Людмила Нітченко з Дроздовиці опікується десятьма людьми похилого віку

Професія соціального працівника чомусь недооцінена у сучасному світі, до неї не відносяться з таким трепетом, як, наприклад, до вчителів чи лікарів. Між іншим, соціальний працівник — це людина, яка рятує від самотності. У цій професії витримують найсильніші та ті, хто вміє любити. Людмила Нітченко з Дроздовиці є яскравим прикладом відданості своїй професії, в якій працює вже більше десяти років. Зараз Людмила Анатоліївна надає соціальну допомогу десятьом людям, які опинилися у непростій життєвій ситуації.



Свою трудову діяльність жінка розпочала після закінчення Козелецького ветеринарного технікуму. Вона працювала на фермі в Дроздовиці по спеціальності. Після закриття ферми відкрила невеличку ветеринарну аптеку в одній з кімнаток ФАПу. Після цього жінка спробувала свої сили у сфері торгівлі — була продавцем магазину в Травневому, але складно було долати чималу відстань щодня на велосипеді й довелось відмовитися. Згодом їй запропонували працювати соціальним працівником й вона погодилась не роздумуючи.

— Я працювала на різних роботах, кожну по-своєму любила. Поміж тим встигла побувати чотири рази в декреті й стала мамою чотирьох дітей, — з усмішкою розповідає жінка. —Найскладніше було на початку, адже працювати доводиться з людьми похилого віку, в довіру яких увійти досить складно. Кожна жінка погодиться з тим, що бути господинею в чужій хаті — складно. Легше було, коли я приходила до підопічних і вона мені загадувала роботу, яку я й виконувала. А коли приходиш і не знаєш за що братися, й самостійно не візьмешся за роботу, бо бабуся розсердиться — це збивало з пантелику. Попрацювавши трішки, я пішла в декрет вже вп’яте. По завершенню декретної відпустки, я повернулася до своєї роботи й продовжую працювати. Вже за понад десять років моєї роботи я знаю всіх й вони до мене привикли.

Людмила Анатоліївна прикипає до кожного свого підопічного душею. Найскладніше, зізнається, коли людина відходить у кращий світ.

— Зараз, коли їду по селу й проїжджаю повз спустошені хати, пригадую кожного, про кого піклувалася. Пригадується лише хороше. Як вони тебе зустрічали, усміхалися, з нетерпінням чекали твого приходу, бо ти єдиний зв'язок з навколишнім світом.

Соціальний працівник у селі — це універсальна «боєць», який приходить на допомогу завжди: коли проблеми зі здоров’ям — викликає швидку, коли пожежа — викликає пожежників, коли потрібно купить продукти чи лікарства, допомогти по господарству... Часто підопічні телефонують в неробочий час, коли потрібна допомога, жінка відкликається на ці дзвінки й спішить на допомогу.

Познайомились ми й з однією з підопічних Людмили Анатоліївни — Аллою Чмут, яка розказала:

— Люда — дуже хороша людина. Вона завжди відкликається на прохання про допомогу. Дай Боже їй здоров’я. І сім’я в неї хороша, п’ятеро діточок, чоловік. Нам всім пощастило, що про нас дбає Люда.

На сьогоднішній день комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» Городнянської міської ради здійснює надання соціальних послуг громадянам, які опинилися в складних життєвих обставинах та потребують соціальної підтримки. Тут працює 61 працівник й функціонує два відділи: відділ соціального обслуговування ( в ньому відділення соціальної допомоги вдома, відділення денного перебування, відділення натуральної та грошової допомоги) та відділення соціальних служб. Загалом установа охоплює обслуговування 1030 осіб. Надання соціальної послуги догляд вдома здійснюється 47 соціальними робітниками на всій території Городнянської громади та охоплює близько 530 громадян похилого віку та осіб з інвалідністю.

Джерело: Новини Городнянщини

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.