Вікопомне

Вікопомне (репортаж з військово-патріотичної конференції, присвяченої 75-річчю визволення Чернігівщини від нацистських загарбників).

Глибокий інтерес до цієї події засвідчив вщерть заповнений просторий «блакитний зал» колишнього кінотеатру імені Щорса (нині Молодіжний центр), де відбулася конференція під егідою обласної ради організації ветеранів України.



Голова ради Анатолій Москаленко, відкриваючи конференцію, привітав ветеранів війни і праці, військової служби, дітей війни, всіх присутніх, чия біографія прямо чи опосередковано пов'язана з Чернігівщиною, нагадав основні епізоди її визволення від нацистських загарбників у вересні 1943 року.

Першим звільненим райцентром краю став Короп. А 21 вересня ворога було вибито і з обласного центру. Але щастя свободи дісталося великою ціною. Чернігівська земля зберігає прах багатьох тисяч воїнів-визволителів різних національностей.

Зі словами вдячності звернувся Анатолій Іванович до присутніх учасників війни, які, за його словами, незважаючи на вік і здоров’я, роблять все можливе для військово-патріотичного виховання молоді. Від імені ветеранів він висловив щиру вдячність також тим сумлінним нащадкам здобутої ними перемоги, котрі своїми успішними справами примножують трудові здобутки Чернігівщини, не забуваючи про те, кому вони цим зобов’язані. Йдеться про спонсорську допомогу підприємців ветеранським організаціям. Особливу увагу до потреб ветеранів проявляє, наприклад, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», Герой України, Почесний ветеран України і Чернігівської області Леонід Григорович Яковишин. І не тільки ветеранів. Він допомагає дитячим закладам Бобровицького району, де розташоване кероване ним господарство, осучаснює його інфраструктуру, що відповідає інтересам всіх поколінь, спонукає молодь залишатися працювати на рідній землі, а не шукати щастя за її межами всупереч зростаючій нині тенденції.



Вітальну риторику очільника обласної організації ветеранів доповнили представники обласної та міської влади: перший заступник голови обласної ради Валентин Мельничук і міський голова Владислав Атрошенко, заступник керівника апарату облдержадміністрації Ірина Соломаха. Серед інших спільною ознакою їхніх виступів, котрі не могли не порадувати ветеранів, було усвідомлення того, що покоління, до якого вони належать, фактично зобов’язане самим фактом свого приходу у цей світ, бо якби їхні діди не повернулися з війни, не було б у них батьків, а відтак і їх самих. Звідси – часте посилання на спомини дідусів, довірливі з ними розмови, наслідком яких стало більш помірковане ставлення до епохи, в яку вони жили. Про це свідчить хоча б і така фраза: «Я негативно ставлюся до спроб деяких істориків переписати історію».



В історії (довоєнній і післявоєнній) справді було багато складного і з позицій сьогодення незбагненного. Але, слухаючи доповіді учасників військово-історичної конференції, теж виникають запитання, на які немає однозначної відповіді.

Власне, ось що сказали самі учасники визволення Чернігівщини. Полковник Костянтин Васильович Казиміров: «75 років тому, 26 серпня 1943 року тисячі гармат, мінометів відкрили вогонь по передньому краю противника, сповістивши про початок операції звільнення України. Була мета протягом місяця звільнити північну частину України, в тому числі повністю Чернігівську область. Але ми зустріли тоді шалений опір окупанта. Наступ відбувався в найважчих умовах. Доводилось повзти по розкислій землі. Прив’язували мотузками підошви, аби вони не відставали від чобіт у липкій багнюці. Але ми були налаштовані по-бойовому – гнали ворогів зі своєї землі. Багато тоді загинуло».

Продовжує учасник партизанського руху Костянтин Олексійович Овчинкін: «До жовтня 1941 року на Чернігівщині було створено понад 40 партизанських загонів і груп. До них йшли люди не за повістками, не за наказом і не чекаючи нагород. Ми йшли в партизани за покликом серця. Я особисто в свої 14 років був розвідником партизанського загону імені Хрущова. Уже в листопаді 1941 року підірвали залізничний міст і пустили під укіс паровоз. Таких епізодів було багато. І я від імені живих і тих, кого вже нема, кажу: ми перемогли завдяки високому патріотизму, героїзму на фронті і в тилу».



Активну участь у конференції взяли також відомий чернігівський підпільник, автор багатьох краєзнавчих публікацій Герард Кузнецов та небайдужа до цієї теми очільниця громадської організації «Спілка жінок» м. Чернігова, дитина війни Людмила Канюка. Конференція ветеранів Чернігівщини справила приємне враження на Почесного гостя з Києва, голову ради ветеранів України Віктора Шмакова.

Василь Щербонос, "Чернігівщина" №38 (699) від 20 вересня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.