Ніна Попівка за гратами пише вірші

25 травне, Бахмацький районний суд, 9 година 30 хвилин. До початку засідання ще півгодини, а знахарі, 42-річний Ігор Гордієнко з Носівки і 44-річна Ніна Попівка з Шаповалівки Борзнянського району, вже у клітці. Певно, конвою дали прочухан, бо минулого разу суд розпочався на три з лишком години пізніше призначеного часу. Без підсудних не могли почати засідання. Попівку і Гордієнка звинувачують в умисному вбивстві подружньої пари Зубенків і заволодінні їхніми грошима і майном. Віталій і Оля Зубенки жили у Києве. Винаймали житло, працювали. Збирали гроші, щоб купити квартиру. Дітей не мали. Віталію ставили діагноз первинне безпліддя. Парі здалось, що на них наслана порча. Кинулися до знахарів. Мага Ігоря Гордієнка порадили колеги Віталія. Приймав Гордієнко в домі у Ніни Попівки.

Торік 15 червня Зубенки приїхали у Шаповалівку на прийом і пропали. 21 червня з’ясувалося: пара убита. їх тіла були закопані в одній ямі-могилі у чагарнику на місці колишньої свиноферми, майже за кілометр від села.


Адвокат Володимир Кухта з підзахисною Ніною Попівкою

Уже не проклинає

Гордієнко зізнався, що убив обох сам. Попівка наказала покласти у яму з убитими фото свого колишнього чоловіка.

Ніна Попівка себе винною в убивстві не визнає. На першому засіданні злилася. Кричала: «Прокляну». Та цього разу її наче підмінили. Навіть зовні змінилася, ніби років на п’ять помолодшала. Сама покликала мене до клітки.

— Ваша газета вірші друкує?

— Ні.

— Я вже їх стільки написала, доки сиджу. На музику поклала. Я колись непогано грала на гітарі. Ось про маму склала, — тихенько почала наспівувати. — Мамочка моя, прости, что я не рядом, но души наши рядом ведь всегда. Прости меня, и душу грешную мою...

Так, я спіткнулась. А скількох людей витягла з того світу! Навіть вночі приходили, дітей приводили. Не треба нікого засуджувати, бо від сумління і тюрми ніхто не застрахований, — продовжує.

— Як вам у СІЗО?

— Я не в СІЗО, а в жіночій колонії №44. Там хороші умови, дві кімнати, спальня і приміщення, де чайник. Днями читаю, книг у колонії повно. С багато сучасних жіночих романів. Інспектори до мене ставляться добре. Засуджені теж. «Ніно, ми за тебе», — як бачать, кричать дівчата із зони. Провідувати ходить син, який вчиться у Чернігові. Рідні присилають передачі.

— У вас четверо синів, найменший — першокласник. Мама його привозить?

— Ні, бо я не хочу. І їм буде тяжко на душі, і мені.

— Засуджені просили вас проявити свій дар?

— Просять. Та я поставила на цьому крапку.

— Правда, що в Інтернаті ви, рекламуючи свої здібності, називали себе чаклунською принцесою?

— Та ну. Я і комп’ютером користуватись не вмію. Було дивилася фільми. Діти вмикали на ноутбуці. Найбільше запам’ятався «Острів».

«Побачення не дають»

Ігор Гордієнко спокійно перемовлявся з Попівкою.

— Маклюка до вас знову в камеру посадили? — поцікавилася. (Олександр Маклюк — підозрюваний у вбивстві і розбої проти інкасаторів «ПриватБанку»).

— Ні. Часто сиджу сам. Був час коли потрапив в одиночку. Мене за кілька днів спитали: «Ти ще з глузду не з’їхав?» А чого з ума сходити? Я багато читаю, думаю.

— Ігорю, рідні на суд не приїздять. Хоч хтось з них підтримує вас?

— Побачення ні з ким не дають. Не знаю чому. Адвокат писав клопотання відновити. Брат передає передачі.

— Котрий: той, що АТОшник з Носівки, чи той, що з Києва?

— Той, що АТОшник.

Балакаємо. Засідання ніяк не починають. Бо немає адвоката Гордієнка.

«Убили рік тому, та досі вироку нема»

— Я сподівалась, що вже ось-ось і справі кінець, а воно затягується, — нервується 48-річна Любов Зубенко, мама покійного Віталія. Жінка прихала з Житомирської області. — Скоро рік, поминатимемо наших дітей. А ми досі усієї правди не . знаємо. Я, щоб нічого не забути, записала, — показує два великі аркуші. — Тут запитання до обох душогубів.

Мати Гордієнка казала, що у нього хвора спина. Чи міг він сам нести тіло Олі без перепочинку майже кілометр до ями? Віталика коли тягнув до ями з дороги метрів двадцять, зупинився, відпочив. Де була вбита Оля? На кухні ні краплі її крові. Це при тому, що у неї п’ять колотих ран. І одна з них у серце, розміром 0,7x0,4 сантиметра. Свиню колють — крові скільки. А це було ритуальне вбивство, — продовжує Любов Зубенко. — Я так вважаю.

Чим наших дітей накололи чи напоїли, досі невідомо. Аналізу крові у трупів ніхто не взяв. Хоча при обшуку були знайдені порожні ампули з-під димедролу, екстромаксу (ветеринарний засіб для викликання охоти у тварин), ще кілька ампул з невідомою жовтою рідиною. І ніхто . їх не дослідив. У якому стані були наші діти перед смертю, що не чинили опору, коли їх вбивали. У Олі зрізали нігті, вона навіть не подряпала убивцю. Хіба таке може бути, коли людина при тямі?

Віталій лежав на спині, руки підняті на рівні голови, зігнуті в ліктях, ноги зігнуті в колінах. Гордієнко стверджує, що ступні були підняті догори. Чому був босий? Чому всі шість ударів — і всі в міжребер’я? Чому тушка якоїсь тварини, шкіра з пір’ям і фото у ямі були? Це точно ритуальне вбивство, і не сам Гордієнко його скоїв, — схлипує жінка. — У сумці Гордієнка були знайдені таблетки гідезапам, двох не вистачало, і сонміл. А окультні записи, свічки, хрести? Чому з Олі стягли і плавки, і штанці? Гордієнко сказав, що поливав обличчя Віталія електролітом, щоб роз’їло, і його не впізнали. А навіщо було палити ззаду, там, де геніталії, що там упізнавати, навіщо коліна рубати і підпалювати холоші штанів? Чому плавки на синові розірвані? Навіщо Гордієнко придумав про п’ять трупів, схованих у криниці? Я маю до сотні питань, на які слідство не дало відповіді.

Гордієнко недоговорює багато чого. Чому дві зв’язки ключів від квартири він не викинув одразу, а лише після того, як наказала Попівка. А він відповів: «Не хвилюйся, все вирішу без тебе». Навіщо вони виманили Олю і Віталія з Києва? Точно, щоб убити. Навіщо Попівка від імені третьої особи слала Олі СМС? Навіщо говорила Олі і Віталіку, що йому знайдуть іншу жінку, вона народить йому дитину? А тепер — то вони не знають, то не пам’ятають, то цього не робили. Та там все було сплановано по хвилинах. Щоб обчистити квартиру у Києві, їм знадобилося 19 хвилин. Станції мобільного зв’язку зафіксували їхнє пересування. О 12.53 зайшли у квартиру, о 13.12 вже вийшли, а за 15 хвилин вже були на іншій вулиці.

Де блокноти Гордієнка за 2016 рік? Він же «працював» не один рік. На Івано-Франківщині, Львівщині, в Одеській області. Можливо, там матері до цього часу не можуть знайти своїх дітей. У Попівки при затриманні було 100 доларів. У Гордієнка — 300 гривень. А з квартири зникли 12 тисяч 400 доларів. Хоча обоє кажуть, що Віталик і Оля їм самі долари привезли.

Любов Зубенко продовжувала перераховувати свої запитання. Нашу бесіду перервав суд. Почалося засідання. Щоб-подовжити тримання під вартою, довелося запросити адвоката з Центру правової допомоги. І Гордієнка, і Попівку залишили під арештом.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №22 (1673), 31 травня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.