АТОвця Володимира Хрола відспівували чотири батюшки

У суботу, 24 червня, у селі Волинка Сосницького району попрощалися з АТОвцем 20-річним Володимиром Хролом, старшим солдатом, стрільцем-регулювальником 92 Окремої механізованої бригади.



Володимир — третій чоловік з родини Хролів, який пішов воювати на Схід.

Першим мобілізували батька, Івана Хрола, який працював водієм на «швидкій допомозі». Доки Іван Федорович воював, Володя зайняв його місце водія.

Далі контракт підписав старший син Хролів, 23-річний Олександр. Служив у 92 бригаді, командир відділення.

Коли батько повернувся зі Сходу, наприкінці липня 2016 року, Володимир, як і брат, пішов на контракт.

— Відмовляти сина не міг. Це був його вибір. «Ніхто, крім нас. Піду до брата», — сказав тоді син, — згадує Іван Хрол.

Увесь цей час вдома на чоловіків чекала дружина і мати, 47-річна Валентина Григорівна, пенсіонерка (раніше працювала фельдшером).

Востаннє з сином Іван Федорович говорив увечері 19 червня. А вже наступного дня родині сповістили, що їх син пропав. Тіло хлопця знайшли лише за два дні, у четвер, 22 червня, неподалік Курахового Донецької області.

Офіційно про смерть Володимира кажуть як про небойову втрату. Причиною називають утоплення.

— У будь-якому разі син для мене був і залишається героєм, — говорить Іван Хрол. — І поховали його як героя.

Володимира Хрола проводжали з усіма почестями: салютами та під «Героям слава!» А відспівували померлого чотири батюшки: місцевий з Волинки, сосницький, чорнотицький та з села Лави.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №26 (1625), 29 червня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.