Батьківщина бджолярства гуде людським роєм

Село, де працював і знайшов вічний спокій під розлогими 200-річними липами основоположник рамкового бджільництва Петро Іванович Прокопович, гуде, мов вулик! У Пальчиках на Бахмаччині ніяк не визначаться, до якої ж громади їм приєднатися. До Бахмача, як хотіли, – не дістатись, бо навколишні села увійшли до Батуринської ОТГ. Отож і Пальчики, і сусідній Обмачів опинилися в оточенні, як німці під Сталінградом. Село розділилося навпіл! Дійшло до відкритого протистояння між «елітою» та сільським головою. Бунтівники вирішили задіяти «важку артилерію» з числа помічників нардепа та спробували змістити голову через «чорну раду».



Самим не вижити

Село Пальчики поблизу Батурина має шляхетне козацьке походження. Ніхто достеменно не знає, звідки походить його назва, одначе легенди вказують на участь у його заснуванні саме козацтва. Згідно з народними переказами, на угіддях села колись була дача мазепинського полковника Чечеля (назва урочища Чечелівщина збереглася й досі), який тримав оборону Батурина при розгромі його московським князем Меншиковим. В цей час були розгромлені і Пальчики, і дача Чечеля. Після розгрому дачі Чечеля тут зібралася ватага розбійників Якубовського, яка грабувала прочан на шляху «Київ – Москва», котрі йшли до Київської лаври. Уславив Пальчики виходець із дворянсько-священицького козацького роду Петро Іванович Прокопович, відомий світові як основоположник раціонального рамкового бджільництва.

Окрім уславленого земляка Прокоповича, вихідцем із Пальчиків є колишній народний депутат Олександр Пухкал, котрий за весь час свого кар'єрного піднесення надав «допомогу» селу у вигляді двох хомутів для коней. Про цю подію й досі говорить вся округа.

Від початку 90-х Пальчики втрачають аграрну міць. З кожним роком селяни помічали, що стає дедалі гірше. Після розпаду КСП «Полісся» стало й зовсім зле – люди опинилися на вулиці без засобів для існування. Незважаючи на насичену історію цього козацького краю, як і багато сіл в Україні, територія села стала депресивною. Нині тут залишилось 380 жителів, з яких половина – люди похилого та пенсійного віку. Пальчики вимирають… Так, за два останні роки померло близько 30 селян, а народилось тільки двоє малюків. У Пальчиках немає природного газу та централізованого водогону, люди сидять без роботи, а рештки асфальтного покриття добиває підприємство, яке орендує в селян земельні паї.

Попри це в селі є школа, де навчається 32 учні, та дитячий садочок, де виховують 15 діточок, є храм, клуб, працюють місцевий ФАП, два продуктових магазини, комунальне підприємство та власна пожежна охорона. Щоправда, останні кілька місяців пожежна охорона саморозпустилась – у бюджеті елементарно не вистачає коштів навіть на утримання апарату сільської ради.

«Бюджет села складає близько 420 тисяч гривень, – пояснює Пальчиківський сільський голова Олександр Князєв. – Після зростання розміру мінімальної заробітної плати, збільшення оплати представникам органів місцевого самоврядування грошей стало не вистачати навіть на зарплати чотирьом працівникам сільради, – продовжує Олександр Сергійович. – Район субвенцій не дає, живемо на свої надходження, 90 відсотків з яких від оренди землі і сплати єдиного податку».

Як німці під Сталінградом



Для збільшення надходжень до сільського бюджету Олександр Князєв клопотав перед районом про підвищення податку за оренду невитребуваних паїв – з трьох до восьми відсотків. Таке рішення дозволило б збільшити бюджетні надходження ще на 250 тисяч гривень. Однак у райдержадміністрації вирішили, що восьми відсотків для ТОВ «СП «Агродім», яке орендує тут понад одну тисячу гектарів землі, буде забагато і прийняли рішення про збільшення відсоткової ставки до п’яти. Замість очікуваних чверті мільйона гривень Пальчики отримали всього 140 тисяч. Утім, навіть за цей мізер вдалося дещо зробити. Ці гроші були відразу спрямовані на відновлення роботи місцевої пожежної охорони (яка не працювала з 2013 року), вперше сільська рада почала фінансувати харчування учнів місцевої школи і малюків дитячого садочка, почались роботи з благоустрою центру села, могил загиблих воїнів та сільського кладовища. Вдалося популяризувати на всю Україну місцевий фольклорний ансамбль автентичного співу «Оберіг», дивовижні голоси якого звучали на телепрограмі «Фольк-music» в столиці нашої держави. «Оберіг» став ще однією культурною візитівкою Пальчиків.

Незважаючи на явні успіхи та прогрес, бюджет села залишався дефіцитним, а після зростання «мінімалки» та виходу урядових постанов про збільшення окладів представникам органів місцевого самоврядування, довелося закрити пожежну частину. Стукаючи у всі двері, голова сільської ради намагався повернутися до питання газифікації села та створити мережеве водопостачання зі свердловини, надавав пропозиції по створенню переробної галузі та відновленню скотарства, але із зачинених дверей поважних кабінетів лунали слова про те, що на Пальчиках вже давно поставили хрест.

Олександру Князєву як керівнику села стало зрозумілим – самим не вижити. Коли у 2016 році мешканців Пальчиків почали активно агітувати за приєднання до Батуринської ОТГ, пальчиківці поставили під сумнів доцільність такого об'єднання. Нелюбов до Батурина в селян ще з дев’яностих – після того, як місцевий колгосп приєднали до Батурина, успішно розграбували, а пальчиківців залишили ні з чим. Відтак сільський голова пішов наперекір думці однієї з впливових політичних сил та дослухався до думки громади. А громада захотіла об’єднатися з Бахмачем. Всі плани пальчиківцям «зіпсували» сусідні села Городище і Матіївка, які, увійшовши до складу Батуринської ОТГ, фактично перегородили шлях до об’єднання з Бахмачем. Пальчики залишились у своєрідній облозі, як німці під Сталінградом. Подібна ситуація склалася ще в одному селі – в Обмачеві. Вибирати, як бачимо, особливо немає з чого – або Батурин, або Високе (на Борзнянщині) – там також утворено об’єднану громаду.

«Чорна рада» в козацьких Пальчиках

Наприкінці минулого року сільський голова скликав схід і запропонував людям приєднатися до Високого. Голоси селян розділилися навпіл, а ініціатива так і не знайшла підтримки більшості депутатського корпусу сільської ради. А от місцевим князькам такі самостійні рухи сільського голови щодо пошуку найкращого для села варіанту не надто сподобались. Проти Олександра Князєва ополчились директор місцевого комунального підприємства Сергій Горінець та директор школи Микола Матюх. Останнього зрозуміти неважко – той переживає за те, аби після об’єднання не закрили сільську школу. Із Сергієм Горінцем все не так просто, як здається на перший погляд. Від настрою Сергія Володимировича залежить півсела – очолюване ним комунальне підприємство «Турбота» спеціалізується на наданні послуг місцевому населенню. Підприємство заготовляє молоко, розпилює деревину, меле зерно, давить олію, обробляє городи, косить і заготовляє сіно. Не кожен піде проти такої впливової людини, яка вважає себе «елітою» села.



Маючи давні неприховані амбіції правити Пальчиками, Сергій Гурінець неодноразово висував кандидатуру на місцевих виборах, однак громада не виявила йому такої довіри. І ось його «зірковий час» знову настав! Розуміючи нагальну потребу в якнайшвидшому об’єднанні, бо тільки таким чином вдасться вирішити складні фінансові питання, сільський голова Олександр Князєв скликав черговий схід села. На порядку денному – приєднання до Батуринської ОТГ. Утім, збори закінчилися нічим! Пан Гурінець, здійнявши галас і виливши на голову очільнику сільради відро інформаційних помиїв, закликав зняти його з посади.

Тепер на порядку денному в Пальчиках стоїть не питання об’єднання, а питання недовіри сільському голові. Для того, щоб зняти Олександра Князєва, його опоненти заручились підтримкою помічників нардепа, який пройшов до парламенту по цьому округу, і спробували, так би мовити, через «чорну раду» (позасесійне зібрання) проголосувати за відставку. Популярні останнім часом методи – так, наприклад, нещодавно вчинили з Конотопським міським головою.

Утім, нехай політика залишається за політиками – все одно сучасні посполиті далекі від планів і рішень неофеодалів, які нарізають собі округи та громади, аби правити там одноосібно, без урахування думки громади. Важливе інше: як далі жити селу – без перспектив розвитку і з поводирями, які нічим не кращі за блудних овець? Хіба селянам не цікаво, чому така «чесна» людина як Сергій Гурінець, котра, на перший погляд, переймається долею села та законністю, приховує власні статки, не подаючи декларації, та не допускає до ревізії комунального підприємства, яке підпорядковується сільській раді? Більше того, Сергій Володимирович є фізичною особою-підприємцем, а його власний бізнес тісно переплетений з майном громади. Хіба 500 гривень на рік – достатня сума для перерахунку в бюджет села, коли, згідно звітів, доходи комунального підприємства складають 250 тисяч гривень?

Батьківщина бджолярства гуде стоголосим людським роєм, та цей гул зовсім не цікавить районну владу. Напевно тому, що на Пальчиках вже давно поставили хрест.

Віталій Назаренко, "Чернігівщина" №38 (699) від 20 вересня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.