Оніміння правої частини тіла, двоїння в очах, сильна слабкість, безупинна гикавка. 27-річний ніжинець Павло дуже хворіє після укусу кліща.
«Щось укусило»
Павло вже майже місяць лежить у неврологічному відділенні обласної лікарні. В палату до хворого проводить лікар-невропатолог Людмила Гущенко. Молодий чоловік лежить під крапельницею. Права половина обличчя припухла.
— Це вже він непогано виглядає, і стан значно покращився, — говорить лікар.
— Під вечір ні з того ні з сього відчув себе досить погано, — розповідає Павло. — По тілу йшов мандраж, з'явилась аритмія і відчуття страху. А потрібно було їхати в Київ. (Павло працює директором фірми в столиці, але якої, просив не вказувати. Прізвища теж. — Авт.). Тоді я не надав нападу особливого значення. Перележав хвилин 15 і поїхав. А наприкінці тижня, в ніч з п'ятниці на суботу (з 26 на 27 червня), стався ще один напад. Від голови до ніг, неначе хвилею, тіло почало тремтіти, мліти, ноги судомою зводило. І знову перетерпів, заснув.
Тижнів за три до цього ми з друзями виїжджали на природу. Я не відчув, коли і що мене вкусило. Наче рукою щось струшував. Почервоніла плямка на правій голені. Особливо укус не турбував, але червоний слід залишався, і я звернувся в приватну дерматологічну клініку в Києві. Дерматолог виставив діагноз: «Щось укусило» і призначив мазі. Ними я і змазував ногу протягом двох тижнів. Пляма на місці укусу побілішала посередині, збільшилась. Але потім поступово слід почав бліднішати, і я забув про нього, думав, усе пройшло. А насправді цей укус уже руйнував мене зсередини.
Зліва холодно, справа — жарко
— У суботу вранці пішов у душ мене ... заносить вліво. Ліва рука відчувала струмінь води холодним, права — гарячим. І так весь правий бік тіла. Хоча насправді вода була холодною.
Ще вночі почалася гикавка, яку нічим не можна було збити — і воду пив, і дихання затримував... Гикав усю дорогу від Києва до Ніжина. Зайшов у Ніжинську лікарню провідати приятеля, там знайомі медсестри запропонували зміряти тиск, адже по моєму перекошеному обличчю, певно, вже було видно: щось негаразд. Було 160 на 100, але згодом тиск знизився сам.
Вдома під час вечері раптом відчув різкий приплив крові в голову зліва. Серце калатає, ледь не вирветься. І весь лівий бік — бордовий! А правим я вже нічого не відчував, ніби після обезболюючого уколу. Хоч фокуси показуй — голкою себе проколов би і не відчув. Ліва нога перестала в коліні згинатися. Викликали швидку і мене відвезли в Ніжинську міську неврологію. Там мене рятував невропатолог Андрій Куціянов. Я був напівпритомним. Марив. Перевели в реанімацію. В очах усе двоїлося. Щоб щось розгледіти, треба було дивитись одним оком. Гикавка не припинялась. У понеділок забрали на Чернігів, у реанімацію обласної лікарні.
«Мені з ними не по дорозі»
— У реанімації був тиждень. Ближче до четверга трошки відпустило. Я почав краще бачити, став розуміти, що робиться довкола. Справа від мого ліжка хлопець марив, буянив. Його прив'язали до ліжка. Зліва дідусь помер. І я вирішив, що мені з ними не по дорозі. Життя з кожним днем все кращає і кращає, — усміхається Павло. — Гикавка припинилась на восьмий день. Зараз обличчя вже відпустило, я відчуваю уколи (а раніше — ні), тільки різниця відчуття температури в руках ще залишилась.
Бувають і сірі, і чорні, зеленуваті, і в крапочку
— Пацієнт поступив до відділення інтенсивної терапії та реанімації обласної лікарні 29 червня, — розповідає лікар Людмила Гущенко.
— В нього спостерігалось оніміння правої половини тіла, турбувала постійна гикавка, яка не знімалась ніякими препаратами. Гикав голосно, на все відділення, і вдень, і вночі. Коли йому капали препарат — засинав, на пару годин гикання припинялось, а потім знов. Якщо людина ось так, без упину гикає, це погана ознака. Значить, життєві центри головного мозку здавлені. Крім того — слабкість, нудота.
Павлу провели багато обстежень, шукаючи причину захворювання. Потім старший брат, який приїхав до нього в лікарню, згадав, що недавно на природі брата щось укусило. Вірогідніше за все, кліщ, він із слиною виділяє анестетик, і людина не відчуває укусу. Сам кліщ невеликий, два-три міліметри. А коли насмокчеться, збільшується до горошини. І відпадає сам.
Зараз кліщів у нашій місцевості багато. Виховательки дитячих санаторіїв витягають по кілька кліщів за день, найчастіше з дитячих штанів — кровососи чіпляються в пахові ділянки. Бувають і сірі, і чорні, і зеленуваті, і в крапочку.
«Я зустрілася з таким вперше»
— У Павла було запідозрене ураження, що передається кліщами, — бореліоз. Ще вони переносять енцефаліт. На всі ці збудники були здані аналізи.
Наш хворий був проконсультований нейроінфекціоністом Київського інституту епідеміології доцентом Миколою Окружновим. Той підтвердив діагноз: «Гострий системний кліщовий бореліоз, важкий перебіг, стовбуровий енцефаліт» (запалення мозку). У хворого уражений стовбур головного мозку. Там проходять всі важливі шляхи, що забезпечують життєдіяльність організму: серцебиття, частоту дихання тощо. При стисненні головного мозку вони блокуються. Здавлення блукаючого нерва (центру ікоти) в даному випадку і викликав у хворого безупинну гикавку.
Захворювання бореліоз має три етапії розвитку:
1. Запалення шкіри в місці укусу.
2. Розповсюдження борелій з током крові та лімфи по всьому організму.
3. Далі хвороба зачіпає фактично всі органи: суглоби, нервову систему, серце, печінку — у кого де «слабкіша ланка».
Плюс трапилося ураження зору, швидке дихання, оніміння тіла, тремор усього тіла, гіпергідроз (посилене потовиділення). Причому половина обличчя і тіла у нього обливалась потом, друга залишалась сухою. За 13 років лікарської практики з таким випадком зустрілася вперше. Після консультації та розгляду результатів аналізу хворому було призначено лікування. Препарати досить дорогі, цілий список із 12 найменувань. Павло розповів, що збирався купляти машину. А потратив гроші на лікування. Зараз стан хворого значно покращився.
— То скоро на виписку?
— Хоч стан стабілізувався, про виписку говорити ще рано. Павло тільки закінчує курс лікування антибіотиками, потім треба буде зробити повторне обстеження. Можливо, ще продовжити лікування. Далі, протягом двох років,—диспансерне спостереження у невропатолога. Лікування не закінчене, до роботи він приступати ще не може. Оніміння правої частини тіла може залишатись надовго... Залежить від багатьох причин. Якби хворий невчасно звернувся в лікарню або лікувався не у того лікаря... Людина могла б померти від набряку мозку.
Він заслуговує смерті у вогні
— Що слід робити, коли присмоктався кліщ?
— Звичайно, краще звернутись до фахівця — лікаря-хірурга. Але якщо нема такої можливості, видалити кліща можна й самостійно. Є кілька способів:
1. Захопити кліща пінцетом або пальцями рук, обгорнутими чистою марлею і легкими рухами, розгойдуючи з боку у бік, витягнути зі шкіри. Це треба робити обережно, не стискаючи його надмірно, щоб не роздавити.
2. Обв'язати тіло кліща міцною ниткою і обережно витягнути. Якщо його голівка залишилась у шкірі (має вигляд чорної цяточки) місце присмоктування ретельно обробити спиртом і видалити її стерильною голкою.
3. Якщо капнути на кліща олією, йому буде нічим дихати, і він послабить хватку. Може відпасти і сам. Проте мертвого кліща витягнути зі шкіри значно складніше. Тому не варто місце укусу (з кліщем) бинтувати. Місце ураження обробіть спиртовим розчином зеленки.
Бажано прийняти антибіотик докси-циклін (200 мг за добу, одноразово).
Добре, кліща витягнули. Але зараза уже могла потрапити у кров.
Тому потрібно звернутися до лікаря-інфекціоніста за місцем проживання. І як можна скоріше, хоча б на другий день. Самого кліща обов'язково потрібно спалити, аби він не міг дати нове потомство. Втім, якщо ви віднесете його в санстанцію на аналіз, буде ще краще.
Терміново до лікаря, якшо:
1. На місці укусу утворилася червона пляма.
2. Збільшилися лімфовузли.
3. Підвищилася температура.
4. З'явилися болі в м'язах.
5. По всьому тілу з'явились висипи.
Ці ознаки можуть говорити про те, що ви підхопили кліщову хворобу.
Лікар-нервопатолог Людмила Гущенко
Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №31 (1211)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: кліщ, лікарня, Олена Гобанова