Серце молодої снайперки Галини Авраменко досі вільне!

Галина Авраменко

Міцні нерви і останній постріл принесли чернігівці Галині Авраменко перемогу на чемпіонаті світу з кульової стрільби по рухомій мішені. Тільки — но повернувшись із Фінляндії, Галина зазбиралася на чемпіонат України. У короткій перерві між змаганнями нам пощастило поспілкуватися із чемпіонкою.

Родина снайперів

У стрільбі Галина Авраменко мало не з народження. Її батьки — Галина Назаренко і Геннадій Авраменко — відомі стрілки. Тож вибирати собі заняття просто не доводилося — турботливі мама і тато стали за сумісництвом ще й тренерами доньки.
— Займатися стрільбою мене, звичайно, ніхто не змушував. Просто змалку на змаганнях спостерігала за батьками, дуже хотілося й самій спробувати. Надто рано стріляти не почнеш — все ж таки гвинтівка важить 5,5 кг. І її треба не просто втримати, а ще й прицілитися точно. Але вже з 13— ти я виступала як спортсменка. Коли з’явилися перші успіхи, почала лінуватися. От тоді—то батьки і притиснули — бачили ж, що я можу, — пригадує Галина Авраменко.
Коли тренують батьки, це ой як не просто. Мало того, що і вдома постійно чуєш про зброю, мішені й добру спортивну форму, так ще й не пожаліє ніхто після виснажливого тренування. Адже тато і мама, по—перше, самі ганяли, а по—друге, чудово розуміють, що все на користь.
— Я намагаюся бути більше вимогливим тренером, ніж турботливою мамою. На жаль, Галинка мене так не сприймає — це заважає трохи, але що ж поробиш? Намагаюся не показувати, що хвилююся за неї, що жалію. Інакше вона розслабиться, — пояснює Галина Назаренко, мама і тренер чемпіонки.

Найбільший успіх ще попереду

Галина Авраменко — багаторазова чемпіонка і рекордсменка Європи і світу. От тільки сказати, скільки точно перемог у неї за плечима, вона не може. Медалі не рахує принципово. Каже, це відволікає і розслабляє. А от улюблені свої перемоги пригадує залюбки, і це зовсім не останній чемпіонат.
— У 2002—му я була ще юніоркою, але мене поставили виступати за дорослу команду. Я тоді встановила світовий рекорд! Так цим пишалася! Стільки було емоцій! А з командних перемог найбільше запам’ятався 2006 рік. Тоді на чемпіонаті в Хорватії ми перемогли китайську збірну. Вони вважаються дуже сильними, навіть непереможними. А ми виявилися кращими. Уся команда ще довго повірити не могла. Просто відчуття ейфорії якесь, — ділиться враженнями Галина.
Найвищих висот Галина Авраменко вже досягла. На жаль, вправа, в якій вона виступає, вже не олімпійська. Але перекваліфіковуватися дівчина не збирається.
— Можна було б зайнятися стрільбою з пістолета. Але навіщо? По—перше, щоб досягти хоча б такого ж рівня підготовки, який у мене зараз, треба витратити щонайменше 10 років. А по—друге, я впевнена, що стрільба по рухомій мішені знову стане олімпійською вправою. Благо, обмежень у віці в нашому спорті нема. Наприклад торік на чемпіонаті світу виступала японка 1941 року народження. І це був тільки початок її кар’єри.
Тож, можливо, незабаром ще одна чернігівка приміряє олімпійське золото.

І професія, і хобі

За щоденними виснажливими тренуваннями, постійними зборами, нескінченними змаганнями вільного часу, звичайно, практично нема. Та все ж, де проводять чемпіони ті крихти вільного часу?
— Стрільба для мене — і професія, і хобі. Словом, все життя в одній справі. Та я все ще намагаюся шукати себе, пробувати щось нове. Ходжу до тренажерного залу, займалася великим тенісом. Від спорту недалеко пішла, — сміється Галина. — Звичайного життя у мене дуже мало, адже, щоб досягти результатів, треба постійно думати тільки про професію. Хоча спорт допомагає мені займатися ще однією улюбленою справою — подорожувати. Не зможу його покинути, бо тоді доведеться сидіти на одному місці і працювати за графіком. Я так не вмію!
Із подорожей цілим світом Галина любить повертатися до Чернігова. Сумує за рідним містом, незважаючи ні на що. Ні на безлад, що так разюче контрастує із облаштованою Європою. Ні на відсутність спортивної бази — тренується чемпіонка світу в шкільному тирі з гвинтівкою, котру вже цілих сім років тому люб’язно видала збірна України. Нова коштує щонайменше 1000 євро, тож і на тому спасибі.
А тепер увага, усі чернігівські кавалери! Серце молодої снайперки досі вільне! І хоча вона запевняє, що думає поки що тільки про стрільбу, шанс є в кожного. Єдина вимога до залицяльників — поділяти захоплення і підтримувати у спорті. Запам’ятайте: чемпіонка любить кіно, парки і кафешки, але тільки якщо це все не порушує режим.
Ну а поки Чернігів чекає на медалі з чемпіонату України! Успіхів, Галино!
 
Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №37 (965)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.