"Люди добрі, дозвольте козу завести!"
Приблизно так починали свій виступ фольклорні колективи, що приїхали до Чернігова на зимове народне свято "Коза". Цей фестиваль українських народних традицій, і, зокрема, традиційних різдвяних святкувань, у яких язичницькі обряди так тісно переплелися із православними, що і не розбереш одразу, де що знаходиться, витівники із "Че Студії" вперше спробували реалізувати минулого року. Вийшло непогано, але трохи не так масштабно, як хотілося б.
Тому цього року вирішено було підійти масштабніше - три колективи із інших міст України (Київ та Харків), два чернігівських ансамблі виконавців, дитячий майданчик, алея майстрів, гарячий куліш та чай із польової кухні. "Зелена сцена, але взимку, зі своїм колоритом" - ось про що подумалося одразу, коли я ступив на інкрустовану сосновими гілками територію фестивалю на Алеї героїв.
Справді, для постійного відвідувача найбільшого літнього фестивалю міста все тут видавалося досить звичним. По бокам стоять столики, де майстрині-рукодільниці пропонують свій крам. Посередині - сцена (крита на цей раз, ану ж - непогода). Трохи обабіч - майданчик для дітлахів, де цілих три дитячі студії навперебій розважають наймолодших гостей дійства. Із того, що відрізняє вигляд "Кози" - кілька яток із наїдками-напоями (а як ще взимку зігрітися, як не чашкою гарячого чаю. Або навіть і скляночкою глінтвейну - свято ж!). Ціни досить демократичні. А фігура вдягненої у традиційний одяг героїні фестивалю встановлена на кулях сіна посеред алеї. Біля підніжжя - нескінчена черга переважно матусь із дітлахами, що прагнуть сфотографуватися на фоні рогатої веселухи. Публіка більш молодшого віку сформувала перші ряди глядачів. Пенсіонери купками юрмляться трохи далі, недовірливо поки що мружачись з під окуляр. Свято починається.
На самій сцені ведучий свята Валерій Гладунець щойно відкрив дійство. Харків’яни з гурту "Стежка" (п’ятірка дівчата-українок та один україномовний іранець!) колядують, співають традиційних пісень, веселять публіку козою, що спочатку бігає поміж людей, а потім падає немов мертва, і врятувати її може тільки шматок ковбаси (можна трішки грошей, теж допомагає). Публіка сміється, дітлахи верещать від захвату, кому виступ сподобався, кидають гроші до шапки, що йде по колу.
Поміж людей можна побачити волонтерів із Єдиного волонтерського центру та батальйону "Донбас", що збирають кошти на допомогу чернігівським воїнам, служба яких на Сході України і дає нам зараз можливість проводити цей фестиваль у мирному місті. Крім всього іншого, збирають гроші на пересувну автобаню для бійців, а також на реанімобіль, що припаркований на Красній площі поряд із Алеєю героїв.
Після стьобної "Стежки", що тішила веселими народними обрядами, які зараз мало де побачиш наживо, на сцену піднімаються земляки із хору ім. Бортнянського. Співають вони чудово, тут без питань. Традиційні народні пісні у академічному хоровому виконанні звучать оригінально, натхненно і глибоко. Але от вихід артистів на сцену у звичайних пухових куртках трохи ріже око. Невже не знайшлося у заслуженого і відомого на всю Україну колективу десятка якихось кожушків у народному стилі, щоб відповідати образу свята? В крайньому разі, можна було б у когось позичити.
А от гурт "Рожаниця" із "Києва" уже одягнений як слід, в руках однієї із виконавиць (ба! так це ж Юлія Совершенна, що приїздила влітку до міста разом із гуртом "Фолькнери") правильна зірка, а коза у них чотиринога, із двох чоловік. Виступає "Рожаниця" довго. Тут і співи, і традиційні обряди із козою, що спочатку лякає дітей, а потім падає мертвою прямо посеред алеї (знову ж таки потребуючи ліків у вигляді пригощання), і розваги для дітей із піснями та танцями просто перед сценою.
Головна організаторка свята Олександра Федоренко із "Че Студії", яка на початку свята стурбовано бігала побіля сцени, вирішуючи якісь технічні негаразди, нарешті розквітнула посмішкою і заспокоїлася. Схоже, все йде так, як треба, і можна трохи поговорити із журналістами.
- Масштаб нашого фестивалю цього року збільшився, тому деякі моменти, які ми уявляли якимось чином, в реальності доводиться коригувати. Роботи дуже багато, але ці клопоти дуже приємні.
Минулого року ми спробували. Реально, ми робили цей фестиваль для себе, хотіли подивитися, що з цього вийде. Нам сподобалося, і цього року було вирішено робити все набагато більш масштабнішим. Адже ми звикли до того, що проекти, які ми робимо, повинні підвищувати свою планку і розвиватися. Цього року у нас багато гостей із Києва та Харкова, вони готували свої програми спеціально для нашого міста. А мета наша - щоб через рік коли десь у Черкасах чи Сумах люди питатимуть: "А куди ти на святки поїдеш?", їм відповідали "До Чернігова, козу водити". Найкращий фольклорний фестиваль нашого регіону - ось це, мабуть, і є головною метою нашого фестивалю.
Поки готуються до виступу артисти-чернігівці із гурту "Вітамін", проходжуся поміж людей, питаючи вражень про свято. Видно одразу, що публіка дуже задоволена. Насправді, Чернігову взимку не вистачає гарних розваг (навіть атракціонів на Красній площі цього року не ставили), і таке свято, із національним колоритом, що нагадує давні традиції, поширюючи їх і збагачуючи сучасним, давно назріло і народилося дуже вчасно.
Валентина прийшла на Алею героїв зі своїм внуком Тимофієм. Для хлопця це чудова можливість ще раз зануритися у святковий різдвяний настрій.
- Це свято, що присвячене Різдву Христовому, і ми в сім’ї завжди його святкуємо. В цей день треба відатися "Христос народився" і відповідати "Славімо його", - ділиться інформацією хлопець. - Нам дуже подобається, що в Чернігові зробили це свято, сподіваємося, воно буде кожного року.
- Ми замість кози на колядки видимо ось це мале козеня, - сміючись, показує на малу дівчинку, яка крутиться поруч, Ольга Чижова, що прийшла із сестрою та племінницею - у нашій родині Різдво - це свято сімейне, готується вечеря із дванадцяти страв, так і святкується. Цього року була неймовірна кількість колядників, як ніколи. На жаль, серед колядок чернігівські діти знають в основному тільки про "дайте п’ятака".
Дуже добре, що можна продовжити святкування тут, слухаючи ці чудові виступи, і спасибі організаторам за цей фестиваль. Жаль, що немає чогось подібного біля ялинки протягом всіх новорічних свят.
Останніми у святковій програмі колектив "Варьйон" із Києва. Що кинулося в очі, кількість публіки на фестивалі весь час тільки зростала. Хтось приходив, хтось ішов додому чи гуляти далі, але загальна кількість людей все прибувала і прибувала, а це свідчить про те, що фестиваль вдався на всі сто відсотків. Свято пороху закінчується. Тільки із снігової гірки продовжують натхненно ганяти на спині, здається, ті ж самі вщент замурзані діти, які тут були і опівдні, коли фест починався.
Сподіваємося, наступної зими у нашій країні вже буде мир, і організатори зможуть зробити фестиваль ще кращим, ніж цього року. Планку вони ставлять собі дуже високу, дай-то їм, Боже, сил.
Богдан Гуляй, сюжет ТРК "Новий Чернігів"
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.