Зелена сцена : театр виступає за будь-якої погоди

"Як думаєш, дощ буде?" - питаю у подруги, киваючи головою в бік сіро-фіолетових хмар, що низько зависли над Красною площею. "Сьогодні ж театр тут? Минулого року під час театрального виступу був", - пригадує та, і кутається у зовсім не літню куртку.
Ми підходимо до Зеленої сцени близько п’ятої години по обіді, але освітлення таке, наче вже пізній вечір. Здається, що погода, яка весь час була прихильною до цього фестивалю під відкритим небом, в день пророка Іллі вирішила нагадати про те, що її треба поважати будь-якою. Хмари от-от готові пролитися дощем, і оптимізм організаторів події, які все-ж наважилися оголосити про її проведення, виглядає цілковитою авантюрою.
Тим не менш, кількість людей на Алеї героїв цілком оптимістична. Та і не диво. Сьогодні, вперше у сезоні, тут гратимуть актори. Свої вистави на суд глядача представлятимуть чернігівські любительські театри "Аматеа" та "23".  У зв’язку із цим звукові колонки винесли далі поперед сценою, мовби позначивши ними межі ще однієї сцени, уже без помосту,  та поставили біля них мікрофони.

Поки небо хмуриться а відвідувачі по більшості тусуються біля столиків майстринь-рукодільниць, підходжу переглянути традиційний елемент Зеленої сцени - фотовиставку. Як завжди - репортажне фото. Голови політиків, концерти, спортивні змагання, фотографії з подій. Дещо досить типово-репортерське, але в цілому рівень фото дуже високий. Пригадую, що деякі фотографії бачив на конкурсі "Фотограф року-2012"  у списку переможців категорії "Спорт".
А ось і сам автор, рудобородий красень-велетень, вилитий вікінг з фотокофром, кореспондент агенції "Українські новини" Валентин Огіренко.



- На цій виставці я хочу показати те, що роблю кожен день. Коли я іду на репортаж, моя задача - висвітлити подію як маленьку фотоісторію. Щоб по фотографіям можна було зрозуміти, що це було, коли, і як відбувалося. Відкрию один секрет - найкращі фотографії виходять, як правило, до події або після. Треба приходити заздалегідь до її початку, і залишатися після закінчення, тоді можна застати найцікавіше.
Репортер - це людина, яка має цікавитися всім. Не тому, що воно йому потрібне для чогось конкретно, а просто щоб бути в курсі. Кожен ранок я починаю з того, що заходжу в інтернет і читаю новини про те, що відбувається у світі та Україні. Можливо, зараз потрібно буде зірватися з фотоапаратом і їхати кудись робити репортаж.
На сьогодні є дуже багато людей, які ходять і натискають кнопку на те, що їм вкаже редакція. Або журналіст пише статтю, і каже - піди зніми мені отого чувака. Потім найгіршу фотографію виберуть і поставлять. Своїх фотопроектів, журналістських чи документальних які автор робить для себе, у них немає. Більшість людей, які працюють у нас, орієнтовані на місцевий ринок, на який орієнтуватися зовсім не потрібно.

Ми закінчуємо говорити з Валентином, а над площею повільно і впевнено починається дощ. Перші краплі перевіряють стійкість глядачів та учасників, і бачачи, що ті перелякано починають ховатися під парасольками та підручними засобами, починають іти все густіше. Акторки з театру "23" вкриваються ширмами, фотограф рятує роботи під клейонкою, а майстрині накривають крам. Леся Федоренко у цупкому плащі-дощовику оголошує паузу на розгул стихії, а ваш кореспондент, що самовпевнено вийшов на репортаж у футболочці і тапках, біжить до "Золотого ключика" зігріватися запашною кавою.

Вимушена пауза триває з півгодини. Дощ, здається, вщух, але хмари поки не збираються розходитися. Поріділа кількість глядачів тісним півколом оточила простір перед сценою. Вони туляться одне до одного, зігріваючись і не згортаючи парасольок, а тим часом Леся оголошує, що театр відбудеться за будь-якої погоди. Мужні актори із "Аматеа" починають свою виставу. Хвилин через п’ять після її початку дощ знову відновлюється, небо супиться як обличчя керівниці театру Олени Росстальної, яка з-під парасольки спостерігає за самовідданою грою своїх підопічних.
Над Красною площею мерехтять блискавки, а актори, як той оркестр на "Титаніку", продовжують свою гру. Саму суть вистави я, признаюся чесно, не вловив, через її розтягнутість і необхідність постійно відволікатися на роботу над репортажем. Тому моїм найяскравішим враженням від дійства на сцені став вираз обличчя дівчинки у світлій короткій сукенці з голими плечима, яка тремтіла від холоду, вкрита сиротами, але стояла під дощем, незважаючи ні на що. Хлопцям-акторам, одягненим у штани,  сорочки та піджак, які ще й постійно рухалися, було, припускаю, значно легше.



Олена Росстальна після вистави не приховувала гордості за своїх акторів
- Ми орієнтувалися на виступ саме під відкритим небом, тому підготували виставу у стилі вуличного театру: у ній не використовується жодного слова, все побудовано на тілесній практиці, коли глядач може сприйняти всю інформацію лише очима. Вистава готувалася спеціально під Зелену сцену, це перший такий досвід для нас. Деякі речі, на жаль, ми просто технічно не змогли показати через те, що сцена була мокрою. Але актори всі молодці. Ми домовилися, що працюємо за будь-якої погоди. Наскільки гарно вийшло - варто спитати у глядачів. Але мені самій сподобалося, відіграли непогано. Можливо, з часом зробимо з даного виступу повноцінну виставу.
Зараз ми в театрі зробили повноцінний цікавий проект для дітей "Казки зі старої валізи". Інсценізуємо дитячі казки. Наступного тижня буде вже четверта частина даного проекту, показуємо її у книгарні "КС" та магазині навчального центру "Ранок". Це досвід залучення найменших глядачів до театру. Наймолодшому нашому глядачеві було всього шість місяців.



Тетяна Янко, керівниця театру "23", який виходить на сцену наступним, до необхідності виступати під дощем ставиться філософськи. Її більше турбує проблема зі звуком - чи достатньо буде голосових зв’язок акторів, щоб їх почули всі глядачі навколо сцени.

- Минулого тижня ми вже були тут із пантомімою. А сьогодні вже повноцінний виступ, на який ми підготували декілька етюдів та два уривки з вистав. Формат виступу під відкритим небом для нас є дебютом, та ще і дощ. Тому трохи хвилююся. Подивимося, і будемо надалі знати, що таке відкрити сцена і як на ній працювати.
А взагалі наш театр постійно рухається, розвивається. Приємно, що цього року до нас на вистави приходить більше людей, ніж торік.

Акторам із "23" щастить. Ті декілька крапель, які впали на них протягом виступів, назвати дощем важко. Глядачів лишилося небагато, але це найцінніша аудиторія для театру: люди, які точно знають, куди прийшли і що хочуть побачити. Вони аплодують грі і сміються вдалим діям на сцені. А ближче до кінця виступу вітер розганяє хмари над Красною площею, і у проміжках між ними показуються промені червоного передзахідного сонця.
Театр "23", на відміну від своїх попередників із "Аматеа", спеціально до Зеленої сцени готуватися на став, показавши тут збірну солянку з частин своїх програм. Епізоди із вистав, етюди,  читання вірша Роберта Рождєственського ішли підряд без зв’язку між собою. Дуже вразив етюд "Глобальне потепління", присвячений екологічним проблемам планети.

Після виступу акторів перед сценою залишається зовсім небагато глядачів. Холодний непривітний вечір розганяє їх залишки. Але у програмі лишається ще один виступ. Незмінний куратор фотографічної частини Зеленої сцени Христина Шестак на цей раз демонструє себе у звичній якості флейтистки. Разом зі своїм другом, гітаристом Олегом Бойком, вони відіграли невеличку програму у рамках свого музичного проекту "Менестрелі" для найстійкіших поціновувачів музики.



Наостанок ще хотілося б привітати з Днем народження куратора хендмейд-напрямку Зеленої сцени Інну Адруг, яка посміхалася з-під парасольки.



А от акція "Фрімаркет", яка проходила протягом дня на сцені, відбулася зовсім невиразно. Таке враження, що її учасники принесли туди речі по принципу "На тобі, небоже, що мені негоже". Можливо, наступного разу подібна акція пройде краще. Побачимося!

Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.