Віталій Кром пройшов шлях від двох вуликів до засновника торгової марки

Віталій Кром із Новгорода-Сіверського - засновник торгової марки «Сіверські меди». У його асортименті питний мед і лавандовий, і горіхи в меду, і крем-мед... А ще Віталій - один-єдиний в Україні, хто успішно сушить ягоди і фрукти в меду. Цікаво, правда ж?

Від задуму - до торгової марки

Усе, що відбувається у нашому житті, люди, котрі зустрічаються на нашому шляху, знайомства - аж ніяк не випадкові. Пам'ятаєте, півтора місяці тому у нас, у Коропі, ярмарок благодійний відбувся, де серед усього ще й медової продукції чимало було. Левова частка якої із Новго­рода-Сіверського до нас приїхала. Віталій Кром в інтернеті побачив анонс цієї події і сам запропонував поміч. Каже: «Передам». Але передати не вдалося, тож погрузив своє медове добро і подався до Коропа. Коропчани і медом із Віталієвої пасіки змогли поласувати, і справжнього питного меду скуштувати, ще й цілющі властивості крему для тіла із воску на собі випробува­ти. А всі вторговані за медову продукцію гроші на допомогу ЗСУ пішли.




Тож хто такий Віталій Кром? Як з'явилися його «Сіверські меди»? І чому для чоловіка вкрай важлива допомога нашій армії, розпитали у пана Віталія. Та вже на першій хвилині телефонної розмови мусили перервати спілкування: до Віталія з Укрпатенту зателефонували. «Чому?» - відразу назріло питання після відновлення нашої розмови.

- Ще у 2019 році я подавав заявку на реєстрацію торгової марки «Сіверські меди», і лише сьогодні (10 серпня, - авт.) її зареєстрували. Ось така довга процедура, - пояснив пасічник.

Почну з того, що родове коріння у Ві­талія Крома - із Понорниці, де батько на­родився. До речі, любов до бджіл, мабуть, закладена генетично, бо ж у прадідуся Віталія була найбільша пасіка на всю Понорницю (принаймні, так йому дядько розповідав).

Бджолами, пасікою пан Віталій по­чав займатися років чотирнадцять тому. Спочатку мав лише два вулики. Потім ще докупив. І з кожним роком пасіка лише росла. Був такий період, коли й 40 вуликів його пасіка нараховувала. Нині їх у Віталія - двадцять.



- І коли меду ставало все більше і більше, почав думати, що ж із ним робити. Варіантів небагато було: чи здавати гуртом, тобто дешево, або треба було придумати, як його з розумом продавати, за нормаль­ну ціну, - почула, як зароджувалася ідея медового бізнесу. - Було зрозуміло, що трилітровими банками продавати мед - це не вихід. Та й коли людина купує мед, вона має знати, звідки він, тому прийшла ідея зробити етикетку. Перший рік писав про­сто, що мед із пасіки Віталія Крома. Але це все було не те, не гарно, тож вирішив, що треба придумувати назву своїй продукції. Так і з'явилися на світ «Сіверські меди». Їздив по виставках, зібраннях пасічників, побував у торгово-промисловій палаті, надивився, як люди працюють, набирався досвіду, нових ідей. Кілька років тому ще й у Боярці здобув професію пасічника.

Якщо більшість пасічників лише медом із власної пасіки торгує, то у Віталія чима­лий асортимент товарів. Він і медовуху робить, і квас, і пиво. Навчився і крем для тіла на основі бджолопродукції виготов­ляти. Справжня насолода для гурмана - горішки в меду, а від крем-меду і за вуха не відтягнеш.



- Мед - це такий продукт, який має бути на столі щодня у кожного. Саме на столі він має стояти, а не десь там, у холодильнику чи шафці, приміром. Ним не потрібно лі­куватися, бо ж мед - це не ліки, - пояснює пасічник. - Щоб відчувати себе здоровим, його треба їсти кожен день, а не тільки тоді, коли захворів. Усі мої знайомі, котрі відмовилися від цукру і перейшли на мед, перестали хворіти. А ще і дітей треба обов'язково привчати їсти мед, якби це складно деколи не було. Таким варіантом є ягоди чи горіхи в меду або ж крем-мед із какао. Діти таке люблять.

Ягоди за новою технологією

А чули ви про ягоди і фрукти, котрі в меду сушаться? Думаю, небагато хто знає, які вони на смак. Варто сказати, що вони не лише надзвичайно смачні, а ще й дуже корисні. Що ж це за делікатес - ягоди, сушені медом?

Сушити ягоди та фрукти у меду Віталія спонукав пасічник-винахідник Юрій Гуслій, який робить промислове обладнання для бджолярів. Один із його винаходів - спе­ціальна сушарка «Еврика», яка і сушить фрукти медом.

- Технологія полягає в тому, що фрукти заливаються медом, зверху кладеться штучний сот і все продувається повітрям. Це можна порівняти з вуликом, коли бджо­ли нанесли нектар, а потім вентилюють його, видаляючи вологу, - ділиться секре­тами виробництва Віталій. - Мед забирає вологу в ягід, а потім і сам висушується. Цю технологію я теж хочу запатентувати, бо ж ніхто, крім мене, цим успішно не за­ймається.

Поговоривши про технічну частину процесу, перейшли і до смаку та користі такого продукту.

- Такі ягоди корисніші від сушених чи варення. По-перше, тут відсутня терміч­на обробка. Не використовується цукор, як при варінні варення. А ще ягоди, котрі просто сушаться, окислюються на повітрі, через що втрачають свої властивості. А при медовому сушінні всі корисні властивості ягід і фруктів у меду залишаються.



Медовуха за рецептом діда Соломки

Цілу лекцію пан Віталій може прочи­тати і про медовуху, тобто питний мед, її історію, технологію виготовлення. Мабуть, у більшості при згадці слова «медовуха» з'являється асоціація з міцним алкоголь­ним напоєм, простіше кажучи, з медовою самогонкою. У цьому і я була переконана. Та виявляється, медовуха - це медове вино, котре робиться шляхом живого бродіння. А ще питний мед - це напій із давньою історією і його віками робили на Поліссі.

- Спочатку медовуху сам робив, ко­ристуючись інформацією з інтернету. Усе експериментував. Але щось виходило не те. Тому вирішив їхати набиратися досвіду із виготовлення питного меду до діда Со­ломки, котрий під Баришівкою за Києвом живе, - розповідає новгород-сіверський пасічник і пояснює, хто ж це за знавець справ бджолярських - Василь Соломка. Це великий пасічник, який понаписував купу книг для бджолярів. А ще він проводив майстер-класи з медоваріння. І тільки після навчання у нього я зрозумів, що ж робив не так, у чому мої помилки, чому ж не виходив мій питний мед. Коли ж приїхав додому і зробив так, як вчив дід Василь, у мене все вийшло з першого разу. Тож я повіз свою медовуху на дегустацію до Василя Солом­ки і почув вердикт: «Достойні меди. Можна пити і людей пригощати».

Свою високу оцінку питному меду дали й академіки-винороби, друзі Віталія Крома. До речі, пасічник із Новгорода-Сіверського - голова гільдії медоварів Чернігівської області.

Поділився Віталій тим, звідки у нього з'явилася ідея робити ще й крем для тіла.

- Їздив я на і на курси апітерапії. Зустрі­чався з корифеями бджолярства. Зрозумів, що у бджільництві - усе корисне. Тож усі свої знання вклав і у виготовлення крему. Його властивості перевірив на рідних, друзях. У кого нема алергії на бджолопродукцію - позитивно відгукуються про крем.

Допомогає Збройним Силам

Чи можна на двох десятках вуликів зробити медовий бізнес? Звичайно ж. Але цим треба займатися, шукати новинки, експериментувати, упевнений Віталій. Та й допомога держави не завадить. Бо ж за малим і середнім бізнесом, особливо з крафтовим виробництвом, - майбутнє. Та поки у нас в Україні лобіюються інтереси великого бізнесу з його мільйонами, малий же бізнес самотужки бореться за місце під сонцем.

Своїми знаннями, досвідом Віталій Кром залюбки ділиться з тими, хто хоче знати і робити. Агітує і друзів-пасічників медовуху, приміром, робити, обіцяє й навчити. Бо ж, зізнається, це набагато вигідніше, ніж просто оптом мед здавати. Тож Віталій поділився своїми секретами продажів.

- Аби купували продукцію, вона має бути по кишені пересічній людині. Звичай­но ж, це має бути і смачно, і гарно вигля­дати. До війни багато клієнтів у мене було у самому місті. Купують мою продукцію люди з усієї України, бо ж рекламую і в со­ціальних мережах. Та найчастіше працює так зване народне радіо: коли хтось взяв на пробу, сподобалося, знайомим розповів, вони теж замовили. З роками я вже «обріс» постійними клієнтами. Була в мене фірма- клієнт, котра для всіх своїх працівників на подарунок замовила лавандовий мед, - розповідає. - А ще до війни моя пасіка і моя продукція були частиною «Дороги смаку Чернігівщини» - програми, котра при обласній раді діяла. Багато туристів їхало з Новгорода-Сіверського із моїми медами. Зараз, зрозуміло, туристів нема.

- Знаю, що левову частку від уторгова­ного меду ви віддаєте на підтримку ЗСУ.
- У мене дитина воює, багато моїх друзів, знайомих теж. То ж хіба можу по-іншому, - відповів Віталій. - Чесно, не підраховував, скільки грошей віддаю. Багато... Не шикуємо зараз, звісно, але на прожиття вистачає.

- А син ваш - військовий, контрактник? - від розмов про пасіку до особистого перейшли.
- Він з першого дня записався до тероборони Києва. Це був його вибір, ніхто сина і не пробував відмовляти, - говорить батько про свого захисника. - Був і в Ірпені. Зараз Харків захищає.

Як і багато хто, Віталій Кром мав багато планів із розвитку свого медового бізнесу. Але ж широкомасштабна війна змінила все. Та пасічник не падає духом. Так само працює, експериментує, рекламує і продає свої меди. І наголошує, що від своїх планів не відмовляється, а реалізовуватиме їх після Перемоги.

Джерело: газета "Нові горизонти" від 18.08.2022, Ірина БОРОВСЬКА Фото із сімейного архіву

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.