У кутку з іконами прибирають до Великодня, Покрови та Різдва

29 квітня у Чистий четвер* конотопські господині (а не відьми) на Городнянщині наводили лад у хаті і в дворі. Раніше у кожній хаті був куточок з іконами та рушниками. Висів він під стелею, тому там прибирали рідко, але перед Великоднем — сам Бог велів.


Ікони, вбрані рушниками, у кутку кімнати Надії Стародубець

Традиційно: в божниці

78-річна Надія Стародубець традиції шанує. І куточок з іконами має. Навіть два: по одному у кожній з кімнат.

— Хата покійного чоловіка Федора, — проводить через сіни у першу кімнату, яку називає хатою. — Як поженились, то добудував другу. Це зараз у людей по чотири кімнати, а нам і дві було добре. Хоч я мати-героїня, п’ятьох дітей виростила. І путніх, слава Богу.


Надія Стародубець

Жінка поволі ступає біля столу. З другої кімнати у верхньому одязі і вуличному взутті виходить 54-річна дочка Ніна. Живуть удвох.

Мати — маленька і сухенька, донька — висока. Та до ікон тягнеться мати.

— Нінко, мо’, ти заскочиш? — робить спробу перекласти важливу місію Надія.

— Я взута, — відмахується дочка і мовчки спостерігає, як мати лізе на диван, тягнеться до куточка з іконами. Вони накриті рушниками. Шторку, каже, думала викинути, та знов у куток начепила.

— Рушники, як була молодша, сама вишивала, — розправляє їх, трохи посірілі від часу, у барвистих квітах. — Дві девки маю, та так і не навчила голкою з ниткою вправлятись. Тепер сидить вечорами Ніна: «Скучно, що його робить?» Кажу, вміла б вишивать, то було б діло.

— Кому вони, ті вишивки, треба, — бурчить дочка. — Он мати і простині вишивала, і занавіски, і скатертини, так куди їх дівать?

— Рушники вручну перу, — не зважає на дочку Надія Микитівна. — Іноді діти в Городню позабирають та машинкою перекрутять. То калісь було багато рушників! Уся хата завішана, і біля ікон, і над вікнами. А зараз красота — один рушник зняв, переправ, і порядок. Як вишивала, і людям роздавала, невісток наділила.

— Так вані назад поотдавалі, — піддьоргує матір Ніна.

Надія Стародубець показує, як розкрутити нитку з гвіздка, де кріпляться рушники. Хвалиться іконами.

— Колись були старі дерев’яні, тепер новіші. І в церкві купувала, і саморобні у майстра в Смячі. Останні років п’ять тому, — говорить про своє жінка. — Сучасні, під склом, з багатьма прикрасами-квітами усередині.

Надія Микитівна показує мотузочки на образах.

— Цими вірьовками ікони до божниці (дерев’яний каркас, в одній кімнаті білий, у другій — блакитний) кріпляться, — інструктує. — Розв’язав, зняв ікону, тряпочкою протер і на місце повернув, і так тричі на рік: перед Різдвом (7 січня), Великоднем та Покровою (14 жовтня).

У другій кімнаті ікони висять над столиком з телевізором. Рушник під стелею напівколом.

— Гвіздок у стелю вбитий, — пояснює, як досягти такого ефекту, господиня. — За нього нитка з рушником чіпляється. А в першій хаті так не можем, бо пластиком стелю оббили.

Два старіші образи над телевізором вставлені в божницю, два новіші — на гвіздках. На божниці — свічка.

— Стрітенська, від грози, щоб не вдаряло. З церкви принесена. А чи вона правда помагає, чи ні? Он у нас у селі як молнія тріснула в хату, так згарищем і стоїть. Уже і господиня померла, — сумнівається в ефективності захисту Надія Стародубець.

По-новому — на стіні і без рушників

64-річна Валентина Негода оформила все по-новому.


Валентина Негода з вишитою серветкою для великоднього кошика

— Куточка з іконами вже нема. Як ремонт був, років чотири тому, не зробили мені кутка і не дозволяють облаштовувати, — зітхає. — Зате прибирать простіше — мереживо зняв, поправ і все.

У великій кімнаті в дерев’яній рамці вишита ікона Ісуса Христа.

— У журналі десь схема була, — пригадує. — Вишила швидко. За місяць. Так це ж не тільки з голкою сиділа, а ще й по господарству поралась.

Валентина Федорівна дістає з шафи різні вишивки. Розкладує на столі посеред кімнати, відсовуючи «Вісник Ч».

— Дуже давно виписую. Ще як у зберкасі працювала, так і виписала. Читаю від корки до корки, -— погладжує сторінки газети.

Валентина Негода — з «Вісником» роками. А ви? Якщо ще не передплатили, обов’язково це зробіть. Сусіди читають і знають найцікавіші історії за тиждень, не відставайте від них і ви! Звісно, хороший сусід з вами поділиться, та не кожен сусід хороший.

У жіночій спальні шанувальниці «Вісника» — Божа Матір, у чоловічій — Микола Чудотворець. Вишивала також сама.

Жителі Конотопа кажуть, що традиція ікон у кутку на божниці відживає. Пригадують, що раніше ще й гілочки по краях рушників ставили, щоб кінці рівно натягнуті були, а тепер зовсім від вишивки відмовляються.

* Чистий або Великий четвер у християнстві вважається днем, коли Ісус Христос омив ноги своїм учням у знак покори, молився в Гетсиманському саду, а потім був зраджений Іудою Іскаріотом та заарештований.

За традиціями, щоб бути здоровим, цього дня треба покупатися (чи хоча б умитися) до сходу сонця. А до його заходу хата має бути чистою, а паски напеченими.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №18 (1825), 6 травня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.