Дедалі менше родин тримають в особистих господарствах корів. Молодь зовсім не хоче цим займатися. Та це не про 20-річну Надію Левіну із Сваричівки. Разом із свекрухою вони розводять ще й породистих собак. Тож про бізнес, який став задоволенням, - наша розповідь.
Надія Левіна два роки тому переїхала із Криму на Ічнянщину. У Сваричівку її забрав жити чоловік Віталій, з яким познайомилися у горах під час однієї з екскурсій. Хлопець теж родом із українського півострова, але дев’ять років тому із матір’ю Любов’ю покинули малу батьківщину та оселилися у селі нашої громади. Тут і залишилися жити і працювати.
- Я завжди марила домашнім господарством. Мріяла тримати худобу, птицю. Вони мені навіть снилися. А корів вперше в житті побачила тоді, коли Віталик привіз мене до своєї мами у Сваричівку, - розповідає Надія. - Зразу боялася до них навіть підходити, переживала, щоб тварини мене не вдарили, бо одна із них брикається. Зараз уже вмію сама доїти, а з молока робити все, що тільки можна. Мама (так Надія називає свекруху - Abt.) всьому навчила.
- Надя занурилася у господарство так швидко, наче вона все життя цим займалася, - хвалить невістку 50-річна Любов Панич.
У Люби «кримської», так Надину свекруху називають односельці, декілька гектарів городу, корови, птиця, ще й розплідник породистих собак.
Віталик наразі працює в Києві, тож вся сільська домашня робота лягла на плечі жінок. Чоловік допомагає, як приїжджає на вихідні.
Раніше вирощували і продавали в столиці городину. Потім вирішили займатися молочною продукцією - це вигідніше. Вони тримають три корови. Доводиться чимало працювати біля худоби, переробити молоко, відвезти на продаж. Від однієї корови мають в середньому 15 літрів молока за добу.
- У понеділок, вівторок та середу збираємо молоко і даємо йому прокиснути до п’ятниці. А потім робимо з нього сметану, сир. Робимо і своє масло, - пояснює Надія. - Доки навчилася робити якісну продукцію, у брак пішло, напевно, близько тонни молока. Суто для себе вже самостійно роблю йогурти, а також смачні тверді сири: сулугуні, моцарелу. Ми, до речі, теж дуже любимо й молоко.
Щонеділі власною автівкою везуть свій набіл до домівок замовників, серед яких більшість ічнянців. Решту продають на базарі.
- Це така робота, на якій немає ні вихідних, ні свят, ні спокою. Інколи буває важко, але ми із мамою любимо цю справу. Хоча зараз прокидаюся десь о восьмій, - зізнається молода господиня, адже скоро стане мамою. - Тож корови доїть мама, а я їх годую.
Родина має ще й два гектари землі, яку засівають. Там і корови влітку пасуться. Вирощують буряки, картоплю, гарбузи, словом, все, аби і собі із чогось страви приготувати, і худобу нагодувати. А щоб на землі працювати - купили необхідну сільськогосподарську техніку. Тож Надя освоїла і кінну косарку, і гребку, навіть трактор вміє водити.
Поки розмовляли із жінками у хату попросився красень-пес чорно-білого забарвлення, пошкрябавши лапами удвері.
- Наш Ламанш, йому чотири роки, - представляє його Любов. Розумний собачка спокійно вмощується на підлозі, щоб бути поблизу господині. Потім починає лащитися і дозволяв себе погладити. - Це незлобна порода собак, у неї немає агресії.
Коли поцікавилася у Надії ким вона себе бачить у майбутньому, вона відповіла:
- Знаходжу вільний час і використовую його для рекламування розплідника у соціальних мережах. Продаю маленьких песиків, яких вирощує мама. Це ще один бізнес нашої родини, - зазначає Надія. - Тож хочу вивчитися на маркетолога.
ДОМАШНІ ВИХОВАНЦІ БОРДЕР-КОЛІ
Пані Любов дуже любить тварин. Жінка згадує, що колись у Сваричівці тримала п’ятеро коней, які привезла із Криму, потім їх розпродала. А шість років тому купила пса породи бордер-колі, щоб пас корів (згідно з дослідженнями, проведеними вченими з Університету Британської Колумбії під керівництвом Стенлі Корена, бордер-коллі є найрозумнішим собакою серед усіх порід). Потім вирішила розводити цуценят такої породи, вона їй дуже сподобалася. А тепер має офіційно зареєстрований розплідник, якому два роки. Звісно, утримання та догляд собак - задоволення не з дешевих, каже пані Люба, проте вважає це своїм покликанням.
- У нас дорослих п’ять собак та стільки ж п’ятимісячних цуценяток, - уточнює Любов.
Власниця продає цуциків по Україні, проте більшість із них вже мають нових господарів у Польщі. Один також поїхав у нову родину в Грецію, ще один - в Естонію. Загалом із Любиного розплідника виросло понад сто цуценят бордер-колі.
Господарка тренує чотирилапих на облаштованому майданчику, де вони долають смугу перешкод. Вона постійно з ними у контакті. Також Любині песики успішно виступають на виставках і різних змаганнях.
Так Ламанш і Вікі є призерами - виграли друге і третє місця, у Іриски - восьме.
На фото - Любов Панич тренує собак
На фото - Надія Левіна тренує собак
ПОШУК ЗАГУБЛЕНИХ ЯК ВОЛОНТЕРСТВО
А ще домашні улюбленці задіяні у пошуково-рятувальній діяльності. Маючи освіту ветфельдшера та кінолога-заводчика, Любов Панич невдовзі вивчилася й на кінолога-рятувальника. І почала тренувати команду своїх собак. Вже долучалися до пошуків зниклих людей.
Зокрема, останній такий випадок у нашій громаді трапився влітку минулого року. У лісі заблукала дівчина і рідні звернулися за допомогою до Люби. Разом із собакою Корі вони виїхали на пошуки і, попри те, що надворі дощило, тварина вийшла на слід та знайшла дівчину, яка сиділа у полі серед соняшників.
- Шукали за допомогою методики ментрейлінг. Це переслідування людини за її індивідуальним запахом, - охоче розповідає Любов. - Цей спосіб допомагає швидко і ефективно знайти людину, що загубилася, за наявності будь-якої речі з її індивідуальним запахом від місця, де її бачили востаннє.
А на запитання скільки коштує така послуга, Любов зазначила, що це її волонтерська діяльність і на цьому грошей не заробляє.
- Знайти зниклого - ось це справжня винагорода, - каже власниця розплідника. Зараз у неї підростає нове покоління майбутніх чемпіонів та рятувальників.
Джерело: газета "Трудова слава" від 09.02.2023, Світлана ЧЕРЕП
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: собаки, корови, Сваричівка, Левіна, Панич