Дали льодоходи, а хочеться «Буран»
Снігохід «Буран» - мрія куликівських фельдшерів
— Це тільки в Альпах так, — сміються медики. — Нам би оленів.
Медиків області, які працюють на «швидких», взули у льодоходи. Льодоходи (ще їх називають льодоступами або кішками) для безпечного ходіння в ожеледицю. Вони для того, щоб людина не посковзнулася, не впала і не травмувала найцінніше — ноги-руки, голову чи сідниці. Для працівників «швидких» це суперактуально — їм треба швиденько бігати до хворих.
20 грудня, Куликівка. Станція швидкої медичної допомоги. Тут працюють двадцять чоловік. Дев'ять шоферів. їздять по всьому району.
Новенькі льодоходи тут ще не носили. Лежать у целофанових пакетах. Написано — Харків.
Про їх наявність (льодоходи з'явилися ще восени), зі слів медиків, не всі знали.
— А що це таке? — дивується черговий фельдшер 62-річна Катерина Ілляшенко (на «швидкій» більше 30 років), коли старший фельдшер 26-річний Ігор Кит витягає «резинки».
— Льодоходи, — відповідає той. — Та всі бачили. Я ж показував. Видавали десь у середині-кінці листопада. Обласний центр (екстреної медичної допомоги та медицини катастроф) сказав приїхати, забрати. Чергова зміна у нас — дві людини. Плюс може чергувати лікар. Так дали три пари. По зміні будуть передаватися. Фельдшери мене ще не просили їх давати. Не було дуже слизько.
Льодоходи — це гума, що одягається на підошву. На ній чотири шипи. Міцна. Шипи, як написано на упаковці, сталеві.
Разом з медиками одягаю. Все дуже просто і легко. Розтягую гуму, спочатку вдягаю носочок, потім — п'ятку.
— Шипами на низ, — пояснює Ігор Кит.
«Це ж можна і підлогу, мабуть, пошкрябати» — діляться думками медики.
— Хай краще буде підлога подряпана, ніж нога поламана, — упевнений Ігор.
Ідемо на вулицю відчути, що воно таке. Обираємо найбільш слизьке місце. Бігаємо, стрибаємо, але не падаємо.
— Наче кігтями гребеш! — каже водій 58-річний Віктор Гацко, що працює тут 30 років. — Щоб упасти, ще треба постаратися. Можна і собі додому льодоходи купити. Бо жінка купила мені чоботи — а вони ж слизькі!
— Зручні. Не заважають абсолютно, — каже Катерина Ілляшенко. — А я колись панчохи вдягала на взуття.
— Льодоходи не дорого й коштують. Гривень 35 у Чернігові на базарі, — каже Ігор Кит. — Я такі носив, ще як у Ніжині навчався. Лейкопластир не допомагає. Чув ще пораду: крапельки суперклею на підошву і вмочати у пісок. Але це треба робити раз на тиждень.
— Я шурупи закручував, — сміється водій.
— Тертки не прив'язували?
— Для моркви, — усміхається Ігор.
«Резинки» можна натягнути на ноги жінок і чоловіків, що носять з 36 по 44 розмір. До речі, я була на невисокому каблуку. Тримається добре.
Черговий фельдшер Віктор Овруцький, міряти льодоходи не наважився.
— Тьху-тьху, за 35 років ні разу не падав, — каже Віктор Іванович. — А чого падати? Коли йдеш, треба чи дивитися під ноги, чи сніжинки рахувати, — сміється.
— Льодоходи
видали працівникам виїзних бригад по всій області, у всіх райцентрах, у Чернігові. Усього —150 пар, — говорить начальник обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф обласної ради Ігор Даниленко. — Це не якась програма, а наші внутрішні справи. Турбуємося про здоров'я співробітників. Тому і вирішили закупити таке пристосування на зимовий період, щоб максимально запобігти виробничим травмам. Видали залежно від кількості бригад у районі. Найбільше в Чернігові — 59.
— Це уперше закупили льодоходи медикам?
— Наскільки я знаю, колись у невеликій кількості вони були по Чернігову.
— Що підштовхнуло купити льодоходи саме зараз? Може, хтось із медиків добре гепнувся?
— Травмування є кожну зиму.
Катерина Ілляшенко демонструє льодоходи
Наче кігтями гребеш
* «Буран» — це радянський (потім російський) снігохід. Виготовляється з 1971 року. Вони дуже подобалися мисливцям та рибалкам. Бо невибагливі і добре долають усілякі хащі та яри. Там, де інші снігоходи буксують, ці просуваються вперед, немовби криголами. Максимальна швидкість — 55 кілометрів за годину.
Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №52 (1442)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.