Як тобі живеться, школо-інтернате?

Наближаються веселі Новорічні й Різдвяні свята, і святий Миколай вже поклав під подушки діточкам свої подарунки. Особливо милосердним і щедрим на гостинці Миколай виявився цього року до тих, хто обділений батьківською увагою.

Абетка від Миколая для школи-інтернату

Незвичний подарунок - абетку, вишиту українськими рукодільницями, отримали вихованці Чернігівської школи-інтернату ім. Ю. Коцюбинського.

Цей мистецький рукотвір подолав сотні кілометрів у поштовій посилці, поки дістався до своїх маленьких адресатів, адже перші літери абетки вишивалися в Києві, а далі вишивка помандрувала до Івано-Франківська, на Волинь, Житомирщину, Чернігівщину, Поділля, до Криму.

«Вже традиційно щороку група дівчат-вишивапьниць, що познайомилися в Інтернеті, передають свої спільні роботи до дитячих будинків. Зокрема, торік вишиваний подарунок прибув до Дрогобича, а цього разу -до Чернігова», - зазначила співоргані-затор акції, чернігівська журналістка і вишивальниця Олена Головатенко.

Разом із вишивкою вона передала вихованцям школи-інтернату новорічні ялинкові прикраси, придбані спільним коштом рукодільниць.

До доброї справи приєднався і колектив Чернігівського центру розвитку дитини «Янголятко», подарувавши шкільне приладдя. А святкового настрою додала казкова вистава про святого Миколая, яку влаштували для дітлахів волонтери «Євроклубу», що діє при Чернігівській школі №1.

Увагою не обділені

Директор Чернігівської школи-інтернату ім. Ю. Коцюбинського Володимир Смаль каже, що цього року подарунків дуже багато, тому наставники роздають їх діткам не одразу, а протягом кількох днів.

Нині в Чернігівській школі-інтернаті ім. Ю. Коцюбинського живуть і навчаються 222 дитини. З них - 17 дітей-сиріт, 35 дітей позбавлені батьківського піклування.

17 вихованців матимуть змогу відпочивати за кордоном під час зимових канікул. Всі інші будуть мати досить насичену програму свят.

До речі, кількість учнів школи-інтернату щороку зменшується. Минулого року тут навчалося 275 дітей, позаминулого-315.

«Для дітей, які навчаються в інтернаті, рівень належних умов навчання, харчування, медичного обслуговування, соціального супроводу та захисту достатньо високий... Мені приємно констатувати, що в закладі намітилась позитивна динаміка щодо зменшення дітей-сирїт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Доведеним є той факт, що первинним у системі опіки над дитиною повинна бути системна форма виховання, проте перехід до заміни шкіл-інтернатів потребує поетапного провадження...» - зазначив пан Володимир Смаль.

Дівчата-випускниці -легенда футбольної «Легенди», а хлопці - легенда боксу

При школі вже працює потужна секція з футболу. З футболістів-дів-чат формується склад чернігівського жіночого ФК «Легенда», яка є багаторазовим чемпіоном України та володарем Кубку України.

Ще одна гордість школи - її випускник Дмитро Митрофанов - багаторазовий призер чемпіонату України з боксу серед юнаків та чемпіон України 2012 року. Ось на фото він стоїть поруч з Віталієм Кличком і своїм тренером Русланом Саїдом.

Окрім боксу і футболу, школа має потужні секції з вільної боротьби і лижного спорту. У цих видах спорту хлопці і дівчата також здобувають призові місця в міських та обласних змаганнях.

Наступного року заплановано відкрити секцію з важкої атлетики. Вихованців школи погодилися тренувати призерка чемпіонату світу і Олімпійських ігор Ольга Коробка та Заслужений тренер України Микола Мойченко.

Ліричне

Навіть у скрутні часи дитинство, проведене у стінах школи-інтернату, не можна назвати матеріально незабезпеченим. Крім того, дітки отримують всебічний фізичний і інтелектуальний розвиток, подорожують світом і Україною. Цьому сприяють різноманітні благодійні фонди, які дозволяють вихованцям заЮіаду побачити не лише світ, а й власну країну, відвідати музеї столиці й історичні місця рідного краю.

Але де «державним» діткам знайти батьківське тепло?

Між тим у Чернігові, мов гриби, ростуть ошатні будиночки і «царські села»... Якось, їдучи у звичайному тролейбусі, почув розмову двох простих на вигляд чоловіків. Один з них зізнався, що щиро прийняв у свою сім'ю дитину. Бо своїх дітей вже виховав, але ж так хочеться, щоб дитячий сміх у домашніх стінах оселі лунав і далі... Отже, ще не все погано і не все втрачено. Але це - тема іншої розмови.

Олег Головатенко, газета "Чернігівщина" №52 (380) від 27.12.12

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.