама і дуже нагримала на тата. Тож того незвичного напою скуштувати не довелося. Але моя мрія відтоді зміцнилася ще більше і, як крилатий птах, летіла в майбутнє.

Дуже заохочував, переконував вступати до вишу, де є факультет ветеринарії і мій хрещений батько Юрій Володимирович Павлішен. На той час обіймав посаду заступника начальника головного управління ветеринарної медицини в Чернігвській області. Нині очолює управління Держпродспоживсліжби нашої Чернігівщини.

– Що переважало при виборі професії?

– Головним стратегічним напрямком була і є медицина. В моєму випадку – ветеринарна. Хотілося, до цього прагну і зараз, змінити сам підхід до ветеринарної терапевтичної практики. Діагностувати захворювання не “на глазок”, а за допомогою сучасних інноваційних технологій і новітнього обладнання. Головна мете – вилікувати тваринку, домогтися якнайшвидшого її одужання.

– Де здобув грунтовні знання?

– У Сумському національному аграрному університеті чотири роки вчився на бакалавра. Ще півтора роки знадобилися, щоб опанувати освітній курс магістратури. Потім рік служив у ЗСУ. Згідно професійного спрямування рік працював у Прилуках, пів року – у Варві.

Дивлячись на застарілі методи лікування у ветзакладах, вирішив створити своє, як Ви бачите, хірургічно-терапевтичне відділення.

Зараз я знову навчаюсь у рідному виші, але вже в аспірантурі – на кафедрі хірургії. Дають трохи викладати. Лекцій студентам ще не читаю. Демострую їм практичні уміння. Це ще лише перший рік аспірантури, попереду ще три. Після навчання одержу звання кандидатат ветеринарних наук. Керівництво закладу хоче залишити мене на кафедрі викладачем. Але в мене поки що такої мети немає.

– Артеме, я знаю, що ти не просто лікар, ти лікар-рятівник. Розкажи, як рятував власного котика?

– Це було на початку лютого, перед війною. Він пішов з дому і не повернувся. Його не було дві доби. Наша сім’я була в суцільному стресі. Де тільки не шукали, але не могли знайти.

Промайнула думка, що він міг заблукати і потрапити в електропідстанцію, яка знаходиться в нас на вулиці. Я пішов туди. Двері споруди були розбиті. Можна було залізти і подивитися, що там, всередині. Я ж лише зазирнув, а там навіть електрощити не були закриті на замок. Просунувши у отвір голову, почув звук. Він був схожий на жалібний писк котика.

Промайнула думка, можливо його вдарило струмом. Поїхав у РЕМ. Його працівники спочатку належно не відреагували і їхати відкривати підстанцію не поспішали. Я хвилювався, гаяти час не можна було. Зателефонував у Чернігів, у кол-центр. І ми нарешті поїхали.

У тій злополучній трансформаторній ми його і знайшли. Він провалився між щитками, що прикріплені до металевих сваїв, у резервуар для охолодження підстанції. Пролежав там, мабуть, годин з дванадцять. Мав температуру 34 градуси. Як правило, при такій тварини вже не живуть.



Відігрівав його, тримав пульс на кисневому концентраторі. Киснем допомогли медсестри Прилуцької лікарні. маленький був у комі майже три дні. Вилежався, відійшов, вижив. Але потім знову помандрував з дому і десь таки загинув. Бо після тривалого переохолодження у нашого Брауна не було ні слуху, ні нюху, мав виражену глаукому на лівому оці. Практично він не бачив.

Про Брауна тепер лише спогади. Шкода, звичайно, що все так сталося.

– Артеме, одна клієнтка привезла у твою міні-ветлікарню теж дуже пошкод­женого домашнього улюбленця. Ти рятував його. Тваринка нині живе, відновлюється, а власниця дуже вдячна тобі за її врятованого Сажика.



– Дуже схвильована жіночка принесла котика – його збив автомобіль. В результаті важкої травми був пошкоджений хребет, напівживий пацієнт не міг справляти фізіологічні потреби.

Були такі міркування, щоб вдатися до евтаназії (припинення життя у швидкий та безболісний спосіб). Та людяність перемогла. У понівеченої тваринки не був пошкоджений спинно-мозковий канал, лише компресія і частково втрачена іннервація на задніх кінцівках. Тож було прийнято рішення – лікувати.

-У твоїй лікарській практиці, мабуть, часті випадки, коли обов’язково потрібне те тільки терапевтичне, а й хірургічне втручання.

– Переселенці із Соледара, що в Бахмутському районі Донецької області привезли хворого кота. Дуже страшного на вигляд: мертве, брудне, пошматоване вухо гноїлося понад п’ять днів. Це так його покусали собаки і занесли інфекцію. Бактеріальні ферменти зруйнували шкіру, підшкірну жирову клітковину, дійшли до хряща. Його і вушну раковину частково видалив. Далі було потрібне довготривале лікування обов’язково під наглядом лікаря. А в мене якраз стартувала двотижнева сесія. Тож я забрав хворого із собою у Суми. Там повністю вилікував. Повернувшись з навчання, передав “Ушастіка” власникам. Подібні випадки – не рідкість.




Крупноплодна собака-мамочка не могла розродитися протягом двох днів. Коли потрапила до мене, цуценята всередині були вже мертві. Термінове видалення приплоду було конче необхідним. Бо до ранку собака не дожила б. Не зважаючи на досить пізню пору доби, взяв у руки скальпель. Шість маленьких уже виділяли СО 2. Операцію завершив вже о другій ночі.

Хочу розповісти ще одну історію з практики. Біля автостанції було збито автомобілем собаку, названа після операції Жом. При першому огляді складалося враження, що бідося побував під колесами декількох авто. На вигляд – ніби пожована.

Детальне обстеження засвідчило, що в нього зламані ребра, таз, челюсть. Собака виявилася безпритульною, за неї ніхто не хвилювався. Рятував тяжкопораненого разом з воїном ЗСУ. На війні він був парамедиком і взагалі універсальним бійцем. Теж отримав дуже важкі поранення і його демобілізували.

В той день він прибув у рідну Варву. До 12-ої ночі ми з ним боролися за життя ледь живої тварини. Принаймні, стабілізували дихання. З кожним днем прооперованому ставало краще. Мій напарник-рятівник забрав його додому. Собаку викупали, постригли і він нині схожий на породного гарного кобелька. Ті, хто бачив його раніше, тепер не пізнають старого Жома. Бо після купання брудна коричнева шерсть стала білою.



-Коли їхав до тебе на зустріч, крім диктофона, прихопив з собою записник. На його обкладинці бульдог в окулярах. Тому питання до тебе незвичне: чи потребує собачий і котячий зір відповідних діоптрій.

-Собачкам інколи призначають окуляри, але сонцезахисні. Це в тому випадку, коли була проведена операція на сітківці ока. Після такого оперативного втручання прооперованим протипоказані сонячні промені.

– А крапельниці нашим чотирилапим друзям ставлять?

– Так, інфузійна терапія проводиться. Це крапельне введення відповідного, призначеного лікарем розчину для рятування життя тварин і ефективного лікування.

– Чи потрібно знати психологію підопічних, які потрапляють до тебе на лікування?

– Психологію тварин обов’язково треба знати. Необхідно оцінювати їх психологічний стан, пристосовуватись до нього. Психологічні знання насамперед потрібні власникам вихованців.

Мій знайомий – досвідчений кінолог-варвинець Юра говорить: “Виховувати свого улюбленця потрібно лише любов’ю. Не можна поводитися агресивно, показувати, що ти головний. Тварина може образитися і колись її реакція буде відповідною.”

– Чи болять у собак зуби?

– Запитання якраз на часі. Бо саме сьогодні відбувся стоматологічний прийом. Проводив чистку зубів тварини. Її ротова порожнина була у запущеному стані: гінгівіт (утворені камені проникли під десну), пародонтоз, виражена язва до кості.

Давно відомий вислів: “Ми несемо відповідальність за тих, кого приручили” стверджує, що за тваринами треба дбайливо доглядати. Так, зокрема, молочні зуби повинні випасти. Стимулювати цей процес необхідно дитячими зубними силіконовими щітками. Щодо загальної гігієни, то є шампуні окремо для лапок, шерсті, носика, вушок. Словом, для всіх частин тіла.

Далі господар лікувального кабінету знайомить мене з новітньою медичною апаратурою, яка в нього є:

– Це мікроскоп – для мікроскопії різних агрегатних станів. Якщо простіше сказати, з його допомогою розглядаю дрібні, невидимі для ока предмети у збільшеному стані.

Прилад поряд – ультразвуковий апарат, використовую для діагностики пацієнтів з допомогою ультразвукових хвиль. Це найкращий метод діагностики всіх органів і систем.

Он там, навпроти – хірургічний стіл з необхідним інструментарієм і розташованим над ним операційним світильником.

Прагну освоїти гастроскопію – дослідження стравоходу, порожнини шлунка. Уже цілеспрямовано збираю необхідні комплектуючі. Собаки можуть ковтати різні інорідні тіла – носочки, маленькі м’ячики, іграшки і т.д. Ось за допомогою такого зонда (показує), передавача на монітор, можна спостерігати, що там, в середині, а також візуально оцінювати стан слизових оболонок черевної порожнини.

– Артеме, весна, літо, собачки люблять гуляти, а кліщі – нападати…

-Коли тварину кусає кліщ, в кров вприскується мікропаразит бабезія. Вона поселяється в еретроцитах, ферментних елементах крові, які переносять кисень до всіх структур і органів.. Якщо ви не знаєте, що в тварини кліщ, – запускаєте цей процес. Тоді з кожним днем паразит розмножується в геометричній прогресії. Чим більше їх виростає в крові, тим більше еретроцитів вражається. Якщо чисельність перевищує 20 %, тварина може загинути. При такій кількості паразитів треба переливати кров. Нещодавно я це робив. Спочатку шукали донора. Знайшли і здійснили переливання. Лайці перелили 100 мл крові, це була достатня кількість, за дві доби їй стало краще, собака одужувала.

-Твоя професійна діяльність вимагає розумових і фізичних зусиль, сміливості у прийнятті рішень, фізичної витривалості.

-Фізичний і морально-вольовий гарт здобув у туристському клубі “Ніка”, який відвідував 4 роки.Особливий вишкіл пройшов під час походу Гірськими Карпатами. Подолання крутосхилів, стрімкі підйоми вимагали величезних зусиль. Йшлося дуже важко, часом неймовірно важко.

Мені було тоді чотирнадцять, у групі – наймолодший. Піт суцільною пеленою вкривав обличчя, застеляв очі. Натруджені під вагою рюкзака плечі, стомлені ноги ніби просили: “Та кинь ти той наплічник”.

Коли останній кілометр був подоланий, до мене підійшов наш керівник Олег Леонідович Прима, поклав руку на плече і сказав: “Роккі!” Так він оцінив мою перемогу над собою. Відтоді у колі товаришів це моє друге ім’я. (Роккі – герой американського фільму, який, незважаючи на непереборні труднощі, виходив на ринг і перемагав – прим. автора).

Згодом, коли подорослішав, я вже впевнено крокував високогір’ям Карпат. Здійснив успішне сходження на Говерлу.

…На карпатських спогадах ми завершили розмову. Я подякував Артему, що виділив на неї свій дорогоцінний час.

Вимкнув диктофон і про себе констатував: які ж цікаві і повчальні були розповіді меткого, енергійного, висококваліфікованого, залюбленого у свою справу лікаря ветеринарної медицини – лікаря-рятівника.

Василь Скоромець, фото автора і зархіву героя розповіді, сайт "Слово Варвинщини"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.