Життя в Ірландії очима чернігівки

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило нову хвилю масової міграції українців. Кілька мільйонів співвітчизників, насамперед жінок із дітьми рятуючись від небезпеки, виїхали за кордон. Серед них - чернігівка Ірина Дейнеко разом із донькою Нікою та сином Нікітою, якому на момент подорожі виповнилося трохи більше року. Жінка в Чернігові займалася підприємницькою і громадською діяльністю, вона - керівниця цертру розвитку для дітей і підлітків «Лідер». З початком повномасштабної війни родина залишалася в Чернігові, проте черговий «прильот» поблизу будинку спонукав терміново пакувати валізи і шукати безпечне місце для життя. Кілька місяців Ірина разом із дітьми провела в Ірландії. Вона поділилася своїми враженнями про життя в цій північній країні, жителі якої прихистили кілька десятків тисяч українських біженців.





Враження про життя в Ірландії

За 4 місяці проживання в Ірландії Ірина з дітьми були в трьох різних частинах країни: Донегал - північ, Тарберт - південь, Кутхіл - майже центр. «І скрізь нам були раді, нам допомагали і підтримували наче рідні люди! Іноді зупинялися просто на вулиці, почувши нашу мову, брали мене за руки і плакали!», - ділиться чернігівка.

Вони жили в невеликих містечках, де всі один одного знають, майже немає злочинності, а місцеві жителі - привітні, щирі та відкриті. Ірина вдячна ірландцям за прихисток під час війни і готовність підтримати, розділити тяжкі часи українців.

Водночас вона зауважує, що життя в невеликих містечках кардинально відрізняється від столиці Дубліна та великих міст. «Це буде зовсім інша Ірландія», - наголошує українка. Хоча мова в Ірландії англійська, однак має свою специфіку, й зрозуміти вимову місцевих виходило не завжди.





Ірландія має суворіший клімат, аніж в Україні, але місцеве населення не має звички занадто тепло вдягатися, хоча вітри дують дуже пронизливі. «Можна зустріти людей в куртках і шортах. Або батьки везуть дитину в візочку - немовля вкрите, але ніжки голі, без шкарпеток, так і хочеться вкрити», - розповідає Ірина.

- Українців одразу вирізняє серед місцевих теплий одяг, але поступово всі проходять адаптацію.

В Ірландії, за словами чернігівки, дуже часто дощить, зранку - сонце, після обіду - дощ, або навпаки. Навіть є приказка - «якщо довго жити в Ірландії, можна не помітити, як до руки приросте парасолька».

Країна надзвичайно зелена, має багато мальовничих краєвидів, особливо поблизу океану. Місцеві жителі бережливо ставляться до природи. Якщо йтиме будівництво і там буде рости дерево, то зроблять все, аби його зберегти, навіть більше - вписати в загальний екстер’єр.

За словами Ірини Дейнеко, іноді складається враження, що будинки ірландців ніби розташовані в лісі. «Всі живуть в лісі, природа - серед міста, і люди максимально інтегровані в природу», - розповідає про свої спостереження Ірина Дейнеко.

Ґрунти в Ірландії кам’янисті, тому про розвиток землеробства говорити не доводиться, але добре розвинуте скотарство - місцеві фермери вирощують коней, корів, овець.
















Традиційні родини

Чимало родин в Ірландії є багатодітними, традиційно 5-6 дітей. Ірина зі своїми дітьми проживали в готелях. В одного з господарів готелю було 6 дітей, і це не вважається багато, натомість у його батьків було 10. Старше покоління свого часу виховували в родинах по 10-12 дітей. До речі, чоловіки дуже включені у догляд і виховання дітей. Досить часто можна зустріти татусів, які гуляють із візочками.

Вихідні в Ірландіі прийнято проводити з родиною. Якщо ви без попередження напишете чи зателефонуєте ірландцю у вихідний, то на вас просто ніхто не відреагує.

Зараз місцеве населення достатньо заможне, у тому числі завдяки державній підтримці. Заробітна плата на будь-якій позиції не може бути нижчою, аніж 10,5 євро за годину. «Звісно, у посадовців зарплата може бути 15 євро на годину, але в прибиральниці, приміром, не може бути менше 10,5 євро», - пояснює Ірина.

Відтак, і вчителі, і фермери, мають достатньо високий рівень доходу і можуть забезпечити гідний рівень життя.

Крім цього, держава надає молодим родинам будинки на виплату. Перший внесок є порівняно невисоким, принаймні, працюючі ірландці можуть його сплатити. Нові будинки повністю готові до проживання, навіть обладнані сучасною побутовою технікою.

Також в країні досить розвинута система соціальних виплат. Іноді людям вигідніше отримувати соціальну допомогу від держави, аніж працювати. Так, мати-одиначка отримує від держави 250 євро щотижня, плюс - 140 євро в місяць на іграшки.

Транспорт

За словами Ірини, громадський транспорт в Ірландії не дуже розвинений, особливо між маленькими містечками чи селами. Місцеві жителі мають авто і користуються ними. Служба таксі працює у великих містах, хоча це дорого.

«Якщо вам вкрай потрібно буде дістатися до якогось населеного пункту, то може виявитися, що автобус ходить туди один раз чи двічі на тиждень. Одного разу мені допомогли поліцейські, які відвезли своїм автомобілем», - зазначила Ірина Дейнеко.

Також дороги часто навіть в населених пунктах не мають тротуарів, і йти до парку, приміром, із дитячим візочком доводиться проїжджою частиною. Тому місцева влада оперативно відреагувала і видала українцям світловідбиваючі жилети, аби люди були помітні здалеку. І користування ними було обов’язковим.



Крім цього, в Ірландії спростили механізм отримання водійських прав. Незважаючи на те, що в країні - лівосторонній рух, деякі українці отримали посвідчення і придбали теж авто.

Освіта

Навчальні заклади можуть відрізнятися між собою виглядом, своїми правилами, але спільним є те, що директор школи в громаді є авторитетною і популярною людиною, як мер. Він залучений до громадського життя.

До школи ірландські діти починають ходити з 4 років. Молодша школа триває до 12 років, і її діти дуже люблять. Бо там поширена ігрова форма діяльності: діти досліджують ліс, святкують день народження чийогось пса або влаштовують день морозива чи какао.
У старшій школі, що починається, із 13 років, додаються ті ж предмети, що й мають українські школярі. Але обов’язково викладаються незвичні для українців предмети - психологія, бізнес, мистецтво, театр, ліплення.

Кожна школа має свою спеціалізацію. Може бути розподіл за статтю дітей - окремо хлопці й окремо дівчата. Є релігійні школи, місцеві стверджують, що там до учнів більш лояльне ставлення.
Донька Ірини відвідувала ірландську школу, водночас займаючись дистанційно в чернігівській. В ірландські школи українських дітей брали до тих навчальних закладів, де були вільні місця. При цьому намагалися максимально допомогти інтегруватися дитині, забезпечити її усім необхідним шкільним приладдям.

Медицина

Медицина, на думку Ірини як мами двох дітей, відрізняється від української кардинально. До компетенції лікаря, який працює в маленькому містечку, наприклад, не входить слухати дихання дитини, чи немає запалення, коли вона застуджена. «Якщо дитина захворіла, лікар опитує маму про симптоми, виписує антибіотик і відправляє додому лікуватися. Якщо ми хочемо, аби дитину послухав лікар, то маємо їхати в інше місто, куди автобусом добиратися десь 3 години. Але перед цим варто записатися, черга може бути на два тижні вперед», - говорить Ірина Дейнеко.

Прийому алерголога можна чекати і пів року.

Волночас усі послуги можна отримати в приватних клініках, звісно, це дорого. Дуже вартісна стоматологія. Пломба може коштувати до 800 євро. Саме тому, коли не було війни й існувало пряме авіасполучення Дублін-Київ, деякі ірландці літали до України за медичними й б‘ютіпослугами, тому що ціни значно нижчі, а якість - на високому рівні.

Їжа

За оцінками чернігівки, ірландці не дуже дотримуються здорового харчування. Більше харчуються у фаст-фудах, полюбляють смажену їжу, м’ясо, рибу в клярі. Ресторани європейської кухні, до яких звикли українці, зустріти в ірландській провінції майже неможливо. Навіть свіжу рибу купити було спочатку складно, вона продавалася виключно копчена або солона. Проте ірландці реагують на запити українців, і тепер у продажу є і свіжа морська риба.

«У нашому готелі господар постійно купував заморожені напівфабрикати. І дуже дивувався, що млинці можна приготувати самому з борошна і яєць», - зауважує Ірина.

Кава в ірландських закладах відрізняється теж від тієї, яку продають в Україні. Вода в Ірландії очищена і навіть у бутильованій відчуваються домішки.

Дітям батьки дозволяють їсти цукерки з раннього віку і газовані напої, що точно не сприяє здоров’ю.

У дорослих поширена культура відвідування пабів. Алкоголь хтось споживає в міру, а хтось не дуже.

Водночас місцеве населення залишається активним і в понад 80 років. «Ірландці ніколи не поспішають, ведуть дуже розмірене життя, без стресів на природі, що й сприяє довголіттю. На мій погляд, зараз найбільший стрес для них - українські переселенці», - розмірковує Ірина Дейнеко.

Ірландія та Україна

Українці більш активні, швидкі. Роботодавці в Ірландії, до яких прийшли працювати українські біженці, дивуються, що певний обсяг роботи можна виконати так швидко. Ірландці роблять якусь роботу за два-три дні, а українці - за день.
Так сама були й здивовані ірландські чоловіки, в родини яких прийшли прибрати будинки українки. «Їхня реакція була - вау, а що може бути так чисто? Просто ірландці вважають, що чистота в будинку - це не та необхідність, на яку варто витрачати свій час», - говорить Ірина. Така їхня особливість.









Ірландія, за словами Ірини Дейнеко, - це та країна, яка дуже багато зробила для українських біженців в умовах війни - наші люди там мають житло, кошти на їжу або безкоштовне харчування, соціальні виплати, в яких вони прирівняні до корінного населення.

«Влада Ірландії розраховує, що багато українців залишаться тут жити і працювати, адже країна теж має демографічні проблеми через міграцію молоді до США та Британії. Крім цього, українці можуть стати новою силою та енергією для країни, оновити її генофонд, адже йдеться про приїзд кількох десятків тисяч переселенців з України», - завважує чернігівка.

Між тим, українці - унікальні в багатьох питаннях, і 80% тих, хто вимушено виїхали за кордон, хочуть повернутися в Україну. Ірина Дейнеко разом із дітьми вже приїхали додому.









Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.